М. Максимович про українське козацтво
В українській історіографії першої половини XIX ст. питання походження козацтва стали в центрі уваги, як вітчизняних, так і зарубіжних істориків. В цей час М. Максимович висловлює думку, що між іншим "... Історія Малоросійської козаччини до Хмельницького така ще не повна і така засмічена помилками пізніших письменників, що майже на кожному кроці вимагає і доповнення із пам'яток сучасних і перевірки критичної" [2,317]. Саме тому найбільшої ваги утворах вченого займали питання щодо походження козацтва.
В історичній науці перші розвідки про українську козаччину з'являються в ХУІ-ХУІІ ст. Зокрема, польсько-литовський хроніст другої половини XVI ст. М. Стрийковський, польські історики XVII ст. П. П'ясецький і В. Коховський в дусі свого часу намагалися пояснити назву козак, пов'язуючи її з певним ім'ям. Недостовірними були теорії походження козаччини, що містилися в козацьких літописах XVII ст. Г. Граб'янки та С. Величка. Відповіді на дану проблему не знаходимо і в "Истории Малой России" Д. Бантиш-Каменського. Наукове розроблення питання походження козаччини, за твердженням Д. Дорошенка, почалося з розвідки В. Антоновича "Исследование о козачестве по актам с 1500 по 1648 год" (1863) [1, 149]. Однак, автор припускається цілого ряду хибних висновків. М. Максимович провів глибоке дослідження по виправленню допущених помилок, ретельну роботу по збору на історичній ниві "пропущених і загублених колосків" [7, 343] для встановлення істини з питань виникнення і розвитку козацтва. Дослідник у своїх розвідках "Повідомлення про літопис Григорія Граб'янки, виданий у 1854 р. Київською тимчасовою комісією", "Історичні листи про козаків Придніпровських", ".исти про Богдана Хмельницького", "Про історичний роман П. Куліша "Чорна Рада" та ін. піддав критиці концепції походження козацтва і шляхом науково-критичного аналізу обгрунтував поняття "козак", причини появи і історичний розвиток української козаччини.
Особливий інтерес має полеміка М. Максимовича з М. Погодіним стосовно походження козацтва. На думку М. Погодіна, козаки були племенем, що являло собою суміш слов'янських елементів з тюрками, які здавна проживали на півдні Київської землі. М. Максимович перший довів, що "... наші Козаки не хто інші, як Українці" [13, 233]. На переконання вченого, козацтво на Запорожжі мешкало з останніх років XV ст. до 1775 року, як особливе військове товариство, і складалося переважно із українців. Про це свідчить, затвердженням М. Максимовича, їх мова "по наріччю українському", їх безумовна непохитна прихильність до православної віри. Вагомим аргументом в підтвердження концепції вченого є те, що козаки називали курені іменами українських міст; а найголовніше -- Запорожці завжди визнавали Україну своєю вітчизною. Будь-які інші думки чи припущення щодо походження українського козацтва, як стверджує вчений, будуть марні, і дана позиція є історично вірною навіть за тих обставин, якщо припуститися догадки (істинна вона чи ні -- це не змінює історичної достовірності), що початковим зерном запорізького козацтва були стародавні тмутокоранці з припинення їх князівства в XII ст. Зауважимо, що така думка з'явилася у М. Максимовича, коли він, відвідавши Таман, побачив там наших чорноморських козаків, основою котрих були залишки колишніх запорізьких січовиків. Учений також звернув увагу на те, що в половецькій мові тмутокоранців зустрічається татарське слово козак, яке, здається, донедавна було племінним іменем горського народу Косогов, а згодом у азіатських орд означало власне наїзника. Турки та татари наповнили це поняття лайливим змістом, поскільки, від козаків-запорожців Туреччина і Татарщина зазнавали великого непокою. Проте, на Україні слово козак, як довів М. Максимович, перетворилося в народне ім'я, котрим називали себе українці, розуміючи добровільного воїна. Таким чином, проводячи паралель між західним рицарством і козацтвом, М. Максимович суть вищесказаного яскраво передав у такому міркуванні, що"... із німецького рейтара чи вершника виникло за подібних обставин західне рицарство.... на противагу котрому козацтво Українське являло собою лицарство східне, народне, яке мало і свою козацьку поезію, і свої хрестові походи за східну церкву (з 1592 р.)..." [11, 56]. Вчений був переконаний, що "... козак і лицар - ось синоніми" [2, 317].
