Незалежність України - гарантія геополітичної стабільності - Здобуття незалежності Україною
Останнє десятиріччя XX ст. увійде в історію вельми суттєвими геополітичними змінами. Для нас серед нових політичних реалій найсуттєвішою є творення Української незалежної держави з-поміж інших країн пострадянського простору. Утвердженню України як незалежної держави довший час протидіяли різні сили - як всередині країни, так і зовні. Тому прибічникам ідеї існування самостійної України доводиться збирати та наводити максимум аргументів, які б свідчили на їх користь та виправдовували існування незалежної України.
"Україна є великою європейською державою, яка відіграє значну роль в геополітичній розстановці сил на Євразійському континенті, і, відповідно, незалежність України - це важливий фактор геополітичної рівноваги та балансу сил у Європі та на пострадянському просторі" [34,С.63]. Враховуючи це, надзвичайно важливим та навіть необхідним є багатостороннє та детальне дослідження місця та ролі України у сучасних геополітичних стратегіях світового співтовариства. "Вивчення того, як саме ставиться міжнародна спільнота, і, особливо, держави-геополітичні гравці, до факту незалежності України, дозволяє вибудувати необхідну стратегію геополітичної поведінки для нашої держави у сучасному світі" [37,С.96]. На сьогоднішній час молода українська держава знаходиться у доволі складному становищі - як у внутрішньо-, так і в зовнішньополітичному.
Враховуючи такий стан справ, необхідним кроком є обгрунтування доцільності існування України як незалежної держави, спираючись на геополітичні концепції ХХ-ХХІ століть. Слід зауважити, що питанням про місце України на політичній карті Євразії займалися такі видатні вчені-геополітики як З. Бжезінський, С. Хантінгтон, Г. Кіссінджер, а серед вітчизняних вчених можна вказати М. Грушевського, Ю. Липу, С. Рудницького. Аналіз наукової спадщини цих мислителів дозволяє побачити та зрозуміти роль України у збереженні геополітичної стабільності на Євразійському континенті. "Теоретичне обгрунтування незалежності України на основі класичних концепцій геополітики дозволить нашій державі отримати важливий козир при виробленні власної геополітичної стратегії та тактики дій у ХХІ столітті"[39,С.85].
Така ситуація є надзвичайно небезпечною для української держави, вона загрожує порушенням територіальної цілісності України та навіть втратою нею державного суверенітету. "Більшість геополітичних концепцій ХХ століття прямо вказують на те, що могутність Російської імперії та СРСР залежала від українських територій"[38,С.299].З їх природними та людськими ресурсами. Відома фраза Бісмарка: "Могутність Росії може бути підірвана тільки відділенням від неї України" [29,С.26]. Відомий американський геополітик, теоретик "американської переваги" Збігнєв Бжезінський так описує крах радянської імперії: "Найбільш тривожним моментом виявилась втрата України" [42,С.168]. Поява незалежної держави України не тільки змусила всіх росіян переосмислити характер їх власної політичної та етнічної належності, але й позначила велику геополітичну невдачу Російської держави. "Незалежність України позбавила Росію її домінуючого положення на Чорному морі, де Одеса служила життєво важливим портом для торгівлі з країнами Середземномор'я і всього світу в цілому" [29,С.50]. Загалом, Бжезінський про роль України як складового чинника російської могутності висловлюється так: "Росія може бути або імперією, або демократією, але не тим і іншим одночасно... Без України Росія перестає бути імперією, з Україною ж, підкупленою, а потім і підпорядкованою, Росія автоматично перетворюється в імперію" [32,С.44]. Відповідно, амбіції російського державно-політичного керівництва щодо України стають зрозумілими. На основі цього час від часу відбуваються конфронтації внаслідок відстоювання обома сторонами своїх позицій.
Зрозуміло, що об'єктивна необхідність співробітництва все ж таки стимулює зближення двох держав, але цей процес гальмується претензіями російської політичної еліти на гегемонію в пострадянському просторі. "Принципова різниця в менталітеті спричиняє позицію росіян стосовно самих себе як до великодержавної нації, а стосовно українців - як до етносу вторинного, меншовартісного, неспроможного до самостійних політичних дій" [27,С.4].
