Органи управління Львова за статутом 1870 року - Організація управління західноукраїнськими землями в складі Австро-Угорської імперії
Посилення ролі буржуазії у політичному житті передбачала реформа міського самоврядування. 14 жовтня 1870 р. був ухвалений окремий статут для міста Львова. В Австрії аналогічні статути були надані 33 містам, у тому числі Чернівцям. Згідно зі статутами міську владу здійснювали міська рада і магістрат на чолі з президентом. Львівська і Чернівецька міські ради та їхні магістрати, як і решта установ Австро-Угорської монархії, виключали можливість участі в їхній роботі представників трудящих міста [12].
14 жовтня 1870 р. австрійським урядом був виданий власний статут для міста Львова, який діяв до розпаду Австро-Угорщини в жовтні 1918 р. і застосовувався там після окупації західноукраїнських земель Польщею аж до 1933 р. Упродовж цього часу статут зазнав деяких змін законами від 11 квітня 1896 р. та від 25 травня 1909 р. Він налічував 114 статей і передавав управління містом до рук міської ради та магістрату [13, c.1-15].
Порядок діяльності Львівської міської ради визначався регламентом, який був нею затверджений 18 вересня 1872 р. (із змінами і доповненнями від 9 липня 1874 р., 20 травня 1875 р., 20 квітня 1876 р. і 5 червня 1878 р.).
До складу Львівської міської ради входило 100 депутатів, які спочатку обиралися строком на три роки, а з 1896 р. - на шість, але через кожні три роки в порядку жеребкування 50 депутатів віддавали свої місця заново обраним. Порядок виборів депутатів до міської ради регулювався спеціальною виборчою ординацією, яка була затверджена одночасно із статутом [14, c.16-20].
Активне виборче право надавалось жителям міста віком за досягненням 24 років і пасивне з 30, які сплачували не менше як 8 крон безпосередніх податків. Звільнялися від майнового цензу духовенство, всі службовці, адвокати, нотаріуси, лікарі, відповідальні редактори газет, професори вищих навчальних закладів, учителі початкових і середніх шкіл та офіцери у відставці. Позбавлялися виборчого права військовослужбовці, особи під опікою і робітники з одноденним або тижневим заробітком. У 1910 р. на порядку денному сесії галицького крайового сейму (створений 1861 р.) стояло питання про реформу виборів до Львівської міської ради. Передбачалося збільшення загальної кількості депутатів до 110, зниження майнового цензу і надання активного виборчого права жінкам. Проте цей проект крайового закону не схвалили. Навіть його обговорення не було доведено до кінця. Незважаючи на це, жінки Львова неодноразово вимагали надання їм виборчого права до міської ради. Особливо посилилася ця боротьба в останньому році існування Австро-Угорської монархії. Національний комітет польок 1 липня 1918 р. організував загальноміські збори жінок Львова, в яких взяло участь 80 жінок і 7 чоловіків. Учасники зборів у категоричній формі вимагали надання їм виборчих прав не лише до міської ради, але ї всіх інших виборних органів. На зборах від імені українських соціал-демократів виступив М. Ганкевич, який, як доносила дирекція поліції галицькому наміснику, "гаряче і рішуче висловився за повну рівноправність жінок, закликаючи їх, щоби не зупинилися на якихось дрібних поступках, а рішуче і настирливо домагалися для себе повних прав" [15, c.9].
У міській раді, як і в магістраті, засідали промисловці, великі купці, власники будинків, представники буржуазної інтелігенції.
В національному відношенні Львівська міська рада була польською. У 1892 р., наприклад, поряд з декількома представниками верхівки єврейського населення міста, до її складу входили лише 4 українці - директор української споживчої торговельної спілки "Народної торгівлі" В. Нагірний, професор університету І. Шараневич, учитель гімназії В. Шухевич і канонік Л. Туркевич. Отже, українці Львова, які становили тоді 17,08% всього населення міста [16, c.60], мали в 1892 р. лише 4% всіх мандатів міської ради. Під час наступних виборів до Львівської міської ради жоден українець не увійшов. В 1911 р. до міської ради знову не було обрано жодного українця, але Адміністративний Трибунал у Відні відтак скасував ці вибори "по причині ущемлення меншості (малося на увазі українське населення міста - В. К.) в її політичних представницьких правах" [17, c.154]. Проте нові вибори, що відбулися 16 січня 1913 р. майже жодних змін не принесли [18, c.192].