Прогресивною виявилася позиція М. Максимовича щодо заперечення козаччини як етнічної категорії в дискусіях з М. Погодіним, який, на думку М. Максимовича, просто придумав для Малоросії якесь особливе козацьке плем'я із волинян і тюрків, котре склалося після нашестя Батия на Київську Русь. На запитання: до чого тут і що за нове козацьке плем'я, М. Максимович дає вичерпно стверджуючу відповідь: "Козацтво було звання, стан, а не плем'я" [13, 233]. Разом з тим він переконливо довів, що в Україні козацтво розвинулося "як особливий стан малоросійського народу, серед інших станів, тобто духовенства, шляхетства, міщанства..." [10, 261-262], а відокремилося козацтво від землеробського поспільства для того, щоб його захищати. Між іншим, уточнює вчений, козак у домашньому житті був тим же землеробом [5, 656]. український козацтво максимович
Отже, М. Максимович спростував племінне походження українського козацтва, визначивши його як категорію соціальну. Логічним продовженням думки вченого є те, що козак -- категорія і історична, адже виникнення козацького стану він пов'язує з певними історичними подіями. Зокрема, зовнішнім фактором, який спричинив появу козацтва за Дніпровими порогами, де "войовничий Святослав склав свою буйну голову -- прообраз голів козацьких" [9, 96] М. Максимович називає боротьбу проти турецько-татарської навали [4, 314]. Важливою умовою, яка викликала народ на козацтво, стало польсько-шляхетське гноблення. Вчений стверджує, що "південноруському козацтву випав жереб: бути представником і захисником ображеного народу свого, і відстоювати свою прабатьківську віру від гоніння і насилля західного" [12, 364]. Цим самим М. Максимович відкидає безпідставний погляд польського історика М. Грабовського про "вплив поляків на першочергове утворення Запорозького братства" [8, 254]. За твердженням М. Максимовича, козацтво на Україні поширилося в першій половині XVI ст., в князювання Жигимонта І. Головним його організатором був Остафій Дашкович, якого вчений називає православним русином. Отже, "Козацтво Українське чи Городове і Козацтво Запорозьке чи Низове існувало задовго до 1569 року, з якого можна вести початок історичного впливу Поляків на Україну" [8, 254]. М. Максимович не заперечує і того факту, що польський король Стефан Баторій, розуміючи важливість і значення козацтва для Польщі, був зацікавлений в його поширенні. Саме тому в другій половині XVI ст. дає козацтву "права і військово-громадське упорядкування в Україні" [6, 17] і продовжує організацію реєстровців.
