Еволюція візантійської воєнно-адміністративної системи в Криму


Еволюція візантійської воєнно-адміністративної системи в Криму

Катерина Моця

Стаття присвячена еволюції візантійських воєнно-адміністративних структур на Кримському півострові за доби середньовіччя. Увага приділяється титулам, положенню, функціям чиновників у різний час, а також зміні територіально-адміністративних одиниць в залежності від зовнішніх та внутрішніх факторів.

Ключові слова: Крим, середні віки, Візантія, адміністрація, воєнна, цивільна влада.

Візантійський воєнний середньовіччя чиновник

Прийнято вважати, що Крим увійшов до сфери інтересів Візантії після 395 р., коли відбувся розкол Римської імперії на Західну і Східну. Проте необхідно зазначити, що для візантійців, які розглядали себе безпосередніми наступниками Риму, питання в такій площині навіть не виникало. З античних часів, практично безперервно, Таврика і Боспор були підконтрольні метрополіям, які буквально передавали одна одній право своєї присутності на цих землях. Тому перед ромеями, як справедливо писав відомий медієвіст і дослідник історії Візантії Г. Острогорський, стояла інша задача: збереження в тих краях своєї присутності Острогорський Г. Історія Візантії. -- Львів, 2002. -- С. 68..

Основним опорним пунктом, як в римську епоху, залишався Херсонес (в добу середньовіччя -- Херсон). Ще римляни оточили його невеликими укріпленнями задля більшого захисту. Вони розташовувались на висоті Безименній, Козацькій, Ай-Ільяс, Сапун-горі та поблизу Балаклавської бухти Зубарь В. М. Римляне в Крыму // Древний мир. -- 2001. -- № 1. -- С. 35-36; Его же. Таврика и римская империя: Римские войска и укрепления в Таврике. -- Киев, 2004. -- С. 94-121; Кузищин В. И. Раскопки позднеримской виллы в окресностях Севастополя // Археологические открытия 1982 г. -- М., 1984. -- С. 285.. Частини римської армії також дислокувались в Хараксі, Сімболон Лімені та на Боспорі Моця Е. А. Укрепления византийского Херсона и этапы их исследований // Причерноморье, Крым, Русь в истории и культуре / Материалы П Судакской международной конференции. -- Киев-Судак, 2004. -- Т. 2. -- С. 137-138.. До останньої третини VI ст. в Херсонесі цивільну адміністрацію контролювала префектура Схід -- pars Orient, а військову -- магістр Фракії -- magister militum per Thracias Сорочан С. Б., Зубарь В. М., Марченко Л. В. Жизнь и гибель Херсонеса. -- Харьков, 2001. -- С. 137..

Після появи загрози гунської навали наприкінці IV ст. римська адміністрація розквартировує в Херсонесі регулярну військову частину на чолі з Феоною Золотарев М. И., Коробов Д. Ю. О епископе Капитоне и крещении жителей Херсонеса в IV веке по Р. Х. // Православные древности Таврики: сборник материалов по церковной археологии. -- Киев, 2002. -- С. 72.. В цей же час відбувається ремонт фортифікаційних споруд міста Зубарь В. М. Таврика и Римская империя... -- С. 197.. Саме з цими подіями може бути пов'язаний напис на мармуровому стовпі, в якому згадуються імператори Валент (364-378), Валентиніан І (364-375) та Граціан (375-383), префект преторія префектури Схід Доміцій Модест (370378) та неназваний командир баллістаріїв Соломоник Э. И. Каменная летопись Херсонеса: Греческие лапидарные надписи античного времени. -- Симферополь, 1990. -- С. 74..

Про зацікавленість в утриманні Таврики і лояльності її населення свідчить велика фінансова допомога, надана Херсонесу імператорами Феодосієм (379-395) і Аркадієм (395-408) Серов В. В. О ранневизантийских монетах в фондах музеев Эрмитаж и "Херсонес Таврический" // Россия -- Крым -- Балканы: диалог культур: Научные доклады международной конференции. -- Екатеринбург, 2004. -- С. 39-40..

Під час переходу від римської до візантійської сфери інтересів на чолі військової гілки влади в Криму став військовий трибун (tribunus militum), який, в свою чергу, підпорядковувався коміту. Про це свідчить напис на кам'яній плиті з Херсонесу, в якому згадується трибун Флавій Віт та "вельможний коміт Євферій" Соломоник Э. И. Каменная летопись... -- С. 74.. В VI ст. військовослужбовець у званні коміта призначався керувати мобільними об'єднаннями на окремих ділянках кордонів імперії Томлин Р. Мобильная армия // Коннолли П. Греция и Рим. Энциклопедия военной истории. -- М., 2001. -- С. 253.. Дука (начальник прикордонного округу) на IV ст. стояв значно нижче рангу коміта Чекалова А. А. Византийские титулы и должности // Прокопий Кесарийский. Война с персами. Война с вандалами. Тайная история. -- СПб., 2000. -- С. 509., тому його головування підкреслювало особливий статус даної території в очах імперської адміністрації, тим більше, що дукати в IV ст. успішно діяли і несли охорону кордонів Римської держави Ван Берхем Д. Дукаты нижнего Дуная // Военная реформа Константина: Пограничная армия (ripenses) / Перевод: А. В. Банникова. -- http: // www. roman-glory. com. Призначення коміта, а не дуки може бути викликано стратегічним положенням міста. Ще Прокопій Кесарійський підкреслював приморське розташування Херсонеса, адже флот у Візантії традиційно мав надважливе значення у воєнних кампаніях Литаврин Г. Г. Геополитическое положение Византии в средневековом мире в VII-XII вв. // Византия между Западом и Востоком. Опыт исторической характеристики. -- СПб., 2001. -- С. 12-13..

