Бачинський та його теоретична спадщина - Юліан Бачинський як політичний діяч

Усе своє свідоме життя Ю. Бачинський був Українцем, завжди і всюди безкомпромісно захищав інтереси української нації, завзято боровся за відродження соборної Української держави. Відданість державницькій та соціал-демократичним ідеям, які посіли центральне місце в системі політичного світобачення Ю. Бачинського ще в юнацькі роки, він зберіг упродовж усього життя. Вагомий вплив на формування його світогляду наприкінці 80-х - у першій половині 90-х років ХХ ст. мали ідеї західноєвропейського соціалізму, передусім марксизму, а також погляду М. Драгоманова, І. Франка, яких він досить швидко випередив у висуненні постулатів українського державотворення [10, c. 304].

Уже перша книга Ю. Бачинського "Україна irredenta" (1895) увічнила його ім'я в історії української політичної думки і стала, без перебільшення, етапним явищем у розвитку ідеї державної самостійності України. Її поява не була випадковістю, так само, як і обгрунтування ідеї державної самостійності на нових теоретичних засадах не є виключно заслугою Юліана Бачинського. Це значною мірою результат розвитку українського суспільства, тих головних ідей, які були визначальними в другій половині ХІХ століття. Однак фундатором національно-державницького напряму в українській політичній науці судилося стати саме Ю. Бачинському.

Чимало слушних думок та ідей міститься і в інших працях та виступах Ю. Бачинського. Зокрема, у грунтовному рефераті "Поділ Галичини" (1897), в якому він, розвиваючи ідеї "України irredent-и", усебічно розглянув й обгрунтував необхідність поділу Галичини на Східну (українську) і Західну (польську) частини, об'єднання першої з Буковиною в один автономний український округ як важливий чинник у боротьбі за національні та політичні права, як одну з передумов відтворення соборної Української держави, охоплення національно-визвольним рухом не лише підавстрійської, а й підросійської України. Цікаві думки щодо суверенізації другої викладено у праці "Автономія України" (1906) [12, c. 589].

У статті "Пару слів в відповідь "Дьлу" і "Галичанинови"" (1896) викладено популярне тлумачення поняття і відміни між науковим і утопічним соціалізмом. У статтях "Слово правди о наших політичних партіях" (під псевдонімом Юродивий) і "Гльосси" (1904) Ю. Бачинський чи не вперше в тогочасній українській політичній літературі розглядає початки партійної і соціальної структуризації галицького суспільства, процес виникнення, суть і завдання політичних партій у Галичині [13, c. 280].

Про необхідність виокремлення Української соціал-демократичної партії з польської, замасковану небезпеку для неї з боку польського і австрійського соціал-демократичного великодержавництва йдеться в його працях "Взаїмні відносини соціал-демократичних партій, української і польської, в Східній Галичині" (1910) і "Зразок публіцистичної несовісности: відповідь О. Бауерови" (1912).

Проти польської денаціоналізації українських дітей у сфері освіти він виступив у статті "Народна школа й українська соціялдемократія" (1911).

1914 року Ю. Бачинський видав фундаментальне наукове дослідження "Українська імміграція в З'єдинених Державах Америки", основні матеріали для якого зібрав у США ще в 1905-1906 рр. Тоді ж у друці вже була його праця про українців у Канаді, що зникла з початком Першої світової війни. Однак віднайдені в архівах відповідні рукописи породжують надію на можливу її реконструкцію. Ю. Бачинський є по праву піонером наукового дослідження української еміграції.

З творчого доробку Ю. Бачинського у воєнний час нам відома його стаття "Мої спомини про Драгоманова" (1915), написана до 20-річчя його смерті на замовлення редакції "Вістника Союза визволення України", з яким він співпрацював.

У великій англомовній статті "Єврейські погроми в Україні та Українській Народній Республіці", опублікованій 1919 року як лист до редакторів американських часописів, дипломат і політик Ю. Бачинський категоричо й аргуметовано відкидає будь-які звинувачення уряду УНР у причетності до таких погромів у Проскурові (теперішній Хмельницький), розкриває ретроспективу українсько-єврейських відносин, підгрунтя їх охолодження і потепління на певних етапах історії.

У написаних у міжвоєнний період книжці-збірці статей "Большевицька революція і Українці" (1925-1928), статтях "Росія і Україна" (1919), "На роздоріжю західньо-української інтелігенції" (1933), "Третя Німеччина" (1933) він виклав своє ставлення до Радянського Союзу (Росії), Польщі і Німеччини, своє бачення шляхів вирішення українського питання на ідеологічних засадах комунізму, більшовизму, націоналізму.

Звичайно, чимало у працях Ю. Бачинського застаріло, але багато що зберегло свою історичну і політичну цінність і тепер Ю. Бачинського треба не тільки вивчати - у нього варто й учитись [15, c. 11-13].

Одне слово, ім'я Юліана Олександровича Бачинського належить до тієї категорії людей, які були "особистостями в історії" і суттєво вплинули на формування світогляду цілого покоління українців, ставши історично і суспільно зумовленим явищем українського політичного утвердження.

Похожие статьи




Бачинський та його теоретична спадщина - Юліан Бачинський як політичний діяч

Предыдущая | Следующая