М. Максимович піддав критиці і позицію В. Антоновича, який надавав великого значення так званому гедиміно-князівському елементу у виникненні козаччини. Думка полягала в тому, що з часу появи і до Люблінської унії козаки жили під управлінням князів із династії Гедиміновичів, які нібито були зацікавлені в колонізації незаселених степів. Це дало підставу В. Антоновичу розглядати виникнення козацтва, як насадження його князями зверху. М. Максимович доводив, що поява козаків, принаймні звісіка про них, відноситься ще до останніх років XVI ст. Зокрема, в Київському акті 1499 року, зазначає вчений, вперше згадуються козаки, і вони з'являються на Дніпрі"... не у військовій справі, а в промислі чумацькому, як торгівці рибою" [4, 279]. Серед них немає жодного керівника, ніякої організації, і не слід сумніватися в тому, що козаки вели общинний спосіб життя. Розсадником українського козацтва були придніпровські міста Черкаси і Канів, а "... Запорожжя було гніздом, де родилась дружина, відважна, нежоната ватага вільних козаків плодилася без матері, бо для неї була Січ мати, а Великий Луг батько" [3, 837-838]. Вся ж земля Київська з Черкащиною і Дніпровськими порогами, а також із Землею Переяслівською, як доводить М. Максимович, складали одне удільне князівство, яке лише до 1471 року належало князям з династії Гедиміновичів (останній з них Семіон Олелькович князював до 1471 р.). Як свідчать історичні джерела, в цей час ще не було придніпровських козаків. Іншим вагомим аргументом є те, що першими козацькими організаторами і керівниками в перші десятиріччя XVI ст. були Єстафій Дашкович і Предслав Ланцкоронський (останнього український дослідник вважає першим козацьким гетьманом).
Отже, гедиміно-князівський елемент, як довів М. Максимович, не мав ніякого значення у походженні придніпровського козацтва, яке з'явилося в історії Малоросії без нього і розвивалося не під його, а під народним впливом. Більше того, вчений переконаний, що князівський елемент не тільки не сприяв зародженню козацтва, а, навпаки, стримував його розвиток [4,312]. Таким чином, ретельне вивчення коротких спогадів, критичних заміток, полемічних листів М. Максимовича, дає підставу стверджувати, що цьому історику належить велика заслуга у пошуках історичної правди щодо походження українського козацтва. Позиція вченого виявилася прогресивною і стала провідною в українській історіографії наступних років.
Література
- 1. Дорошенко Д. Нариє історії України у 2-х т. - К, 1992. - T. І. - С. 144-161. 2. Максимович М. Заметка о козацких гетманах //Собрание сочинений. 3. - К., 1876. - Т. І - С. 317-320. 4. Максимович М. Исторические заметки // Собрание сочинений. - К., 1876. - Т. І - С. 835-847. 5. Максимович М. Исторические письма о козаках Приднепровских / /Собрание сочинений. - К., 1876. - Т. І - С. 277-316. 6. Максимович М. Обозрение городовых полков и сотен, бывших на Украине со времени Богдана Хмельницкого // Собрание сочинений. - К., - 1876. - Т. І 7. Максимович М. Об участии и значении Киева в общей жизни России //Собрание сочинений. - К, 1877. - Т. Н - С. 5-23. 8. Максимович М. О десяти городах и некоторых селах древней Украины//Собрание сочинений. - К, 1877. - Т. Н - С. 343-348. 9. Максимович М. О причинах взаимного ожесточения Поляков и Маюроссиян, бывшего в XVIIвеке//Собрание сочинений. - К., 1876. - Т.1 - С. 248-276. 10. Максимович М. О происхождении Варягов-Руссов // Собрание сочинений. - К, 1876. - Т. І - С. 93-104. 11. Максимович М. Ответные письма к М. П.Погодину // Собрание 12. сочинений. - К., 1880. - Т. Ш - С. 244-272. 13. Максимович М. Откуда идет Русская земля, по сказанию Несторовой повести и другим старинным писаниям русским // Собрание сочинений. - К., 1876. - Т. І - С. 5-92. 14. Максимович М. Сказание о гетмане Петре Сагайдачном//Собрание сочинений. - К., 1876. - Т. І - С. 358-386. 15. Максимович М. Филологические письма к М. П. Погодину // Собрание сочинений. - К, 1880. - Т. Ш - С. 183-243.
Похожие статьи
-
Червоне козацтво та встановлення радянської влади в Україні
Стаття присвячена висвітленню ролі Червоного козацтва у більшовицькій інтервенції на землі України. Проаналізовано його національний склад та функції....
-
Проаналізовано національно-патріотичну працю сокільських організацій у Чехословацькій республіці у 1920-х рр., охарактеризовано ідейні витоки...