За даними Стратегікону імператора Маврикія, військовий трибун командував тагмою -- підрозділом чисельністю у 256-400 воїнів Стратегикон Маврикия / Изд. подг. В. В. Кучма. -- СПб., 2004. -- С. 75.. У 534 р. Юстиніан І розпочав реформу адміністративно-територіального устрою імперії, яка зводилась до формування окремих прикордонних округів -- дукатів на найнебезпечніших ділянках візантійських кордонів Вус О. В. Утворення окремого прикордонного округу (дукату) Візантії в Тавриці в другій половині VI ст. // Причерноморье, Крым, Русь в истории и культуре. Материалы ІІІ Судакской международной конференции. -- Киев-Судак, 2006. -- Т. II. -- С. 66-67.

Тривалий час було прийнято вважати, що внаслідок тюркської навали вже в середині VI ст. воєнна присутність Візантії у Північному Причорномор'ї була перервана майже на два століття Кулаковский Ю. А. Из истории Готской епархии в Крыму в VIII веке // Журнал министерства народного просвещения. -- № 3 (1). -- 1898. -- С. 179; Якобсон А. Л. Византия в истории раннесредневековой Таврики // Советская археология. -- № 21. -- 1954. -- С. 152, 158; Герцен А. Г. Крепостное строительство в Юго-Западной Таврике (в связи с проблемой взаимоотношения горных и степных районов) / Душетская научная конференция, посвященная проблеме взаимоотношений между горными и равнинными регіонами: Анотации докладов. -- Тбилиси, 1984. -- С. 87; Пиоро И. С. Крымская Готия. -- Киев, 1990; Баранов И. А. Таврика в составе Хазарского каганата (середина VII-X вв.): Автореф. дисс. ... докт. ист. наук. -- Киев, 1994.. Проте дана сентенція наразі викликає великі сумніви. Навряд чи міське та сільське життя в Криму припинилось, а візантійська влада зникла разом з військовими силами та адміністративним апаратом. Безпека Константинополя залежала в тому числі і від вчасно поставленої жителями Таврики інформації щодо переміщення і планів нападу великої кількості племен, що протягом всієї історії кочували через Північне Причорномор'я. Крім того, лояльність підданих імперії в Криму забезпечувала дипломатичну, продовольчу, військову (хоча, можливо, і незначну) допомогу. Візантія у другій половині VI ст. мала військовий конфлікт з аварськими племенами, які перейшли Дунай, оселилися в Малій Скіфії, а в 567-568 рр. у війні з ромеями зайняли Паннонію Артамонов М. И. Очерки древнейшей истории хазар. -- Л., 1936. -- С. 22-26; Амброз А. К. Восточновропейские и среднеазиатские степи V -- первой половины VII в. /

Степи Евразии в эпоху средневековья. -- М., 1981. -- С. 11 (8-36); Комар А. В. Кутигуры и утигуры в Северном Причерноморье // Сугдейский сборник. -- Киев-Судак, 2004. -- С. 171.. Союз з хозарами здавався єдиним можливим виходом із ситуації, що склалась. Тим більше, що сукупність факторів, таких як укладення союзу з одним угрупованням приазовських праболгар Шабашов А. В., Шабашова М. Н. Этнонимия и антропонимия праболгар как источник реконструкции их ранней истории // Сугдейский сборник. -- Киев-Судак, 2004. -- С. 379-382., ускладнення відносин Хозарського каганату з Китаєм, внутрішні конфлікти хозарів, повстання деяких племен, засухи, зрештою, розпад самого каганату, який остаточно завершився в 631-- 632 рр., дозволили Візантії встановити мирні відносини з хозарами Артамонов М. И. Очерки... -- С. 39; Комар А. В. Кутигуры... -- С. 199.. 598 р. було підписано мирний договір з тюрками Феофилакт Самокатта. История / Пер. С. Кондратьева. -- М., 1996. -- С. 188192.. Тим не менш, бойові дії, захоплення Боспору (хай і на короткий час), безпосередня загроза могли змусити жителів Таврики шукати захисту саме у Константинополя.

Вірогідно, вже у третій чверті VI ст. херсонеських баллістаріїв -- загонів, які, умовно кажучи, виконували поліцейську функцію, змінили частини регулярної візантійської армії, а Херсон став центром окремого регіонального командування під керівництвом дуки (або дукса) і частиною Тавро - скіфської єпархії Храпунов М. І. Адміністрація Херсона наприкінці IV-VI ст. // Археологія. -- № 1. -- 2000. -- С. 62; Сорочан С. Б. Еще раз о дуках ранневизантийского Херсона и Боспора // Боспорский феномен. Греки и варвары на евразийском перекрестке / Матер. Межд. науч. конф. -- СПб., 2013. -- С. 334-338..

