Природні умови часу формування середньо-верхньоплейстоценової лесово-грунтової серії - Палеогеографічні умови формування середньо-верхньоплейстоценових лесів західної частини Волинської височини

З наведених вище переліку фауни молюсків кожного із розрізів та результатів її аналізу можна зроби наступні висновки про природні умови часу формування середньо-верхньоплейстоценових відкладів західної частини Волинської височини.

Природні умови часу формування відкладів, які сформувались в теплі проміжки середнього та верхнього плейстоцену - викопних інтергляціальних грунтових комплексів коршівського (середньоплейстоценового) та горохівського (верхньоплейстоценового), за даними проведених досліджень відтворити не вдалось. Це пояснюється відсутністю фауни молюсків у досліджуваних грунтових комплексах. У зв'язку з цим, нами буде охарактеризовано утворення лише холодних відрізків середнього плейстоцену, упродовж яких сформувались соліфлюкційні пачки, власне леси та викопні грунти інтерстадіального типу.

Лесові підгоризонти, хоча й відрізняються окремими деталями, мають багато спільного. Час їх утворення відповідає максимуму похолодання. Отримана фауна (у складі малакофауністичних комплексів домінують убіквісти та холодолюбні форми) свідчить, що час формування цих відкладів відзначався особливою суворістю. Це проявлялось через низькі температури і малу кількість опадів. З аналізу тогочасних малакофауністичних комплексів слідує, що переважаючими фітоценозами були тундрові трав'янисті простори типу холодних лук, лукостепів, а подекуди, імовірно, і степів. Лісові та чагарникові рослинні угрупування мали незначне поширення - переважно по долинах великих рік та у інших пониженнях рельєфу.

Найдавнішими відкладами з досліджуваних, у яких виявлено фауну молюсків, є надкоршівська соліфлюкційна пачка (6а) у розрізі Коршів-опорний. Аналіз засвідчує формування пачки в холодних та досить вологих умовав (особливо типовим можна вважати фауну, яку виявлену у пробі 1.2 розрізу коршів-опорний). Цікавою знахідкою є вид Pupillasterri у пробі №1.1 цього розрізу. Його з'яву можна пояснити присутністю на вододільних ділянках добре освітлюваних, можливо навіть дещо сухих біотопів типу арктичних луго-степів.

Наступними відкладами, де виявлено фауну молюскві, є горизонт середньоплейстоценових лесів 6б. Фауну в його складі виявлено у розрізах Коршів та Бояничі. Фауна є типово лесовою, домінують у її складі види, які є типовими для відкритих біотопів типу лугів чи луго-степів. На процеси лесонагромадження вказує присутність у складі виявлених проб виду Pupillaloessica.

Горохівський викопний грунтовий комплекс (5), розкритий у розрізах Бояничі, Торчин, Коршів, має двочленну будову: на грунт першої фази грунтотворення накладений грунт другої, крутицької фази. Оскільки нами не отримано фауни молюсків з даного горизонту, то для реконструкції палеогеографічних умов його нагромадження користуємося літературними джерелами [3, 5, 17]. Впродовж першої фази грунтотворення, яка корелюється з микулинським, емським, прилуцьким тощо горизонтами, на території Волинської височини утворився грунтовий покрив, у складі якого домінуючими були псевдопідзолисті грунти, а переважаючими рослинними угрупуваннями того часу були широколистяні ліси і лише у південній і східній частинах сюди домішувалися лісостепи і зрідка степи.

Підгоризонт надгорохівської соліфлюкції (4а) формувався в умовах переходу від горизонту А1 горохівського викопного грунту до 4б - власне лесового. Будова та характер седиментаційних особливостей соліфлюкційної пачки вказують на значне її перезволоження у час утворення, що пояснюється пониженням температур і, як наслідок, зменшенням випаровуваності. Присутність у пробах, відібраних з розрізу Бояничі та Коршів, Pupilla muscorumта Pupilla loessica у свідчить про переважання в час формування даної пачки відкритих тундрових ландшафтів, а присутність останнього вказує на процеси акумуляції лесового пилу. Про досить значну зволоженість вказує фауна, яка виявлена у потужній пачці надгорохівської соліфлюкції розрізу Перемисловичі. Як видно з табл. 3.4, домінуючим у складі серед виявленої фауни є мезофільний вид Succineaoblonga, який вказує на достатньо вологі кліматичні умови.

