Вторинні мінерали - Основи грунтознавства

Мінерали простих солей утворюються при вивітрюванні первинних мінералів, а також у результаті грунтоутворювального процесу. До таких солей належать кальцит СаСО3, магнезит МgСО3, доломіт [Са, Мg](СО3)2, сода NаСО3 - 10 Н2О, гіпс СаSО4 - 2 Н2О, мірабіліт Nа2SО4 - 10 Н2О, галіт NаСl, фосфати, нітрати й ін. Ці мінерали здатні накопичуватися в грунтах у великих кількостях в умовах сухого клімату. Якісний і кількісний склад їх визначає ступінь і характер засолення грунтів.

Мінерали гідроокисей і окисей. Це гідроокиси кремнію, алюмінію, заліза, марганцю, які утворюються в аморфній формі при вивітрюванні первинних мінералів у вигляді гідратованих високомолекулярних гелів і які поступово піддаються дегідратації і кристалізації з утворенням оксидів і гідрооксидів кристалічної структури. Кристалізації сприяють високі або низькі температури, висушування, окислювальні умови.

Гідроокис кремнію (SiО2 - n Н2О) у міру старіння переходить у твердий гель опал (SiО2 - n Н2О) з вмістом води від 2 до 30%, потім, гублячи воду, у кристалічні форми халцедону і кварцу SiО2. Гідрооксид марганцю кристалізується у вигляді мінерала піролюзита МnО2, псіломелана mМnО2 - МnО2 - Н2О.

Гідрати півтораокисей (Al2O3 - nH2O, Fe2O3 - nH2O), кристалізуючись, утворюють повторні мінерали: беміт Аl2О3 - Н2О, гідрагіліт (гіббсіт) Аl2О3 - 3Н2О або Аl(ОН)3, гематит Fе2О3, гетіт Fе2О3 - Н2О, гідрогеніт Fе2О3- 3Н2О. Ці мінерали зустрічаються в невеличких кількостях у багатьох грунтах. Гетіту і гіббсіту багато у фералітних грунтах.

Глинисті мінерали. Є вторинними алюмосилікатами із спільною хімічною формулою nSiО2Аl2О3 - Н2О і характерним молярним відношенням SiO2 : Al2O3, що змінюється від 2 до 5. Ці мінерали утворяться в результаті синтезу з простих продуктів вивітрювання первинних мінералів (гідроокиси, солі) шляхом поступової зміни первинних мінералів у процесі вивітрювання і грунтоутворення. Вони також можуть утворитися біогенним шляхом із продуктів мінералізації рослинних залишків.

До найбільш поширених глинистих мінералів належать мінерали групи монтморилоніту, каолініту, гідрослюд, хлоритів, змішаношаруватих мінералів. Ці мінерали входять до складу природних глин, тому звуться глинистими мінералами.

Цим мінералам властиві спільні властивості: шарувата кристалічна будова, висока дисперсність, поглинальна спроможність, наявність хімічно зв'язаної води.

До мінералів монтморилонітової групи відносяться монтморилоніт і його різновиди нонтроніт, бейделіт, сапоніт і ін. із хімічною формулою 4SiО2 - Аl2О3 - n Н2О. Ці мінерали мають найбільш високу дисперсність. Вони містять до 60% колоїдних часток і до 80% часток менше 0,001мм. Їм властива висока ємність поглинання катіонів. Водно-фізичні властивості мінералів даної групи малосприйнятливі. У сполуці з гумусовими кислотами мінерали утворюють водоміцні агрегати.

Мінерали каолінітової групи (каолініт, галуазіт, діккіт, накріт) мають формулу 2SiО2 - Аl2О3 - n Н2О. У фералітних грунтах каолініт основний глинистий мінерал. У інших грунтах зустрічаються в невеликих кількостях. Перевага каолінітів у грунтах ознака бідності основами.

Гідрослюди (гідромусковит, гідробіотит і ін.) дуже поширені в грунтах.

Відносяться до трьохшарових мінералів з численними ізоморфними заміщеннями. З трьохшарових мінералів широко поширений також вермикуліт.

Похожие статьи




Вторинні мінерали - Основи грунтознавства

Предыдущая | Следующая