Дука Херсона -- комендант міста і одночасно з цим військовий намісник імперії -- вперше згадується в будівничому написі 565-578 рр. Латышев В. В. Эпиграфические новости из Южной России // Известия императорской археологической комиссии. -- № 18. -- 1906. -- С. 122-123; Якобсон А. Л. Раннесредневековый Херсонес // Материалы и исследования по археологии СССР. -- № 63. -- 1959. -- С. 67-68. Скоріш за все, діяльність цього чиновника була пов'язана з тюркською загрозою, протиставити якій вирішили оновлену фортифікацію існуючих міст та відбудову нових укріплених захистків.

590 роком датується інший напис, присвячений будівництву кесарської будівлі у Боспорі Латышев В. В. Этюды по византийской эпиграфике // Византийский Временник. -- № 3-4. -- 1894. -- С. 662-672; Латышев В. В. Сборник греческих надписей христианских времен из Южной России. -- СПб., 1896. -- С. 105-109. -- № 99.. В ньому також згадується "прославлений стратилат і дука Херсона" Євпатерій Там само.. З цього можна зробити висновок, що на цей час, незважаючи на недовге перебування під владою гуннів, а згодом -- тюркютів, Боспор являвся частиною Візантії Сорочан С. Б. Византийские военные силы в Крыму в VT-VTI вв. // Stratum Plus. Археология и культурная антропология. -- СПб.-Кишинев-Одесса-Бухарест, 2014. -- № 6. -- С. 117 (С. 113-128).. Поєднання титулів стратилата і дуки, а також той факт, що цей чиновник одночасно виконував свої обов'язки і в Херсонесі, і на Боспорському півострові, дозволяють припустити, що саме він уособлював верховну владу ромеїв в Південно - Західному, Південному, Східному Криму і на Боспорі, виступав як головнокомандувач військами, а також здійснював вищу адміністративну та судову владу, ніс цивільну службу в кордонах дуката Зубарь В. М., Сорочан С. Б. О положении Херсона в конце V-VT вв.: политический и экономический аспекты // Херсонесский сборник. -- № 9. -- 1998. -- С. 123-124 (С. 118-132)..

С. Б. Сорочан вважає, що дукат було формально ліквідовано і замінено на архонтат не раніше останньої чверті VII ст. Сорочан С. Б. Византийские... -- С. 119. Таке рішення було пов'язане зі встановленням мирних відносин з Хозарією, яке, радше за все, проявилось створенням на території Криму візантійсько-хозарського кондомінату, який, безумовно, передбачав демілітаризацію на цих землях. Дукат же означав обов'язкову військову присутність. Саме з цієї причини даний політичний режим був змінений на більш гнучкий архонтат, який залишиться чинним до другої чверті ІХ ст. Сорочан С. Б. Еще раз. -- С. 337-338. З історії розправи Юстиніана ІІ Риномета над кількома десятками простатевонов полісмат з округи Херсона можемо заключити, що велика позаміська зона залишалась у володінні Херсонського архонтата і в 710 р. -- не дивлячись на особливі хозарсько-візантійські відносини Сорочан С. Б. Византийские. -- С. 119..

Про адміністрацію міст кримської Таврики в VII ст. достеменно відомо вкрай мало. Основними джерелами є печатки візантійських імператорів та чиновників, знайдені на території херсонеського городища, та деякі дотичні дані. Єдине, що нам відомо достеменно, це те, що Херсон, поза сумнівом, залишався під протекторатом Візантії. Щодо решти міст такої впевненості немає. Крім того, свідчення про чиновників Херсона не дозволяють прослідкувати зміни адміністрації протягом УП-ІХ ст. Храпунов Н. И. Администрация византийского Херсона (конец IV-XI века): Дисс. . канд. ист. наук. -- НАН Украины. -- Институт востоковедения им. А. Крымского. На правах рукописи. -- Киев, 2009. -- С. 79. Можливо, всі відомі історикам чиновники існували одночасно і корелювались між собою.

В історії поневірянь Юстиніана ІІ Безносого, які описані в багатьох хроніках Theophanis Chronographia / Ed. I. Classeni. Corpus fontium historiae byzantinae. -- Vol. I. -- Bonnae, 1839. -- P. 570-585; Nikephoros Patriarch of Constantinople Short History / Ed. C. Mango. -- Washington, 1990. -- 247 p.; Hieroclis grammatici synecdemus // Constantinus Porphyrogenitus De provinciis regni Byzantini / Ed. Th. L.F. Tafel. -- Tubingae, 1847. -- P. 97; Georgius Cedrenus Ioannis Scylitzae ope / Ed. I. Bekker. Corpus scriptorium his-toriae byzantinae. -- T. I. -- Bonnae, 1838. -- P. 776-784; Ioannis Zonarae Epitome historiarum / Ed. L. Dindorfius. -- Vol. III. -- Lipsiae, 1870. -- P. 323-329; Constantini Manassis Breviarium historiae metricum // Constantinus Manasses, Ioel, Grigorius Acropolita. Corpus Scriptores Historiae Byzantinae. -- Bonnae, 1838. -- P. 167, 169-176; Paul the Deacon. History of the Lombards / Tr. from Latin W. Dudley Foulke, ed. E. Peters. -- Philadelphia, 1974. -- P. 273-275., є відомості про те, що на початку VIII ст. Херсоном управляв протополіт. Так свідчать Феофан Theophanis Chronographia... -- P. 578. та Нікіфор Nikephoros Patriarch of Constantinople Short History. -- P. 108.. Треба зазначити, що протополіт -- це не назва посади, прямий переклад цього терміну -- "перший громадянин". Це міг бути представник місцевої адміністрації, який прийшов на зміну ліквідованому дуці, щоб згодом поступитися повноваженнями колегії архонтів.