Поступове зменшення кількості опадів та похолодання зумовили припинення процесів формування соліфлюкційної товщі, а натомість нагромадження нижнього горизонту верхньоплейстоценових лесів (4б). Фауну молюсків цього горизонту виявлено у розрізах Бояничі, Коршів, Торчин. Характер відкладів, а також склад намитої фауни вказує на холодні умови того часу. Присутність у всіх пробах, відібраних з цього горизонту виду Pupilla loessica є свідченням проходження процесу акумуляції лесового пилу. Склад відкладів, зокрема значний вміст глинистої фракції, вказує на дещо більший, у порівнянні з наступними верхньоплейстоценовими епохами лесонагромадження, показник зволоженості. Як і для попереднього підгоризонту домінуючими залишалися відкриті тундрові ценози, а кущові та лісові угрупування, які ймовірно збереглися у пониженнях рельєфу, були поширеними на невеликих площах.

Наслідком поступового зростання температури і зволоженості став процес формування дубнівського викопного грунту (3). Свідченням зміни природних умов є характер фауни молюсків, зокрема з'ява вологолюбного убіквіста Succinea oblonga та зменшення кількості холодолюбної фауни у пробах, відібраних з розрізів Коршів, Бояничі. Типи рослинних угрупувань у порівнянні з попередніми досліджуваними етапами змінився в напрямку зростання вологолюбних і, можливо, тіньолюбних угрупувань.

Після закінчення інтерстадіалу, протягом якого сформувався дубнівський грунт, наступило похолодання. Свідченням його є формування підгоризонту наддубнівської соліфлюкції (2а). Малакофауну цого горизонту виявлено у розрізах Бояничі, Коршів. Складовими цієї пачки є відклади дубнівського грунту і леси, оскільки посилився процес лесової акумуляції. Ця пачка формувалась в холодних умовах при надмірній кількості вологи, на що вказують седиментаційні особливості відкладів та фауна молюсків: у порівнянні з попереднім етапом збільшилась кількість кріофільної фауни молюсків, разом із тим у пробах присутня вологолюбна фауна. Ці ж дані вказують на те, що домінуючими залишались відкриті аркто-бореально-альпійські фітоценози.

Посилення процесу лесової акумуляції і зростаюча арідизація призвели до формування нижнього підгоризонту верхньоплейстоценових лесів (2б). Малакофауну цього підгоризонту виявлено лише у розрізах Бояничі, Коршів. На значну швидкість проходження процесу лесонагромадження вказує велика потужність даної пачки у всіх розрізах. Як і у попередніх випадках, домінуючими є представники холодолюбної фауни(Pupilla loessica). Переважання фауни відкритих холодних рослинних угрупувань вказує на фактично незмінність ландшафтної структури у порівнянні з попередніми етапами, хоча присутність у горизонті виду Trichiahispda говорить про існування, швидше за усе в малих кількостях, затінених місць. Присутність вологолюбного убіквіста Succinea oblonga elongata. вказує на те, що горизонт формувався не у надто суворих кліматичних умовах.

Наступним етапом, який проявив себе через зміну природних умов і як наслідок відкладів та фауни молюсків був рівненський (2в). Малакофаукна була присутня у пробах, відібраних з розрізів Бояничі, Коршів. Його утворення збігається з часом значної регресії льодовика. Фауна молюсків, відібрана з рівненського підгоризонту, відзначаються різноманітністю. Для даного горизонту характерною є велика кількість вологолюбної фауни при тому, що до її складу входять убіквіст Succinea oblonga і таксон, який тяжіє до достатньо зволожених і затінених ценозів Trichiahispda. Типовими лесовими формами є Pupilla loessica і Pupilla muscorum. Аналіз фауни вказує на те, що природні умови впродовж часу формування рівненського підгоризонту змінювалися: у час оптимуму клімат був досить холодним, хоча і менше, ніж у проміжки нагромадження лесів (знайдено вид Valloniatenuilabris), але більш вологи, на що, окрім фауни, вказує характер відкладів. Такі умови сприяли поширенню кущової і деревної рослинності, про що говорить присутність виду Trichiahispda, але домінуючими залишались трав'яні рослинні угрупування. Ближче до закінчення міжстадіалу клімат змінився більш холодним і континентальним, що призвело до зменшення ареалу поширення кущової і деревної рослинності.