Населення міста, у тому числі і виборці, з недовірою ставилося як до складу, так і до діяльності міської ради. Цим і пояснюється те, що у виборах брало участь мало львів'ян. Так, у виборах 1877 р. голосувало лише 26,36% [19,c.5], а в 1880 р. - 44,97% всіх виборців [20, c.7].
Міська рада складалася з п'яти секцій. Перша секція в складі 11 депутатів займалася справами релігійних культів і опіки в місті. Друга налічувала 25 депутатів і відала майновими справами міста, а також торгівлею і промисловістю. Третя, також у складі 25 депутатів, займалася будівництвом і публічними роботами. Питання безпеки, порядку, охорони здоров'я, поліцейські і військові справи відносилися до компетенції четвертої секції, до якої обиралося 20 депутатів. П'ята секція налічувала 18 депутатів і вирішувала організаційні та освітні питання. Діяльність кожної секції зводилася до: а) розгляду пропозицій ради; б) вирішування справ, що відносилися до її компетенції; в) виконування функцій контролю.
Крім секцій, рада створювала комісії, які поділялися на постійні й тимчасові, причому до роботи в комісіях могли залучатися і не депутати, але лише особи з правом дорадчого голосу. Кількість комісій з п'яти в 1871 р. зросла до 76 в 1913 р. Кожний депутат міської ради був членом якоїсь комісії, а багатьом з них доводилось брати участь і в декількох комісіях.
У зв'язку з поділом Львова на 5 районів (Центральний, Галицький, Краківський, Жовківський, Личаківський) міська рада обирала з числа своїх депутатів спочатку 18, а з 1896 р. 25 делегатів строком на один рік, а згодом - на три роки, які від її імені виконували в районах функції уповноважених.
Виконавчим органом міської ради був магістрат, який складався з президента, одного, а згодом - двох віце-президентів, делегатів і радників магістрату. Загальна кількість працівників львівського магістрату становила в 1870 р. 362, а в 1895 році - 532 чол. [21, c.36]. Президент міста обирався радою на весь строк її повноважень, тобто на 6 років і затверджувався імператором. Віце-президенти і делегати обиралися радою строком на три роки, але всі вони могли переобиратися заново. Президент міста очолював і раду, і магістрат та виконував функції повітового старости, причому в деяких питаннях його повноваження були навіть ширшими, ніж повноваження повітового старости.
З розвитком капіталістичних відносин, зростанням Львова ускладювалися функції міського магістрату. Наприкінці ХІХ ст. він поділявся на 8 департаментів (міських маєтків і фінансів, промислових і торгових справ, місцевої поліції, санітарії й опіки та ін.).
В 1882 р. було створено новий департамент торгових і санітарних справ, а невдовзі - департаменти для справ обліку населення, статистичних справ і справ архівних. Отже, львівський магістрат складався на початку ХХ ст. з 12 департаментів.
У роки Першої світової війни кількість департаментів зросла до 17, що було тісно пов'язано з умовами воєнного часу. Після 10-місячного перебування у Львові російських військ 22 червня 1915 р. місто знову опинилося в руках Австрії. Галицьке намісництво своїм розпорядженням від 30 червня 1915 р. розпустило Львівську міську раду і управління містом передало урядовому комісарові і двом його заступникам. При урядовому комісарові була створена як дорадчий орган так звана Прибічна рада в складі призначених намісником 18 членів і 6 їхніх заступників [22, c.5]. Рада обирала свою президію, яка під головуванням урядового комісара контролювала роботу всіх департаментів.
Прибічна рада не користувалася авторитетом, і тому багатолюдне віче жителів Львова, що відбулося 3 листопада 1917 р., висловило гострий протест і вимагало відновлення розпущеної міської ради [23, c.119]. Проте вона не була відновлена, але в січні 1918 р. намісник К. Гуйн призначив тимчасову міську раду в складі 100 членів і 30 їхніх заступників [24, c.132-133].
Міська рада і магістрат виконували подвійні функції. Вони, з одного боку, вирішували питання, що відносилися до їхньої власної компетенції самоврядування (управління маєтками і фінансами міста, торгівлею, школами та ін.), а з іншого - виконували так звані доручені їм справи (проведення виборів до крайового сейму і загальнодержавного рейхсрату, військові та інші питання), тобто виконували деякі функції державної адміністрації. Стосовно першої категорії справ вищестоящою інстанцією був крайовий комітет (виконавчий орган сейму), а другої - намісник. Проте влада намісника зводилася не лише до розгляду скарг на рішення міської ради та її магістрату по доручених справах - він міг у будь-який час розпустити раду.
