Закономірності розподілу каменесамоцвітної сировини у східній частині України. - Каменесамоцвітна сировина в геологічних формаціях східної частини України

Згідно з основними етапами історії геологічного розвитку у межах площі досліджень виділено шість тектономагматичних циклів (палео - і неоархейський, палео - і неопротерозойський з періодами активізації, палеозойський і мезозой-кайнозойський), з якими генетично і просторово пов'язана каменесамоцвітна сировина. Кожна геологічна епоха у межах східної частини України під час розвитку і становлення Українського щита і формування Дніпрово-Донецького грабена мала певну мінерагенічну спеціалізацію.

При визначенні перспектив виявлення нових родовищ провідне значення має аналіз каменесамоцвітної мінералізації на формаційній основі.

Гранітоїдна формація Містить широкий спектр геологічних комплексів: від архейських гнейсів і гранодіоритів до верхньопротерозойських аплітових гранітів і пегматитів. Виділено 5 генетичних груп каменесамоцвітної сировини у залежності від умов утворення: метаморфічна, пегматитова, секреційно-метасоматична, динамометаморфічна і метасоматична. Формування каменесамоцвітної сировини відбувалось за умов регресивного метаморфізму, коли переважав процес метасоматичних перетворень. У зв'язку з цим у гранітоїдній формації виділено субформації каменесамоцвітної мінералізації.

Субформація рожевих мігматитів (бельмакітів) відмічається у трьох районах: Новопавлівському, Захар'ївському, Карачунівському, Бельмак-Могила. Приуроченість до центральноприазовської серії Приазовського блоку дозволяє говорити про сприятливу геологічну обстановку при формуванні декоративних властивостей мігматитів у цьому районі. Мігматити інших геологічних серій мають ясно-сірий колір і не представляють інтересу як самоцвітна сировина.

Субформація пегматитів широко розвинена на території досліджень. Тут виділені 19 пегматитових полів: Єлисеєвське, Андріївське, Токмачівське, Салтичанське, Родіонівське, Федорівське, Куйбишевське, Мануйлівське, Катеринівське, Кам'яномогильське, Малоянісольське, Берестовсько-Темрюкське, Волноваське, Октябрське, Кальміуське, Грузько-Єланчикське, Валі-Тарамське, Анадольське, Павлопільське, з якими пов'язані родовища письмових пегматитів, турмаліну, кольорового кварцу і петаліту.

Субформація епідотизованих гранітів (унакітів) вивчена у районі Стильського родовища, розташованого на південному сході від с. Стила, в правому борту р. Мокра Волноваха. Це єдиний відомий об'єкт епідотизованих гранітів (унакітів). У геологічному відношенні унакіти приурочені до однойменного Стильського горсту, що знаходиться у зоні зчленування Дніпрово-Донецької западини з Приазовським кристалічним масивом.

Епідозити і мілоніти просторово приурочені до басейну р. Дніпро. Тектоно-метасоматичні процеси, з якими пов'язане формування декоративних тектонітів, тією чи іншою мірою проявилися по всьому розрізу докембрійських порід Середньопридніпровського блоку УЩ, однак максимально відзначились у найбільш розповсюдженому комплексі порід - гранітоїдах.

Субформація турмаліну. Турмалін зустрічається у пегматитах, гнейсах і метаморфічних породах залізистої формації. Найбільший практичний інтерес представляє пегматитовий генетичний тип. Багаті турмаліном пегматити і деякі кварцові жили Приазов'я та Криворізького басейну.

Субформація кольорового кварцу широко розвинена на території вивчення і зустрічається в ядерних частинах всіх видів пегматитів, тектоно-метасоматичних зонах і гранітах. Широко розвинений цей вид сировини у плагіомігматитах і гранітах сурського і токівського комплексів та керамічних пегматитах Приазов'я. Найбільш крупними жилами кольорового кварцу є Шолохівська і Усть-Кам'янська у Середньопридніпровському районі.

Формація ультраосновних порід. Український щит характеризується широким розповсюдженням ультрабазитових комплексів.

Субформація серпентинітів розвинена, в основному, в Придніпровському блоці і представлена утвореннями наступних масивів: Правдинського, Карнаухівського, Варварівського і Павлівського. Сировина кожного з вивчених масивів характеризується певними декоративними властивостями.

Субформація самоцвітів кори вивітрювання детально описана на Побузьких родовищах і представлена опалом, агатом, яшмоїдами, яшмо-агатом, плазмою, а також колекційними зразками друз і щіток кварцу. Нікеленосні кори вивітрювання серпентинізованих ультраосновних порід, які розвинені в Побужжі і Придніпров'ї, є джерелом цілої низки самоцвітів, стійких у певних її зонах: окременілі, карбонатизовані серпентиніти, агат, яшма, халцедон, опал, кахолонг, кварц.

Залізисто-кремениста формація Розвинена у п'яти структурно-формаційних зонах: Одесько-Білоцерківській, Криворізько-Кременчуцькій, Придніпровській, Оріхово-Павлоградській і Приазовській. Широкий спектр декоративних різновидів джеспілітів зосереджено у Криворізько-Кременчуцькій і Придніпровській зонах (Білозерський район).

