Розріз Коршів - Палеогеографічні умови формування середньо-верхньоплейстоценових лесів західної частини Волинської височини

Потужність

1.

Сучасний чорноземний грунт (1)* Тут і далі номери горизонтів і підгоризонтів подані за таблицями 1.1 та 1.2.. Сформований на лесах і вкрай порушений кар'єрними роботами.

0,0 - 1,0 м

Гор. А1Складений грудкуватими супісками темно-сірого кольору, потужністю 0,5м. Перехід поступовий.

Гор. В (карб., крот.) складений супісками сірувато - коричневими, суцільно переробленими кротовинами та червоточинами. Перехід за кольором, ясний.

2.

Верхній горизонт верхньоплейстоценових лесів (2). За морфологічними особливостями ділиться на п'ять підгоризонтів.

1,0 - 6,0м

Красилівський підгоризонт (2д), складений супісками голубувато-сірими, оглеєними, бурхливо закипаючими з соляною кислотою, насиченими карбонатними конкреціями до 0,04м у діаметрі і карбонатними трубочками до 1,0мм у діаметрі. У шарі немало труб частих залізистих новоутворень типу кілець Лізеганга. Від нижнього контакту шару відходять в підстелюючі породи вузькі (не більше декількох сантиметрів) тріщини, інкрустовані СаСО3 і обмеженісмугами бурого озалізнення. Глибина тріщин 0,5-1,0 м, вони зустрічаються через кожні 1,2 - 1,6м. Перехід поступовий.

1,0 - 1,8м (з відхиленнями 0,2м)

Верхній підгоризонт верхнього горизонту верхньоплей-стоценових лесів (2г). Представлений лесами супіщаними, пальовими, однорідними, макропористими, вертикально тріщинуватими. Потужність підгоризонту складає 1,2-1,4м, рідко більше. Це найбільш типовий лес верхнього плейстоцену. За даними гранулометричних аналізів у шаріпереважає пилувата (0,05-0,01мм) фракція, вміст глинистих частинок у шарі рівномірний (близько 20%) і дещо збільшується до основи шару. У валовому хімічному складі різко переважає кремнекислота, кількість оксидів алюмінію і заліза невелика. Товща слабо гумусована (0,25-0,3% гумусу). Вміст СО2 найбільший у верхній частині шару (до 5,0%).

1,8 - 3,0м (з відхиленнями 0,2м)

Рівненський підгоризонт(2в). Це шар інтенсивно порушених і оглеєних супісків макропористих, інтенсивно закипаючих з соляною кислотою. Колір шару неоднорідний, підкреслює його язикувато-лінзовидну будову. Переважають голубувато-сірі, бурі (очевидно, за рахунок озалізнення) і жовтувато-коричневі тони. Потужність окремих язиків досягає 0,1м максимально, їх нахил за древнім рельєфом складає 0,25-0,3м. Перехід поступовий.

3,0 - 3,4м (з відхиленнями 0,2м)

Нижній підгоризонт верхнього горизонту верхньоплей-стоценових лесів (2б). Це переважно суглинисті леси сірого і світло-коричневого кольору, гумусовані, з плямами темної гумусової речовини майже до 0,1м у діаметрі. Шар зазнав інтенсивного озалізнення, містить багато плям оглеєння. Ділянками у шарі спостерігається шаруватість, яка підкреслюється смугами бурого озалізнення.

3,4 - 5,2м (з відхиленнями 0,2)

3.

Підгоризонт наддубнівської соліфлюкції(2а). Складений сірими, коричнювато-сірими оглеєними суглинками з включеннями у вигляді лінз і "пирогів" голубувато-сірогоматеріалу, залягаючого нижче дубнівського викопного грунту. Включення дуже складних конфігурацій, потужністю до 0,2м і більше, з обмежуючими смугами бурого озалізнення, які часто переходять в ортзанди до 0,02м потужністю.

5,2 - 6,0м

4.

Дубнівський викопний грунт (3). Добре виділяється по усьому розрізу, хоча ділянками інтенсивно порушений і "розтягнутий" соліфлюкцією. Представлений щільними (алемакропористими) важкими супісками голубувато-сірого кольору, які не закипають в основній масі з HCl, оглеєні. Супіски інтенсивно пликативно деформовані, що підкреслюється складнохвилястими смугами бурого озалізнення. Шар містить велику кількість Fe-Mn новоутворень, переважно бурого кольору, до 5мм у діаметрі. У шарі немало включень (лінзи, гнізда потужністю до 0,02м) жовтувато-сірих супісків, які переповнені вапняковими трубочками і дутиками. По периметру включень, а також по верхньому і нижньому контактах шару потужні (до 2,0см) смуги бурого озалізнення, які переходять ділянками в ортзанди. У шарі підвищений (в порівнянні з підстеляючими і перекриваючими породами) вміст глинистої фракції (близько 29%), зростає і кількість гумусу, а молекулярні співвідношення SiO2 : Fe2O3 дещо зменшуються. У нижній частині дубнівського грунту зустрічаються інколи складнодеформовані лінзи темно-сірого гумусованого матеріалу потужністю до 0,2-0,3м.