Вперше термін "архонт Херсона" з'являється у Феофана та Нікіфора. Причому, Феофан зазначає призначення спафарія Іллі архонтом Херсона, а Нікіфор називає архонтами, крім Іллі, також і правителів областей Готії в Тавриці (ці області також названі архонтіями).

Зазвичай констатується, що архонти очолювали адміністрацію Херсона. Їх було, принаймні, декілька, вони мали печатки, імперські титули, згадувались в офіційній табелі про ранги Ahrweiler H. Recherches sur l'administration de l'empire byzantin aux IXE-XIE siиcles // Ahrweiler H. Etudes sur les structures administratives et sociales de Byzance. -- London, 1971. -- P. 72; Malamut E. Les Iles de l'Empire byzantine. VIIIE-XIIE siиcles. -- Vol. I. -- Paris, 1988. -- P. 300-301., але при цьому мали місцеве знатне походження. Кандидата на цей пост могли висувати місцеві нотаблі, а приймав на службу його імператор, перед яким архонт звітувався і ніс відповідальність Ферлуга Я. Архонтат Далмации // Византийский Временник. -- 1957. -- Т. XII. -- С. 47-49; Соколова И. В. Монеты и печати византийского Херсона. -- Л., 1983. -- С. 113-115; Margetic L. "Provincijalni arhonti" Taktikona Uspenskog (s osobitim obzirom na arhonta Dalmacije) // ЗРВИ. -- 1991. -- Km XXIX-XXX. -- С. 54; Зайбт В. Государственная система управления Херсона в VII-VIII вв. // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. -- 2000. -- Вып. VII. -- С. 305, 309; Oikonomidиs N. Le "systиme" administratif byzantin en Crimйe aux IXe-Xe s. // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. -- 2000. -- Вып. VII. -- С. 320-321; Алексеенко Н. А. Архонтия Херсона VIII-IX вв. по данным сфрагистики // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. -- 2002. -- Вып. IX. -- С. 487.. Подібну гіпотезу виказав Ж.-К. Шане. Згідно з нею, архонт був найвищим представником центральної влади в Херсоні, виконував цивільні функції, обирався з місцевих жителів Шене Ж.-К. Поздний архонт на примере Херсона // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. -- 2000. -- Вып. VII. -- С. 314-316..

Судячи з печаток, в VIII -- на початку ІХ ст. архонтами призначались чиновники з титулами стратор, іпат, спафарій, спафарокандидат Алексеенко Н. А. Архонтия... -- С. 490.. Певно, на цю посаду призначали людей різного досвіду та заслуг. В першій половині ІХ ст. відбулась уніфікація: всі архонти почали носити титул спафарія Там же. -- С. 486. Там же. -- С. 490-493; Булгакова В. И. Сигиллографический комплекс порта Сугдеи (материалы подводных исследований 2004-2005 гг.) // Сугдейский сборник. -- 2008. -- Вып. III. -- С. 301-303. -- № 7-8.. Можливо, такий титул надавався всім, обраним на посаду архонта.

Архонти в Тавриці виконували функції загального цивільного управління, що ж до військової сфери, то це питання до сих пір відкрите. Теоретично архонт міг виконувати функції командира гарнізону, проте, якщо прийняти за основу кондомініум Візантії і Хозарії в Криму, договір про демілітаризацію унеможливлював будь-які регулярні військові формування. Костянтин Багрянородний пише про те, що до становлення феми гарнізон Херсона складався з місцевих жителів і підпорядковувався місцевому управлінню Константин Багрянородный. Об управлении империей. Текст, перевод комментарий / Ред. Г. Г. Литаврин, А. П. Новосельцев. -- М., 1989. -- С. 246-259..

Інший посадовець з не зовсім ясними функціями -- це кір. Відомо шість печаток кірів Херсона Вишнякова А. Ф. Свинцовые печати византийского Херсонеса // Вестник древней истории. -- 1939. -- № 1. -- С. 122-123; № 4. -- С. 61, 146; Алексеенко Н. А. Новые находки печатей представителей городского управления Херсона // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. -- 1996. -- Вып. V. -- С. 160-161. -- № 8-9; Его же. Херсон на хазарско-византийском пограничье в начале IX в.: печати киров // Боспорские исследования. -- 2005. -- Вып. IX. -- С. 213; Сорочан С. Б., Смычков К. Д. Киры византийского Херсона: проблемы статуса и датировки // Проблемы истории, археологии, культуры. -- 2006. -- Вып. ХУШ. -- С. 210.. З них п'ять датуються рубежем УІІІ-ІХ ст. -- першою чвертю ІХ ст., а одна -- останньою третиною ІХ ст.