Існують різноманітні прогнози щодо подальшого розвитку відносин між Україною та Росією. "Так, американський вчений Дж. Мірсхаймер вважає, що відносини між Росією та Україною склалися таким чином, що обидві країни готові розв'язати суперництво по питанням безпеки" [31,С.19]. Великі держави, які мають один спільний, протяжний і незахищений кордон, часто втягуються в протистояння через питання безпеки. Росія та Україна можуть побороти таку динаміку та співіснувати в гармонії, але це буде доволі незвичним розвитком ситуації. "Дж. Мірсхаймер фокусує увагу на лінії "цивілізаційного розлому", яка поділяє територію України на православну (східну) та уніатську (західну) частини" [32,С.79]. Такий підхід висуває на перший план можливість російсько-української війни. Виходячи з цього, Мірсхаймер робить висновок : " Україні варто мати ядерну зброю для противаги Росії" [30,С.14]. Опонентами такого підходу є представники іншого, так званого поліцивілізаційного підходу. Вони стверджують, що прямий конфлікт між росіянами та українцями є малоймовірним, враховуючи доволі тісні культурні та історичні зв'язки між Росією та Україною, а також те, що росіяни та українці сумісно проживають в обох країнах. Поліцивілізаційний підхід зменшує можливість війни між Україною та Росією до мінімуму, але підкреслює при цьому можливість розколу України. Автор теорії "зіткнення цивілізацій" С. Хантінгтон, аналізуючи такий варіант розвитку ситуації в Україні, пише: "враховуючи культурний фактор, можна припустити, що при такому розділі буде більше насильства, аніж при розділі Чехословаччини, але він буде набагато менш кривавим, аніж розвал Югославії" [29,С.40]. Подібні варіанти розвитку ситуації є для України неприпустимими, а тому нашій державі потрібно шукати шляхи мирного розвитку та співіснування з державами-сусідами.
Поява наприкінці ХХ століття на політичній карті світу незалежної держави Україна - це одна з найглобальніших геополітичних подій ХХ століття. Досягнення Україною суверенного статусу спричинило якісно нові зміни в регіоні Європи. "Був час, коли на Заході насторожено ставилися до факту незалежності України, вважалося, що необхідно робити вибір між Україною та Росією" [25,С.285]. Але згодом усі, а надто в Західній Європі та США, зрозуміли, що добрі відносини і з однією, і з іншою країною лише сприятимуть стабільності в Європі. Україна прагне адаптуватись до Європи на основі міжнародних документів - Заключного акту Наради з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ) (1975 p.), Паризької хартії для нової Європи (1990 p.), декларації "Виклик часові змін", ухваленої в липні 1992 р. на зустрічі лідерів країн-учасниць Гельсінського процесу, у якій брала участь й Україна.
"Виваженість зовнішньої політики України, її миролюбні засади, мирний характер перетворень у суспільстві підвищують рівень безпеки на континенті та сприяють становленню дієвіших відносин України з європейською сім'єю народів"[36,С.144]. "Відбуваються одночасні різновекторні, досить суттєві й далекосяжні за своїми наслідками події, які мають позитивне значення для зближення України з її європейськими сусідами" [36,С.167]. А в кінцевому результаті - досягнення рівноправних, відкритих, партнерських стосунків України з усіма її західними сусідами - країнами Європейського Союзу та США. "Особливість геополітичного становища України полягає в тому, що, будучи відкритою для інтеграції до Європи, вона, на відміну від інших країн Центральної та Східної Європи, змушена долати дві лінії поділу континенту, які виникли після другої світової війни. "Перша з них - межа між країнами колишнього Варшавського Договору й рештою Європи, що розмивається і зникає" [28,С.92]. "Друга - західний кордон колишнього СРСР, що часом сприймається як межа дуже неоднорідної та аморфної СНД, яка віддаляє Україну від її природних партнерів у Центральній та Східній Європі" [28,С.104]. Україна послідовно інтегрується до загальноєвропейської спільноти і розглядає поглиблення інтеграційних процесів на континенті як необхідну передумову створення системи глобальної безпеки, утвердження нового геополітичного простору, що відповідатиме вимогам ХХІ століття.