Наступним сформувався верхній підгоризонт верхнього горизонту верхньоплейстоценових лесів (2г). Фауна молюсків цого горизонту досліджувалася у пробах, відібраних з розрізів Бояничі, Торчин, Коршів та Нововолинськ. Причиною нагромадження цих відкладів стало похолодання. Воно проявилось у посиленні акумуляції лесового пилу і зміні природних умов: відбулося зниження температур і, що є основним, зменшення зволоженості території. На це вказує фауна молюсків з проб відібраних з цього горизонту. Нижня частина горизонту містить певну кількість вологолюбної фауни, представлену видами Succinea oblongaта Trichiahispda. Поступово зменшується частка вологолюбних форм у пробах з верхньої частини підгоризонту. Дані проби характеризуються значною кількістю холодолюбної, зокрема кріофільної, фауни. Такий склад фауни молюсків вказує на переважання у час формування лесового підгоризонту 2г відкритих аркто-бореально-альпійських ландшафтів при не значній кількості кущово-лісових угрупувань і тенденції до їх зменшення. У розрізах Торчин та Нововолинськ у товщі лесів виявлено велику кількість водних видів молюсків. Усі без винятку види є стагнофільними і жити можуть як в постійних, так і періодично пересихаючих водоймах типу калюж чи невеликих озер.

Наступною фазою, яка відобразилась при формуванні верхньоплейстоценових відкладів є незначне потепління, що проявилось через утворення красилівського підгоризонту 2д. Фауну виявлено лише у розрізі Бояничі. В основному малакофауна цого горизонту представлена холодолюбними видами і убіквістами. До останніх відносяться Succinea oblonga і Pupilla muscorum. Решту фауни цього горизонту складають холодолюбні елементи Pupilla loessica і Valloniatenuilabris. Така фауна молюсків вказує на те, що дана пачка формувалась у холодних умовах при проходженні процесу лесової акумуляції. Характер відкладів (інтенсивна морозобійна і соліфлюкційна деформованість, озалізненість, часте оглеєння), а також знаходження вологолюбного убіквіста Succinea oblonga вказують на значну кількість вологи у той час. Відсутність тіньолюбних форм говорить про переважання відкритих ландшафтів тундрового типу.

Останнім підгоризонтом, який утворився у час верхнього плейстоцену є лесовий2е, розкритий у розрізі Бояничі. Його формування пов'язане з останнім істотним похолоданням у доголоценовий час. З даного підгоризонту, через його інтенсивну переробленість агентами сучасного грунтотворення, зокрема кротовинами, отримано лише одну пробу. Вона на 60% складається з виду Pupilla loessica, що свідчить про інтенсивне проходження процесу лесової акумуляції та холодні перигляціальні умови. Решту складових комплексу є, за виключенням Valloniatenuilabris, убіквістами, які тяжіють до відкритого типу ландшафтів, хоча Succinea oblonga є психрофілом, а Pupilla muscorum - мезофілом.

Отже, у всіх досліджуваних розрізах можна виділити два типи відкладів, кожен з яких характеризується більш-менш подібними умовами формування. До першого віднесемо леси, до другого - інтерстадіальні грунти і соліфлюкційні горизонти.

Процес формування досліджуваних лесових горизонтів проходив приблизно в однакових кліматичних умовах. Час їх утворення відповідає максимуму похолодання. На основі отриманної фауни молюсків (у складі малакофауністичних комплексів домінують холодолюбні форми та убіквісти) можна сказати, що час формування цих відкладів відзначався особливою суворістю (континентальністю), що проявлялось через низькі температури і малу кількість спадів. Проте ці значення для різних горизонтів можуть бути іншими. У її складі визначаючими є холодолюбні форми, такі як Pupilla loessica, та Pupilla muscorum. З аналізу тогочасних малакофауністичних комплексів слідує, що переважаючими фітоценозами були тундрові трав'янисті простори типу лугів, лугостепів, а у сухіші періоди - степів. Лісові та чагарникові рослинні угрупування мали дуже незначне поширення (переважно у пониженнях рельєфу, зокрема долинах рік).

Інтерстадіальні грунти формуються впродовж тимчасового потепління в межах льодовикової епохи. Для них характерне значне оглеєння. Інтерстадіальні грунти характеризує фауна з меншою кількістю холодолюбивих видів. Відповідно до цього у пробах зросла кількість видів, які вимагають вищих температур ті більшої кількості вологи. Зросла також кількість форм, що мають широке розповсюдження (убіквістів), з'являються тіньолюбні види. Найтиповішими представниками фауни інтерстадіальних грунтів є Succinea oblonga, Trichia hispida та ін. Характер фауни молюсків вказує на зміни клімату і відповідно ландшафтної структури на досліджуваній території: зі зростанням температур та кількості опадів більшого поширення набували чагарниково-лісові, широко розповсюдженою стає лісотундра.

Особливе місце займають соліфлюкцій горизонти. Умови їх формування специфічні, оскільки при зниженні температур зменшувалось випаровування, що призвело до перезволоження грунту та сприяло інтенсивному проходженню соліфлюкційних процесів. Під час формування цих горизонтів різко збільшується кількість вологолюбних форм, а також можлива з'ява тіньолюбних форм та мезофілів. Ландшафти найбільш наближенні до лісотундрових.

Похожие статьи