За думкою А. Ф. Вишнякової, кір Херсона був представником Візантії у місті, міським головою з обмеженим впливом Вишнякова А. Ф. Свинцовые печати византийского Херсонеса... -- С. 123, 130.. І. В. Соколова вважає, що він контролював господарське життя міста Соколова И. В. Монеты и печати византийского Херсона. -- С. 114.. М. О. Алєксєєнко допускає, що посилення тиску хозарів на містян змусило візантійців ввести в місті особливу форму управління на чолі з кіром, який мав не тільки цивільні, але й військові та дипломатичні повноваження і призначався з місцевих жителів Херсона Алексеенко Н. А. Херсон на хазарско-византийском. -- С. 217-218.. С. Б. Сорочан, К. Д. Смичков та А. І. Домановський притримуються думки, що кір (у Домановського -- протополіт, кір і патер) -- це чиновник, що займався збором податків, мита і контролював торгівлю Сорочан С. Б., Смычков К. Д. Киры византийского Херсона. -- С. 212-213; Домановский А. Н. К вопросу о существовании аналогов константинопольского эпарха города в провинциальных городах империи (УШ-[Х вв.) // Боспорские чтения. -- Вып. VII: Боспор Киммерийский и варварский мир в период античности и средневековья. -- Керчь, 2006. -- С. 95-96..

Можна з упевненістю стверджувати декілька речей. Згідно печаток, кір Херсона -- офіційний візантійський посадовець. Він виконував свої функції в той час, коли містом управляла колегія архонтів. Архонти, як було зазначено вище, у першій половині ІХ ст. носили титул спафарія Алексеенко Н. А. Архонтия Херсона... -- С. 490-493; Булгакова В. И. Сигилло - графический комплекс порта. -- С. 301-303. -- № 7-8.. Кіри в той же час являлись іпатами, тобто стояли рангом нижче J. B. The Imperial Administrative System in the Ninth Century. With a Revised Text of The Kletorologion of Philotheos. -- New York, 1958. -- Р. 22, 25-26, 111-113; Les listes de prйsйance byzantines des IXE et XE siиcles / Ed. N. Oikonomides. -- Paris, 1972. -- Р. 292, 296-298; Yannopoulos P. A. La Sociйtй profane dans l'empire byzantin des VIIE, VIIIE et IXE Siиcles. -- Louvain, 1975. -- Р. 35, 54-57.. Тому, скоріш за все, херсонські кіри були підлеглими колегії архонтів.

Воєнна функція адміністрації візантійського таврійського міста часів архонтії могла бути організована наступним чином. Слід зауважити, що, не дивлячись на стратегічне положення Херсона і наявність зручної гавані, військового флоту в даний період тут не було, місто приймало тільки торгові кораблі, які були пристосовані для каботажного плавання узбережжям Криму Константин Багрянородный. Об управлении империей. -- С. 170-172; Theo - phanes Continuatus. Chronographia // Theophanes Continuatus, Ioannes Cameniata, Symeon Magister, Georgius Monachus / Ed. I. Bekkeri. Corpus scriptorium his-toriae byzantinae. -- Bonnae, 1838. -- P. 123; Цукерман К. К вопросу о ранней истории фемы Херсона // Бахчисарайский историко-археологический сборник. -- Вып. I. -- Симферополь, 1997. -- С. 315.. Джерела нічого також не говорять нам про які-небудь частини регулярної армії, які б розміщувались у Тавриці Айбабин А. И. Этническая история ранневизантийского Крыма. -- Симферополь, 1999. -- С. 196.. Проте якісь воїнські формування там мусили бути. Вірогідно, що це було місцеве ополчення міських власників -- подібно містам Італії та Далмації Margetic L. Tribuni u srednjovjekovnim dalmatinskim gradskim opйinama // ЗРВИ.- 1975. -- Km. XVI. -- S. 29-31; Jones P. The Italian City-State: From Commune to Signoria. -- Oxford-New York, 1997. -- Р. 62-63; Nicholas D. The Growth of the Medieval City: From Late Antiquity to the Early Fourteenth Century. -- London, 1997. -- С. 35-36, 43; Бородин О. Р. Равеннский экзархат. Византийцы в Италии. -- СПб., 2001. -- С. 85-87.. Очолювати таке ополчення могли архонти, в такому випадку можна говорити про принцип об'єднання цивільної та воєнної влади.

В ІХ ст. імператор Феофіл (829-842), керуючись загальноімперськими політично-адміністративними настановами, створив нове військово-адміністративне формування -- фему Херсон. Джерела пов'язують цю подію з такими обставинами. Згідно Продовжувача Феофана, до двору василевса прибуло посольство хозарів з проханням допомогти у будуванні фортеці Саркел -- Білої Вежі Продолжатель Феофана. Жизнеописание византийских царей. -- СПб., 2009. -- III, 28. -- С. 83-84.. Імператор не відмовив своїм союзникам і відрядив для цієї місії свого наближеного -- спафарокандидата Петрону Каматира. Шлях Перони пролягав через Херсон, де він набрав необхідних робітників: будівельників та плінфоробів. Після повернення з успішної місії спафарокандидат не рекомендував імператору довіряти "батькам міста" архонтам і призначити туди стратига. Феофіл погодився і призначив стратигом самого Петрону. Адміністративна одиниця, якою мав командувати новопризначенець, отримала назву "Херсон і Клімата". Ця назва походить від терміну, яким ромеї позначали гірські та прибережні райони Таврики Острогорски Г. Тактикон Успенског и тактикон Бенешевийа. О времену тиховог постанка // Зборник радова Византолошког института. -- 1953. -- Кт. 2. -- С. 42; Catalogue of Byzantine Seals at Dumbarton Oaks and in the Fogg Museum of Art. -- Vol. 1: Italy, North of the Balkans, North of the Black Sea / Ed. J. Nesbitt, N. Oikonomides. -- Washington, 1991. -- Р. 182; Науменко В. Е. К вопросу о названии и дате учреждения византийской фемы в Таврике // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. -- 1998. -- Вып. VI. -- С. 697-698..