6,0 - 6,7м (з відхиленнями 0,2м)

5.

Нижній горизонт верхньоплейстоценових лесів (4). За простяганням потужність горизонту збільшується інколи до 1,2м. Складений суглинками червонуватими у верхній половині шару (підгоризонт4б) і жовтувато-бурими - у нижній. Суглинки середньої щільності, карбонатні, у нижній половині шару з чіткою посткріогенноюнеповносітчастою текстурою (висота сітки 3-5мм, ширина 10 - 30мм), яка добре підкреслюється плівками бурого озалізнення. Перехід за появою язиків темно-сірих суглинків з матеріалу гор. А1, залягаючого нижче горохівського викопного грунтового комплексу.

6,7 - 7,3м

6.

Пачка перехідна до горохівського викопного грунтового комплексу (надгорохівськасоліфлюкція - підгоризонт4а). Складена, в основному, світло-коричневими суглинками, які містять язики і лінзи потужністю до 0,1м темно-сірих суглинків гор. А1, підстелюючого шар горохівського викопного грунтового комплексу.

7,3 - 7,5м

7.

Горохівський викопний грунтовий комплекс (5) має добре диференційований профіль, в якому виділяються наступні основні генетичні горизонти.

7,5 - 8,2м

Гор. А1 (5б) складений суглинками легкими темно-сірого з коричневим відтінком кольору, щільними, безструктурними, що закипають з соляною кислотою. У верхніх 0,1м гор. А1 Спостерігається чітка неповносітчастапосткріогенна текстура (висота сітки до 5мм, ширина до 0,03м), яка підкреслюється плівками бурого озалізнення. По підошві суглинків проходить чітка смуга бурого озалізнення до 0,01м потужністю. У нижній половині гумусного горизонту інтенсивна біогенна переробленість (червоточини, кротовини). Перехід поступовий, за появою чіткої білястої присипки. Потужність гор. А1 0,4-0,5м. Грунтова маса у шліфі з гумусного горизонту має у прохідному світлі сірувато-коричневе забарвлення, агрегована. Агрегати І-ІІ порядків розмірами до 0,2мм. Тонкодисперсна речовина глинисто-гумусна, ізотропна. Ознаки її переміщення у горизонті відсутні. Вміст гумусу у горизонті збільшується до 0,7%. У зв'язку зі збільшенням вмісту частинок фракції дрібного піску дещо зростає вміст кремнекислоти і тому розширюється молекулярне співвідношення SiО2 : R2O3.

Гор. А1/А2 складений супісками сірими з коричнюватим відтінком, пилуватими, з білястою присипкою, що не закипають з HCl. Супіски безструктурні, з великою кількістю Fe-Mn новоутворень, інтенсивно біогенно перероблені. Перехід язикуватий. Від нижнього контакту через кожні 0,7-1,5м відходять у залягаючі нижче породи язики ("косми") глибиною до 1,0м і більше. Заповнені косми матеріалом гор. А1, характер заповнення субвертикальний. Потужність горизонту 0,15м. Гор. А2 (5а) складений світло-коричневими, ділянками світло-сірими (білястими) супісками, пухкими, неясноплитчастими (товщина плиток не перевищує 3,0мм). У шарі немало кротовин і червоточин з наповнювачем із матеріалу гор. А1. Для шару характерна велика кількість Fe-Mn новоутворень до 3мм в діаметрі, часто сажистих. Нижній контакт ясний, за зміною щільності, кольору та ін. Потужність гор. А2 0,1м, по древніх мікрозападинах збільшується до 0,5м. Гор. А2 переважно пов'язаний із западинами древнього рельєфу. Горизонт безкарбонатний, відрізняється різким зменшенням вмісту гумусу.

Гор. B (5а) виділяється у розрізах досить чітко, завдяки великій щільності і яскравому коричневому кольору. Складений супісками, часто опіщаненими, які переходять до основи горизонту у шаруваті кварцові різнозернисті піски. У шарі чітка комірчаста текстура, діаметр комірок досягає 0,1м. Супіски інтенсивно біогенно перероблені, з HCl не взаємодіють.