Субформація червоносмугастих джеспілітів просторово розміщена у межах родовищ заліза Кременчуцького району і північної частини Кривбасу.

Субформація жовтосмугастих джеспілітів, аметисту, аметистових щіток, натічного халцедону генетично і просторово пов'язана з багатими залізними рудами, які утворилися при перекристалізації залізних порід унаслідок метаморфічної диференціації - переміщення рудогенних компонентів в межах метаморфізованої світи порід і відокремлення рудного матеріалу в сприятливих умовах. На основі детального вивчення речовинного складу залізисто-кременистих порід Кременчуцького, Криворізького і Білозерського басейнів, їх стратиграфічного положення і структурно-тектонічних особливостей виділено дві мінерагенічні зони декоративних джеспілітів. У північній мінерагенічній зоні (Полтавський ГЗК і північна частина Криворізького басейну) відмічається червоносмугастий джеспіліт з паралельно смугастою, плойчатою і брекчієподібною текстурою. У південній частині мінерагенічної зони (південна частина Кривбасу) крім червоносмугастого зустрічається і жовтосмугастий джеспіліт. З ювелірних каменів поширені тигрове, котяче і соколине око, халцедон, нефрит темно-зеленого кольору. У зонах тектонічних порушень формуються колекційні різновиди каміння - аметист, кварц, щітки і конкреції кальциту, стяжіння піриту.

Субформація квардітів залягає у верхах криворізької серії. Потужність квардітових горизонтів у різних частинах Жовторічнянського родовища коливається від 10 до 150 м, по падінню вони простежені більше чим на 1.5 км. У останній час квардіти встановлені у межах Пролетарського залізорудного родовища. Більшість дослідників вважає, що діопсидові квардіти мають метасоматичний генезис.

Формація лужних порід локалізується у Приазов'ї (Октябрський лужний масив). З нефеліновими сієнітами цього масиву пов'язані такі види каменесамоцвітної сировини: маріуполіт, содаліт і котяче нефелінове око. Поодинокі знахідки жил содаліту встановлено на площі Оріхово-Павлоградської зони. каменесамоцвітна сировина утворення розміщення

Формація вулканічних туфів і попелу. Субформація скам'янілого дерева приурочена до вулканогенно-осадових утворень (окременілих туфів і туфосланців середнього девону), здатних швидко змінюватися з виділенням кремнезему. Фосилізація деревини у туфогенних відкладах обумовлена низькотемпературними метасоматичними процесами, які розвиваються у вулканічних областях і протікають в умовах цеолітової фації метаморфізму при високій активності кремнезему.

Субформація яшмоїдів розповсюджена у південно-західній окраїні Донецької складчастої споруди. Яшмоїди локалізуються серед фельзитових порфіритів девонського віку у вигляді тіл неправильної подовженої форми з потужністю, що складає у середньому 30 см, а в окремих місцях до 1 м.

Формація Хемогенно-осадочних порід. Субформація гіпсу і селеніту приурочена до верхньої частини соленосної товщі нижньої пермі, складеної глинами, гіпсами, ангідритами, пісковиками і вапняками.

Субформація мармуризованого чорного вапняку розміщується серед відкладів карбонового віку. Товщі вапняків досягають потужності понад 350 м. Розробляються крупні родовища з видобутку флюсових вапняків візейського і турнейського ярусів: Каракубське, Новотроїцьке і Єленівське.

Мармуризовані вапняки всіх перелічених родовищ приймають полірування до дзеркального блиску і за фізико-механічними властивостями відповідають вимогам, які ставляться до облицювального каменю. Іноді порода характеризується значною тріщинуватістю: поряд з тріщинами вивітрювання спостерігаються також і тектонічні тріщини, що обмежує використання сировини.

Відносно висока тріщинуватість мармуризованих вапняків Донбасу обмежує застосування цих порід у будівництві і архітектурі, а також для отримання каменерізних виробів.

Формація елювіально-делювіальних відкладів. Субформація скам'янілого дерева залягає серед стратифікованих відкладів верхнього карбону і неогенових відкладів пісковику. Продуктивні товщі відносяться до річкових відкладів і формувались при швидкоплинній загибелі лісу і похованню деревини в умовах, що виключають її гниття і вуглефікацію.

Субформація візерунчастого кременю локалізується у відкладах верхньої крейди (Ізюмське родовище, с. Ізюм, Харківська область). У Дніпрово-Донецькій западині конкреції кременю часто зустрічаються у відкладах крейди Новоград-Сіверського і мергелях Амвросіївського родовищ та інших ділянок.

Усі відомі родовища і прояви візерунчастого кременю відносяться до екзогенної генетичної групи і представлені двома генетичними класами: осадовим і розсипним.

Похожие статьи




Закономірності розподілу каменесамоцвітної сировини у східній частині України. - Каменесамоцвітна сировина в геологічних формаціях східної частини України

Предыдущая | Следующая