У візантійській табелі про ранги 842-843 рр. присутній новий адміністративний пост -- "стратиг Кліматів" Les listes de prйsйance byzantines... -- Р. 48-49.. Посилається на ці райони і Костянтин Багрянородний Константин Багрянородный. Об управлении империей... -- С. 172-173..

Найважливішою задачею фем -- на противагу архотіям, які виконували здебільшого функцію цивільного управління, -- була організація оборони її території. З цієї причини вони мали досить велику кількість війська. Точних свідчень про чисельність військових формувань Кліматів немає. Ф. І. Успенський вважає, що точне число військових у фемі визначити неможливо, воно ситуативне Успенский Ф. И. Военное устройство византийской империи // Известия русского археологического института в Константинополе. -- 1900. -- Т. VI. -- Вып. 1. -- С. 164.. За розрахунками А. Л. Якобсона, населення Херсона складало близько шести-семи тисяч людей Якобсон А. Л. О численности населения средневекового Херсонеса // Византийский временник. -- 1961. -- Т. XIX. -- С. 161., тому військовозобов'язаних набирали по всій Тавриці.

Основу фемної армії становили стратіоти -- категорія людей, які мали земельні наділи і при цьому мусили служити в армійських лавах.

Сфрагістичні дані повідомляють, що не пізніше середини ІХ ст. назва феми з "Кліматів" змінилась на "Херсон". В ІХ-Х ст. існуванню цієї територіально-адміністративної одиниці не раз загрожувала небезпека. У 896 р. відбулось повстання херсонитів Продолжатель Феофана. Жизнеописание византийских царей / Пер. с греч. Я. Н. Любарский. -- СПб., 1992. -- С. 150.; за часів правління Романа Лакапіна (920-944) виникла нова хозарська небезпека Новосельцев А. П. Хазарское государство и его роль в истории Восточной Европы и Кавказа. -- М., 1990. -- С. 216-218.; пізніше Херсон захопив київський князь Володимир Шахматов А. А. Корсунская легенда о крещении Владимира. Оттиск из Сборника статей в честь В. И. Ламанского. -- СПб., 1906. -- С. 48-49; Шахматов А. А. Повесть временных лет. -- Т. I: Вводная часть. Текст. Примечания. -- Петроград, 1916. -- С. 137-138.. Однак повсякчас візантійці поновлювали свою владу на Кримському півострові.

Територіально фема "Херсон" займала області східної та південно-західної Таврики. Не пізніше останньої чверті ІХ ст. в її склад увійшов Боспор. Це підтверджує константинопольський патріарх Фотій Photii patriarchae constantinopolitani epistulae et amphilochia. -- T. I / Ed. B. Laour - das, L. G. Westerink. -- Leipzig, 1983. -- P. 132. та арабський письменник Ібн Русте Подосинов А. В. Еще раз о происхождении имени города Керчь // Античный мир. Византия. К 70-летию профессора Владимира Ивановича Кадеева. -- Харьков, 1997. -- С. 167; Цукерман К. Венгры в стране Леведии: новая держава на границах Византии и Хазарии ок. 836-889 г. // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. -- 1998. -- Вып. VI. -- С. 675-676. Археологічні джерела свідчать про будівельні роботи на Ескі-Кермені, Баклі, Сюйрені, Чуфут-Калє у другій половині ІХ ст. Айбабин А. И. Основные этапы истории городища Эски-Кермен // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. -- 1991. -- Вып. II. -- С. 47-48; Герцен А. Г., Могаричев Ю. М. Еще раз о дате появления крепости на плато Чуфут-Кале // Проблемы истории "пещерных городов" в Крыму. -- Симферополь, 1992. -- С. 189-190; Сазанов А. В. К хронологии цитадели Баклинского городища IX-XI вв. // Проблемы истории и археологии Крыма. -- Симферополь, 1994. -- С. 56; Айбабин А. И. Этническая история ранневизантийского Крыма... -- С. 216-219. Безумовно, таке масштабне будівництво не могло бути спровоковане ніким, окрім візантійців.