-
Київські імперські очільники і "українське мовне питання" (до 140-х роковин видання Емського указу)
У статті аналізується особливість мовної ситуації в українських губерніях Російської імперії в другій половині ХІХ ст. та висвітлюється ставлення...
-
Український національний рух досяг суттєвих успіхів на виборах до І та II Державних дум Росії. Так, із 102 депутатів, яких обирали від українських...
-
Українське повітове місто і велика війна: продовольчі проблеми та ріст цін
Стаття присвячена проблемам фінансової політики російського уряду в Україні в роки Першої світової війни. На прикладі повітового міста Єлисаветграда...
-
Розглядається контраверсійне питання періодизації політичної історії України початку ХХ століття, зокрема доби Національно-визвольної боротьби та...
-
Протягом другої половини XVI -- першої половини XVII ст. на Запорожжі утворився самобутній військовий і соціальний устрій, який відзначався передусім...
-
Стереотипи взаємосприйняття татар і українських козаків у першій половині XVII ст
На основі нових архівних документів і матеріалів про історію кримсько-запорозького союзу 1624-1629 рр. у статті висвітлюються неконфронтаційні контакти...
-
Реформаторська діяльність - Гендерний аналіз лідера "М. М. Сперанський"
У Росії є система цивільних законів, але вона нічим не забезпечена, бо, як виражається Сперанський, скрижалі цих законів можуть щодня розбитися об камінь...
-
Козацька доба (XV-XVIII ст.). Історична довідка
Козацька доба (XV-XVIII ст.). Історична довідка Після зруйнування в 1240 р. Києва, економічне і соціальне життя України переміщується в основному на...
-
Становлення мережі православних церковних братств Лівобережної України в другій половині XIX
У статті аналізуються суспільно-політичні, культурні та законодавчі передумови створення православних церковних братств у другій половині XIX -- на...
-
Участь Павла Погорілка в релігійному житті Поділля
Останнім часом особливу увагу науковців привертає проблема державно-церковних стосунків, об'єктивне та всебічне висвітлення якої було неможливим в...
-
З 1930 року Аргентина була занурена в епоху Великої депресії. Перетікають з одного в інший економічні кризи, постійні конфлікти з іншими державами...
-
Одним з важливих питань вітчизняної історії є державно-церковні відносини у Радянському Союзі. Доволі оригінальними в історичній ретроспективі виглядають...
-
У статті визначено вплив муніципальних органів на розвиток культурної ланки життя міст Волинської та Подільської губерній наприкінці ХІХ -- на початку ХХ...
-
Хрущовська "відлига" (1953-1964) - Хрущовська "відлига" (1953-1964). Роки "застою" (1964-1985)
Смерть Й. В. Сталіна в березні 1953 р. викликала в радянському суспільстві широку палітру настроїв. Проте смерть вождя полегшила пошуки виходу з...
-
Два останні десятиліття розвитку української історичної науки демонструють небачені ніколи раніше пошуки нових методологічних орієнтирів для розуміння...
-
"Перебудова" в долі наукової інтелігенції: академік Іван Лукінов
Іван Іларіонович Лукінов (1927-2004) -- видатний український економіст, організатор і керівник науки, громадсько-політичний діяч. Він був вченим зі...
-
Тимофій Флоринський - імперський анти українофільський інтелектуал-цензор
У статті здійснено спробу відтворити об'єктивний соціопрофесійний портрет одного із відомих громадсько-політичних діячів м. Києва кінця ХІХ - Поч. ХХ...
-
Катеринославське наукове товариство на тлі соціально-економічних процесів у регіоні
Рассмотрены в контексте социально-экономических и урбанизационных процессов, происходивших в Екатеринославской губернии в конце Х1Х - начале ХХ столетия,...
-
Знищення музейних збірок в УРСР у післявоєнний період (друга половина 1940-1950-х рр.)