Міська рада, її магістрат, як і весь апарат управління Галичиною, ретельно захищали існуючий порядок і всіма засобами підтримували інтереси заможних класів. Більшу частину прибуткового бюджету міста становили міські податки і додатки до них, які стягалися першою чергою з незаможної частин міського населення. Львівська міська рада та її магістрат були організовані на таких же бюрократичних основах, як і інші установи Австро-Угорської імперії, і унеможливлювали будь-яку участь в їхній роботі представників трудящих міста.
Похожие статьи
-
Ще одним заходом щодо збереження Австрійської імперії стало надання деяким національним краям незначних прав по управлінню місцевими справами. Поряд з...
-
У другій половині XIX ст. відбулися значні зрушення в соціально-економічному розвитку західноукраїнських земель. Домінуючими тут поступово ставали...
-
Вступ - Організація управління західноукраїнськими землями в складі Австро-Угорської імперії
У другій половині ХІХ ст. відбулися значні зміни в соціально-правовому житті в Галичині, Буковині та Закарпатті, що перебували у складі Австрійської...
-
Нормативні та ідейно-концептуальні основи організації управління західноукраїнськими землями у період першої російської окупації (серпень 1914 - червень...
-
Суспільний устрій Західно-українських земель під владою Австро-Угорщини У другій половині XIX XX ст. західноукраїнські землі - Східна Галичина, Північна...
-
Магдебурзьке право на українських землях
Одне з найважчих завдань будь-якого державного будівництва - пошук рівноваги між владною вертикаллю й місцевим самоврядуванням. Останні півтора десятка...
-
У статті визначено вплив муніципальних органів на розвиток культурної ланки життя міст Волинської та Подільської губерній наприкінці ХІХ -- на початку ХХ...
-
Входження Криму до складу України: політичний аспект
В пропонованій розвідці розглядається ситуація, яка склалася в соціальній сфері та господарському комплексі Кримського півострова на середину 1950-х...
-
Історико-правові витоки участі прокурора у кримінальному провадженні в суді на українських землях
У статті досліджено вітчизняні історико-правові витоки участі прокурора у кримінальному провадженні в суді. Встановлено, що зародження функцій...
-
СТАН ДИСЦИПЛІНИ ТА ЗАКОННОСТІ СЕРЕД ОСОБОВОГО СКЛАДУ ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ УКРАЇНИ В НАДЗВИЧАЙНИХ УМОВАХ ВІЙСЬКОВОЇ ОБСТАНОВКИ (1941-1945 рр.) Лесь І. О.,...
-
У статті розглядається питання ролі органів громадського управління та представників державної влади щодо промислового будівництва в містах Херсонської...
-
Підвищення якості і конкурентоспроможності вітчизняної освіти в нових економічних та соціокультурних умовах, як обов'язкова умова прискорення інтеграції...
-
Боротьба за освіту: створення різними урядами органів управління освітою на Харківщині у період революції 1917-1921 рр. Одним із складних і суперечливих...
-
Відповідно до указу А. Гітлера від 17 липня 1941 р. поліцейська охорона захоплених східних областей покладалася на райхсфюрера СС і шефа німецької...
-
Проаналізовано національно-патріотичну працю сокільських організацій у Чехословацькій республіці у 1920-х рр., охарактеризовано ідейні витоки...
-
Стаття присвячена аналізу особливостей нормального статуту 1897 р. Висвітлюються як негативні, так і позитивні сторони зазначеного нормативного акта та...
-
Соціально-економічний і політичний розвиток Російської імперії наприкінці XIX
Соціально-економічний і політичний розвиток Російської імперії наприкінці XIX - на початку XX ст. У пореформений період (з 1861 р.) внаслідок...
-
Реформи в системі управління Прийшовши до влади в 1689 р., Петро І успадкував традиційну систему управління XVІІ ст. - з Боярською думою і приказами як...
-
Україна у складі "Союза нерушимого..." - Російсько-радянське "визнання" України
Наприкінці 1921 р. головні противники більшовиків були розгромлені. Ніяких перешкод для реалізації їх політики в Україні не було. Саме в цих умовах...