У другій половині Х ст. адміністративно-територіальний поділ знову зазнав змін. За даними печаток, області південно-західної Таврики, які входили у фему, утворили окремий округ -- турму Готії. В табелі про ранги 971-975 років, окрім стратига Херсона, окремо зазначений стратиг Боспору Les listes de prйsйance... -- Р. 266-269. -- а це автоматично означає появу нової феми "Боспор". Дещо пізніше, в написі 1059 р. з'являється також і стратиг Сугдеї Латышев В. В. Сборник греческих надписей. -- С. 15-19. -- № 8. -- отже, існував і такий окремий пост, що підтверджується знахідками шести печаток цього чиновника, датованих ХІ ст. StepanovaE. V. New seals from Sudak // SBS. -- 1999. -- № 6. -- Р. 49; СтепановаЕ. В., Фарбей А. М. Византийские свинцовые печати, найденные в Судаке в 2005 г. // Причерноморье, Крым, Русь в истории и культуре. Материалы III Судакской международной научной конференции (18-21 сентября 2006 г.). -- Т. II. -- Киев-Судак, 2006. -- С. 303. -- № 2; Булгакова В. И. Сигиллографический комплекс порта. -- С. 314-315. -- № 29-30. Таке дроблення однієї великої феми на кілька малих можна інтерпретувати по-різному. Це може бути пов'язано з внутрішніми обставинами -- особливостями розвитку регіону, рельєфу місцевості, різноетнічним населенням або зовнішніми факторами -- такими, як еволюція імперської адміністрації в цілому.

Відомо, що в Італії та на східних кордонах Візантії створювались нові воєнно-адміністративні структури, які тяжіли до зменшення контрольованої території Guillou A. Geografia administrativa del katepanato byzantino d'Italia (IX-XI sec.) // Guillou A. Culture et Sociйtй en Italie byzantine (VIe-XIe s.). -- London, 1978. -- P. 113-123.. За військової загрози вони могли об'єднуватись під єдиним командуванням.

Основну військову функцію відтепер несли не землевласники-стратіоти, а експедиційні армійські корпуси (тагми) і найманці Ahrweiler H. Recherches sur l'administration de l'empire byzantin... -- P. 82-90; Haldon J. F. Warfare, State and Society in the Byzantine World, 565-1204. -- London, 1999. -- P. 84-85.. Основне керівництво здійснював стратиг, якого призначав імператор. За даними М. О. Алєксєєнка, строк служби стратига міг складати від трьох до тринадцяти років Алексеенко Н. А. Стратиги Херсона по данным новых памятников сфрагистики IX-XI вв. // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. -- 1998. -- Вып. VI. -- С. 734.. Візантійські чиновники традиційно не були прив'язані до місця своєї служби -- їх періодично переводили з феми у фему Ибн Хордадбех. Книга путей и стран / Пер. с араб. Н. М. Велиханова. -- Баку, 1986. -- C. 92, 95; Алексеенко Н. А. Херсонская родовая знать в памятниках сфрагистики // МАИЭТ. -- 2000. -- Вып. VII. -- С. 259-260; Константин Багрянородный. Об управлении империей. -- С. 244-245..

Резиденцією стратига з моменту створення феми був Херсон, а місцем безпосереднього знаходження -- преторій, віднайдений в процесі археологічних розкопок у південно-східному куті міста Храпунов МЛ. Преторш у середньовиному Херсош // Археологш. -- 2002. -- № 3. -- С. 101-107.. Тільки у випадку повстання містян стратиг мав покинути Херсон і зупинитись в одному із міст Кліматів або навіть Боспору, які б залишались лояльними імперії Константин Багрянородный. Об управлении империей... -- C. 274-275..

Першим і головним обов'язком стратига було забезпечення безпеки ввіреної йому території. Хозари, мадяри, Русь, печеніги, болгари в різний час несли потенційну або реальну небезпеку Тавриці, а через неї -- і Візантії Там само. -- C. 36-37, 52-53; Golb N., Pritsak О. Khazarian Hebrew documents of the tenth century. -- Ithaca, 1982. -- P. 137-210, 216; Шахматов А. А. Корсунская легенда о крещении Владимира... -- C. 48-49; Шахматов А. А. Повесть временных лет... -- C. 57, 86, 137-138; Лавров П. Жития херсонских святых в греко-славянской письменности // Памятники христианского Херсонеса. -- Вып. II. -- М., 1911. -- C. 141; Сказания о начале славянской письменности. -- М., 1981. -- C. 78.. За таких умов ромеї завжди більше покладались на дипломатичні хитрощі, аніж на військове протистояння Константин Багрянородный. Об управлении империей. -- С. 36-37, 52-53; Шахматов А. А. Повесть временных лет. -- С. 57, 86.. Тому, оскільки така політика була прерогативою центральної влади, таврійським стратигам ставились в обов'язок розвідка, збір інформації, а також вчасне направлення даних до Константинополя. Таке положення справ підтверджують письмові джерела -- Ніко - лас Містик Nicholas I. patriarch of Constantinople. Letters / Ed., tr. from Greek R. J.H. Jenkins, L. G. Westerlink. Corpus Fontium Historiae Byzantini 6. -- Washington, 1973. -- P. 58-59., "Житіє" Василя Нового Веселовский А. Видение Василия Нового о походе русских на Византию в 941 году // Журнал министерства народного просвещения. -- 1889, январь. -- Ч. CCLXI. -- С. 85., "Повість минулих літ" Шахматов А. А. Повесть временных лет... -- C. 50..

Крім того, обов'язком стратига була підтримка міських фортифікацій в належному стані, їх поточний ремонт, відбудова тощо Латышев В. В. Сборник греческих надписей. -- C. 15-19. -- № 8..

Підтримка громадського порядку -- тобто, суто поліцейські функції, також знаходились у віданні стратига.