"Із прийняттям нашої країни до Ради Європи, Центральноєвропейської ініціативи та співпраці з іншими європейськими об'єднаннями з'явилися принципово нові можливості для застосування багатовікового досвіду демократичних держав Європи" [29,С.16]. "Які ж кроки необхідно здійснити для того, щоб Україна утримувала свою незалежність, і одночасно зайняла своє місце у Європейській співдружності?", - ставить на розгляд київській соціолог В. Паніотто. "Зрозуміло, що ці кроки повинна робити не лише Україна, але й ті зовнішні сили, які зацікавлені в збереженні української незалежності" [35,С.206]. Наприклад, З. Бжезінський вважає: "США, які прагнуть надання Україні статусу "гаранта демократії" на пострадянському просторі (розглядаючи Україну як інструмент стримання авторитарних імперських російських амбіцій), повинні енергійно приймати участь у визначенні європейського простору. А також у вирішенні таких відчутних для Росії питань як можливий статус України в європейській системі" [30,С.39].
Отже, "У таких умовах єдиний шлях збереження української незалежності - це інтеграція в систему колективної безпеки Заходу"[30,С.16]. Це не обов'язково повинно бути НАТО, хоча Північноатлантичний альянс є найбільш надійною системою захисту своїх учасників. "Мова може йти і про суто європейську систему безпеки, яка буде створена на основі Європейського Союзу"[31,С.85].
Похожие статьи
-
Висновки - Здобуття незалежності Україною
"Перебудова" та побудова, за висловом Горбачова "гуманного демократичного соціалізму", який би поєднував ринкові механізми з централізованою плановою...
-
Вступ - Здобуття незалежності Україною
Актуальність теми даної курсової роботи зумовлена тим, що у нове тисячоліття Україна вступає суверенною, незалежною державою. Вона лише на самому початку...
-
Встановлення державності України - Здобуття незалежності Україною
Народ України покладав надії на вибори до Верховної Ради, пов'язуючи з ними зміни в суспільно-політичному житті.16 липня 1990 р. Верховна Рада прийняла...
-
Розвиток багатопартійної системи. Вибори до Верховної Ради УРСР (1990 р.) Необхідною умовою становлення демократичної правової держави є...
-
Референдум і Президентські вибори Коли 24 серпня 1991 р. депутати Верховної Ради УРСР зібралися на надзвичайну сесію, представники від громадськості...
-
Започаткування руху за політичну незалежність україни Наприкінці XIX ст. у Західній Україні під впливом радикалізації суспільно-політичного життя...
-
Влада і опозиція в парламенті - Здобуття незалежності Україною
15 травня 1990 р. Верховна Рада УРСР дванадцятого скликання вперше почала працювати, як парламент, - на постійній основі. Перша сесія тривала понад два...
-
Партія Програмні цілі УНП Відновлення Української народної республіки (УHP), проголошеної Центральною Радою в січні 1918 р. Утвердження демократичних...
-
Здобуття перемоги Р. Паксасом - Проголошення незалежності Литви
Радянський союз литва незалежність 22 грудня 2002 р. відбувся перший тур президентських виборів, участь у якому взяли 17 кандидатів. Жоден з них не...
-
Незалежність Литви - Проголошення незалежності Литви
9 лютого 1991 р. у Литві проводили опитування населення, на якому висунули запитання: "Ви за те, щоб литовська держава була незалежною демократичною...
-
М. Горбачов в квітні 1985 р. виступив на Пленумі ЦК КПРС з ініціативою розпочати в СРСР реформи. М. Горбачов вважав за необхідне шляхом реформ прискорити...
-
Процес формування дипломатичної місії в Польщі Попри те, що УСРР фактично мала формальний статус, вона у 1920-1923 рр. була єдиною, крім РСФРР,...
-
У ній зазначено, що Україна перебуває напередодні встановлення дипломатичних, консульських та інших відносин із Польщею і країнами Балтії, а у...
-
Незвичний марксизм українця-самостійника Бачинський еміграція незалежність український Для людини, яка живе в пострадянській державі, може здатися досить...
-
Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню...
-
P>Стаття присвячена вивченню історичного розвитку способів та механізмів адміністративно-правового регулювання державного управління об'єктами нерухомого...
-
Входження Криму до складу України: політичний аспект
В пропонованій розвідці розглядається ситуація, яка склалася в соціальній сфері та господарському комплексі Кримського півострова на середину 1950-х...
-
Трансформаційна динаміка Південної України (кінець ХУІІІ - початок ХХІ ст.)
Трансформаційна динаміка Південної України (кінець ХУІІІ - початок ХХІ ст.) Сільськогосподарський цивілізація промисловий Навіть схематичне і...