В статті висвітлюється політика тоталітарного режиму в другій половині 1940-х - 1950-х рр. у музейній галузі, ідеологічний тиск на музейних працівників...
-
Монографічна грушевськіана: спроба узагальнення
Монографічна грушевськіана: спроба узагальнення Наукові студії, присвячені творчості М. Грушевського мають вже понад столітню традицію і в кількісному...
-
Створення і діяльність Київського художньо-промислового і наукового музею (1894-1918 рр.)
У незалежній Україні функціонує значна кількість культурно-мистецьких закладів, серед яких важливе місце посідають музеї художнього профілю. Вони в...
-
Державотворчий ідеал у словенській політичній дискусії (перша половина 1920-х рр.)
До 1918 р. етнічні словенські землі були розділені між австрійськими провінціями Крайна (з містом Любляна), Каринтія, Штирія й Австрійське Примор'я....
-
У статті розглянуто особливості жіночої освіти польського населення Південно-західних губерній Російської імперії. Аналіз рівня освіченості жінок,...
-
У статті аналізується проблема боротьби органів ЧК з економічною злочинністю. Встановлено, що, незважаючи на позитивні наслідки оздоровлення економіки,...
-
Система переселенських органів Української Радянської Соціалістичної Республіки (1925-1930 рр.)
У статті описується система органів влади, яка була задіяна для проведення переселенських заходів протягом 1925-1930рр., з'ясовуються особливості її...
-
Проаналізовано вплив соціально-політичних взаємовідносин між підприємцями і найманими працівниками України під час Першої світової війни на розвиток...
-
У статті аналізуються мемуари французького суспільного діяча та викладача Шарля Дюброя "Два роки в Україні (1917-1919)", зокрема його міркування щодо...
-
Радянська освіта - основоположний елемент соціокультурного середовища України 1920-х рр
У статті проаналізовано заходи радянської влади 1920-х рр., спрямовані на рішучу боротьбу за створення нових орієнтацій у розвитку українського...
-
Особливості непу в Україні - НЕП та її здійснення в Україні
В Україні впровадження непу мало свою специфіку. Особливостями запровадження непу в Україні були: - Неп в Україні був запроваджений пізніше ніж в Росії...
-
Південнослов'янські сюжети в "Історії русів"
На зламі ХУШ-ХІХ ст. в українському суспільстві помітно поглибився інтерес до слов'янського світу, що було зумовлено формуванням модерних слов'янських...
-
Стаття присвячена аналізу особливостей нормального статуту 1897 р. Висвітлюються як негативні, так і позитивні сторони зазначеного нормативного акта та...
-
Давній Рим - Мореплавство у стародавні часи
Занепад грецького мореплавства пов'язаний з безперервними війнами. В 2 ст. до н. е. римляни завоювали Грецію і до 4 ст. н. е. продовжується період...
-
Розробка програми освоєння цілинних земель у Казахстані
Статтю присвячено вивченню аграрної політики М. Хрущова на початку 1950-х рр., зокрема, освоєнню цілинних та перелогових земель у Казахстані....
-
М Асонство на Україні менш усього можна назвати українським, -- менш усього -- бо воно відбивало на собі національні риси української людності. І сталось...
-
Англія в XI-XV ст З кінця УШ до середини X ст. північно-східна частина Англії була під владою вікінгів - датчан, які поступово заселили Англію. Близько...
-
Побут трудящих сіла під час революції
Окремий напрямок політики більшовиків становила праця по докорінній зміні побуту трудящих. Попервах комуністичний побут мислився як майже повне...
-
У статті висвітлено особливості функціонування Духовно-цензурного комітету при Київській духовній академії протягом 1828-1857рр.; показано слабкі сторони...
-
Події лютеранської конфесіоналізації, яка розгорнулася в Німеччині із 20-х рр. XVI ст., великою мірою визначалися впливом ідеології Реформації на...
М. Максимович про українське козацтво