-
В історичній літературі, зокрема в ряді публікацій вітчизняних дослідників, стверджується, що питання про первісне членство України й Білорусії в ООН...
-
4--11 лютого 1945 р. в Ялті, у Лівадійському палаці (колишній резиденції російських імператорів) відбулася друга зустріч лідерів трьох великих держав --...
-
Входження Кримської області до складу УРСР: освітянський аспект
19 лютого 1954 року Президія Верховної Ради СРСР ухвалила указ "Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР", обгрунтовуючи своє...
-
Крим у складі УРСР: економічні та культурні аспекти
Передача Кримської області зі складу РРФСР до складу Української РСР на підставі указу Президії Верховної Ради СРСР від 19 лютого 1954 р. викликала...
-
Розвиток транспортної інфраструктури Львова
Охарактеризовано соціальну інфраструктуру Львова 60-80-х рр. ХХ ст на прикладі розбудови транспортної мережі міста. Визначено позитивні та негативні...
-
Культура управління містами півдня України в кінці XVIII - на початку XX ст
У статті аналізується культура управління південноукраїнськими містами в кінці XVIII - на початку XX ст. Звертається увага на головні принципи...
-
19 лютого 1954 року Указом Президії Верховної Ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік було затверджено спільне подання Президії Верховної Ради...
-
Створення Організації Об'єднаних Націй і вступ до неї УРСР, Україна в ООН - Історія України
Організація Об'єднаних Націй, ООН є універсальною міжнародною організацією, створеною з метою підтримання миру і міжнародної безпеки та розвитку...
-
У статті розглянуто особливості жіночої освіти польського населення Південно-західних губерній Російської імперії. Аналіз рівня освіченості жінок,...
-
Проаналізовано нормативно-правову базу, яка регулювала процес створення та розвитку гімназій у Російській імперії. Основну увагу акцентовано на аналізі...
-
Існування Полтавського українського педагогічного інституту як навчального закладу, що фінансувався із місцевого (губернського) бюджету охоплює невеликий...
-
Західноукраїнські землі мали сприятливі природні умови - гарний клімат, багатий рослинний світ, зокрема ліси, родючі грунти, великі запаси корисних...
-
Розвиток наукового життя у провінційних містах Галичини наприкінці ХІХ
У статті розглянуто стан сучасної історіографії міського життя Галичини ХІХ -- початку ХХ ст. Проаналізовано спроби Історичного товариства у Львові...
-
Чому і як Крим передали Україні? - Російсько-радянське "визнання" України
У 1954 р. відбулося резонансна подія, яка продемонструвала цілковиту впевненість центрального керівництва СРСР в міцності контролю над Україною - до її...
-
Українські міста у вирі комунізації
Українські міста у вирі комунізації Перехід до форсованої індустріалізації спричинив різке зростання зайнятих у промисловому секторі виробництва, отже, й...
-
Українізація державно-адміністративного апарату в Північно-Кавказькому краї (1923-1932 рр.)
У 1923 р. проведений ХІІ з'їзд РКП(б) взяв курс на надання рівних прав українському населенню національно розвиватися поряд з російським та іншими...
-
Розвиток багатопартійної системи. Вибори до Верховної Ради УРСР (1990 р.) Необхідною умовою становлення демократичної правової держави є...
-
Богослов, архімандрит Києво-Печерської лаври та ректор Києво-Моги - лянського колегіуму Інокентій Гізель у своєму трактаті з моральної теології "Мир з...
-
"Золота доба" Донбасу: від хрущовської програми розвитку вугільної промисловості до застою
"Золота доба" Донбасу: від хрущовської програми розвитку вугільної промисловості до застою В той час, як промисловість СРСР конче потребувала збільшення...
-
Сталінська модернізація та її наслідки на Донбасі
Перехід до форсованої індустріалізації спричинив різке зростання зайнятих у промисловому секторі виробництва, отже, й частки городян у населенні...
-
Австрійський цивільний процесуальний кодекс 1895 року: причини укладення, структура і зміст
У статті розкрито соціально-політичні та правові передумови укладення австрійського цивільного процесуального кодексу 1895 р. Значну увагу зосереджено на...
Органи управління Львова за статутом 1870 року - Організація управління західноукраїнськими землями в складі Австро-Угорської імперії