За свідченнями джерел, адміністрація стратига складалась з великого штату чиновників та офіцерів, в якому були начальники адміністративно - територіальних підрозділів округів та штабу, командир його особистої гвардії, секретар, знаменосці та ін. Успенский Ф. И. Военное устройство византийской империи... -- С. 162-167; Bury J. B. The Imperial Administrative System in the Ninth Century... -- Р. 41-47; Ahrweiler H. Recherches sur l'administration de l'empire byzantine. -- P. 37, 43-44; Les listes de prйsйance byzantines... -- Р. 341; Treadgold W. Byzantium and Its Army, 284-1081. -- Stanford, 1995. -- Р. 100. Існують молівдовули членів фемної адміністрації Херсона, датовані першою третиною Х ст. Соколова И. В. Монеты и печати византийского Херсона. -- С. 159. -- № 41; Les listes de prйsйance byzantines... -- 403 p. Bury J. B. The Imperial Administrative System in the Ninth Century... -- Р. 44; Les listes de prйsйance byzantines... -- Р. 314, 341. Вони належать хартуларію -- посадовцю, який відповідав за списки військовослужбовців і бувт підзвітним не тільки своєму безпосередньому начальству, а й центральному державному апарату.

Відомі також дві печатки "турмарха Готії", датовані другою половиною Х ст. Вони належать посадовцю, який очолював турму (воєнно-адміністративний округ феми) південно-західної Таврики Алексеенко Н. А. Готия в структуре византийской административной системы в Таврике во второй половине Х в. // ХСб. -- 1998. -- Вып. IX. -- С. 230-233; Его же. Византийская администрация на Боспоре во второй половине Х в. (по данным памятников сфрагистики) // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. -- 2006. -- Вып. XII. -- Ч. 2. -- С. 566-567..

Багаточисельні знахідки молівдовулів коммеркіаріїв -- митників та податківців Булгакова В. И. Сигиллографический комплекс порта Сугдеи. -- С. 308-309. --, які, крім іншого, займались і постачанням фемного війська. Колегія архонтів збереглась і після створення феми -- вони згадуються в "Тактиконі Успенського" разом зі стратигом Кліматів Les listes de prйsйance byzantines... -- Р. 56-57.. Невідомо, які обов'язки були на них покладені, можливо, вони виконували суто дорадчу функцію і зберігали ілюзію місцевого керівництва, що бере початок ще з античних часів. Також можна припустити, що створення феми не призвело до повної і негайної ліквідації попередніх органів влади -- вони могли бути поступово інтегровані в адміністрацію стратига.

Остання достовірна згадка про стратига Херсона датується 1059 роком Латышев В. В. Сборник греческих надписей... -- С. 15-19. -- № 8.. Також маємо печатку безіменного стратига другої половини ХІ ст. Шандровская В. С. О нескольких находках византийских печатей в Крыму // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. -- 2000. -- Вып. VII. -- С. 248.

Вірогідно, фемний устрій змінив катепанат. Давньоруський літопис повідомляє, що в 1066 р. херсоніти вбили візантійського катепана Шахматов А. А. Повесть временных лет. -- С. 210.. В ХІ ст. катепан -- командир великого армійського підрозділу, якому були підлеглі збройні сили кількох округів Ahrweiler H. Recherches sur l'administration de l'empire byzantine. -- P. 64-67; Les listes de prйsйance byzantines... -- Р. 344; Guilland R. Recherches sur les institutions byzantines. -- T. I. -- Berlin-Amsterdam, 1967. -- Р. 393; Haldon J. F. Warfare, State and Society in the Byzantine World, 565-1204. -- London, 1999. -- Р. 84-85.. Джерела не дають нам яких-небудь підказок щодо великого військового формування того часу в Тавриці, проте теоретично це могло бути об'єднання контингентів фем Херсона, Сугдеї та Боспора під керівництвом катепана. Аналогією в даному випадку слугує катепанат Італії, який зводив разом феми Лангобардії, Лукані та Калабрії Guillou A. La Lucanie byzantina. Etude de gйographie historique // Guillou A. Studies on Byzantine Italy. -- London, 1970. -- P. 127-134..

Наприкінці ХІ ст. Таврика ще управлялась візантійською адміністрацією Анна Комнина. Алексиада / Пер. с греч. Я. Н. Любарский. -- М., 1965. -- С. 266; Абрамович Д. Києво-Печерський патерик. (Вступ. Текст. Примітки) // Пам'ятки мови та письменства давньої України. -- Т. IV. -- К., 1930. -- С. 106-107; Литаврин Г. Г. КиевоПечерский патерик о работорговцах-иудеях в Херсоне и о мученичестве Евстратия Постника // Литаврин Г. Г. Византия и славяне: Сборник статей. -- СПб., 1999. -- С. 480, 486, 493., але після того, як в квітні 1204 р. хрестоносці взяли штурмом і розграбували Константинополь, влада на Кримському півострові переходить до рук Трапезундської імперії. Історія Візантійської воєнної присутності на цій території закінчується, щоб більше ніколи не поновитися.

Отже, використовуючи одночасно дані письмових джерел, сфрагістики і археології, можна прослідкувати еволюцію візантійської військово-адміністративної системи з часів раннього середньовіччя і до кінця ХІ -- початку ХІІ ст. і констатувати, що вона розвивалась за загальноімперськими законами, зберігаючи незначні елементи місцевого колориту.

Похожие статьи




Еволюція візантійської воєнно-адміністративної системи в Криму

Предыдущая | Следующая