-
Чому і як Крим передали Україні? - Російсько-радянське "визнання" України
У 1954 р. відбулося резонансна подія, яка продемонструвала цілковиту впевненість центрального керівництва СРСР в міцності контролю над Україною - до її...
-
5 квітня 1710 року під Бендерами на загальній Раді в присутності всієї старшини, запорожців, реєстрового козацтва Пилипа Орлика одноголосно було обрано...
-
Ключові слова: Національне питання, Галичина, Наддніпрянщина, самовизначення, національно-культурна єдність На початку ХХІ ст. досить актуальним є...
-
Нарис історії створення і розвитку університетських обсерваторій України
У статті стисло висвітлено історію будівництва та розвитку наукової діяльності астрономічних обсерваторій при університетах України до сьогодення....
-
У статті аналізуються мемуари французького суспільного діяча та викладача Шарля Дюброя "Два роки в Україні (1917-1919)", зокрема його міркування щодо...
-
19 серпня 1991 р. в СРСР було оголошено надзвичайний стан. Президента М. Горбачова, що знаходився на відпочинку в Форосі (Крим), було фактично усунуто...
-
Інформаційні ресурси, як компонент російсько-українського протистояння ХХІ століття
Висвітлено дослідження проблеми інформаційних ресурсів у контексті російсько-українського протистояння у ХХІ ст. Визначено актуальні загрози та виклики...
-
Руйнація Компартії України - Відродження незалежності України та розпад Радянського Союзу
В 1990-1991 p. сотні тисяч членів КПУ вийшли з її лав. В 1990 р група реформаторів - членів КПРС - об'єдналися в Демократичну платформу і виголосили...
-
Україна довоєнна: алогізм плутократії та становлення нової нації
Логіка подій, що відбуваються в нашій країні та навколо неї, історичні перетворення, що тривають у суспільному середовищі, й закономірності...
-
Зміна керівництва СРСР після смерті Л. Брежнєва. М. Горбачов і пошук шляхів виходу з кризи. Етапи політичної реформи. Сутність політики гласності....
-
Вступ - Проголошення незалежності Литви
Саме Литва зробила перший крок у справі руйнування СРСР. У жовтні 1988 р. відбувся установчий з'їзд Литовського руху за перебудову ("Саюдіс"). Проте...
-
Стаття присвячена радянській історіографії соціальнопобутової сфери села центральних областей України в період відбудови (1943 -- 1950 рр.). Ключові...
-
Окупаційний режим на півдні України (1941-1944 рр.): демографічний та соціально-економічний аспекти у світлі архівних документів Пропонований аспект...
-
Концептуальне осмислення місця Донбасу в історії України та Росії, як і ролі в ній етнічного чинника, що називається, на часі. Якщо російські історики...
-
Значення релігійної реформи Володимира Великого у державотворенні України
У статті висвітлено значення запровадження християнства Володимиром Великим для подальшого державотворчого процесу в Україні. Проаналізовані особливості...
-
У статті проаналізовано процес перепрофілювання підприємств місцевпрому на випуск військової продукції, хід та результати евакуації вглиб СРСР...
-
В умовах війни влітку 1941 р. на ланах України розгорнулася справжня "битва за врожай", яка мала не лише економічне, а й стратегічне значення. На час...
-
Етапи та особливості процесу формування болгарської етнічної меншини України
У статті висвітлені етапи переселення болгар на територію Південної Бессарабії впродовж ХУШ-ХІХ ст. та проаналізована політика уряду Російської імперії...
-
Як жителів України перетворювали в "хомо сов'єтікусів" - Російсько-радянське "визнання" України
На початку 60-і рр. ХХ ст. з'явилася додаткова ідеологічна "підпора" русифікаторської політики Москви в Україні, яка виявилася особливо дієвою в...
-
Молодіжний рух як форма вияву соціальної активності молодого покоління є найефективнішим механізмом взаємодії нових поколінь з суспільством. В рамках...
-
Україна у складі "Союза нерушимого..." - Російсько-радянське "визнання" України
Наприкінці 1921 р. головні противники більшовиків були розгромлені. Ніяких перешкод для реалізації їх політики в Україні не було. Саме в цих умовах...
-
У публікації розглянуто деякі аспекти адаптації, підготовки та використання навчальної літератури під час нацистської окупації України на території зони...
Незалежність України - гарантія геополітичної стабільності - Здобуття незалежності Україною