ПАРАМЕТРИЗАЦІЯ МОДЕЛІ - Глибинна будова Гвінейського крайового плато на підставі даних сейсмометрії та гравіметрії

Структура осадового чохла Гвінейського крайового плато за даними сейсморозвідки методом відбитих хвиль. З використанням швидкісних розрізів по 28 профілям з врахуванням даних сейсмокаротажу свердловини GU2B1 здобувачем було побудовано структурні схеми по одинадцятьох відбиваючих горизонтах.

Горизонт 1 в межах шельфу залягає практично горизонтально. В районі ізобати 200 м ізохрони згущуються, фіксуючи флексуру (перегин горизонту). За флексурою виникає обрив горизонту, який на захід від 16° з. д. стає паралельним Гвінейській зоні розломів. Близько 9° пн. ш. ізохрони згідно з брівкою шельфу різко повертають на південь. Ця зміна напрямку існує у всіх горизонтах.

Горизонт 2 в межах шельфу утворює пологу моноклиналь, яка на схід від 16° з. д. обривається вбік океану в тому ж місці, що і горизонт 1. На заході площі ізохрони, зберігаючи в цілому моноклинальне залягання, поступово змінюють своє простягання з діагонального на субширотне. Горизонт 2а на південному сході площі не простежується, а на іншій частині шельфу утворює моноклиналь, що падає вбік океану більш круто, ніж горизонт 2. Горизонт 2в простежується на обмеженій ділянці в західній частині досліджуваної акваторії у вигляді пологої моноклиналі.

Горизонт 3 розповсюджений майже на всій площі, за винятком прибережної зони. У південно-східному куті площі чітко проявляється прогин, що позначився ще по горизонту 2 і простежується у всіх горизонтах, що лежать нижче.

Горизонт 4 - головне неузгодження - характеризується загальним плавним зануренням у південно-західному напрямку при деякому збільшенні кутів нахилу в східній частині. Чіткіше, ніж у горизонтах, що лежать вище, проявляється розломна тектоніка. На захід від 16° з. д. ізохрони різко змінюють свій напрямок з субширотного на діагональне. Горизонт 4' простежується на невеликій ділянці в західній частині площі досліджень в межах верхньої, відносно пологої ділянки материкового схилу. Горизонт 4а характеризується більш складною будовою в порівнянні з шарами, що лежать вище. У південно-східній частині площі домінує складна система скидів. Горизонт 4в слідкується тільки в північній частині площі на захід від 14°30г з. д.

Горизонт 5 розповсюджений в основному в межах шельфу. В цілому його будова аналогічна такій по горизонтах 4а та 4в, але сильніше ускладнена тектонічними порушеннями різної природи. Області втрати кореляції, імовірно пов'язані з флюїдізацією, набагато обширніші, ніж вище по розрізу. Осади перфоруються великою кількістю штоків.

Горизонт 6 простежується на обмежених ділянках. У східній частині внутрішнього шельфу ізохрони йдуть паралельно берегу. На півночі горизонт проявляється як моноклиналь, що досить круто падає на південний захід. У південній частині площі горизонт слідкується в основному в межах материкового підніжжя.

Побудовані карти відбиваючих горизонтів лягли в основу гравітаційного моделювання, а також були використані при прогнозуванні можливих пасток вуглеводнів.

Параметризація мезокайнозойских відкладів. У межах Гвінейського крайового плато осадова товща за даними сейсморозвідки складається з десяти шарів з різними характеристиками. Вони розподіляються по площі нерівномірно, перериваючись розломами та місцями виклинюючись, що створює труднощі при тривимірному гравітаційному моделюванні - ускладнюється побудова моделі та збільшується час розрахунку.

Тому для верхньої осадової товщі за результатами узагальнення густинних колонок в місцях перетину сейсмічних профілів здобувачем були розраховані середні густини з урахуванням потужності й густини кожного із шарів і побудовано графік залежності с = f(m) для всього плато. Отримані результати дозволяють зробити висновок, що при гравітаційному моделюванні товщу осадів віку Q - K, яка лежить вище горизонту 4 (головного неузгодження) і складається з 3 - 6 шарів, цілком можливо заміняти одним шаром з середньою густиною, значення якої варіюють залежно від його потужності. При цьому для збільшення точності підбору вважається доцільним значення густини задавати в форматі трьох знаків після коми.

Параметризація шару ущільнених осадів. Вік осадів і швидкості проходження в них відбитих хвиль нижче горизонту 4 мають неоднозначне тлумачення. До того ж тільки горизонт 4а слідкується на більшій частині площі, інші простежуються на окремих ділянках. В звгязку з цим доцільно об'єднати ущільнені відклади в один шар. Оскільки горизонт 6, який вважається покрівлею кристалічного фундаменту, має обмежене поширення, тому неможливо скласти обгрунтовану карту підошви осадового чохла. На підставі побудованих здобувачем структурних схем відбиваючих горизонтів нижче головного неузгодження в місцях їх простеження була складена загальна схема умовної поверхні фундаменту. Потужність і густина нижнього осадового шару уточнювалися за допомогою багатоваріантного аналізу.

В результаті підбору тривимірної моделі осадової товщі виявилося, що побудовану за сейсмічними даними схему можна прийняти за поверхню консолідованої кори, а густину нижнього осадового поверху вважати рівною 2,63 г/см3. карта гіпсометрія тектоніка земний

Параметризація консолідованої кори і верхньої мантії на основі Двовимірного моделювання. Оскільки сейсмічні та сейсмологічні дані про будову консолідованої кори і верхньої мантії Гвінейського крайового плато відсутні, для уточнення положення покрівлі кристалічного фундаменту та визначення поверхні мантії, а також значень густин, було проведено гравітаційне моделювання по чотирьох профілях, які перетинають усі найбільш представницькі аномалії гравітаційного поля в центральній і західній частинах плато.

На підставі підібраних моделей було виявлено деталі просторового розподілу структур кори та верхньої мантії. Намічено як субмеридіональні, так і субширотні підняття і прогини. Субширотні виступи фундаменту південніше 10° пн. ш. були обмеженням для осадів, що зносяться з берега, причому розповсюдження відкладів відбувалося з північного сходу в південно-західному напрямку.

Глибина залягання поверхні мантії північніше 10° пн. ш. на всіх профілях становить близько 30 км, послідовно збільшуючись з заходу на схід убік берега. У північній частині прибережної зони простежується складна структура, що утворюється перепадами покрівлі мантії завширшки 20 - 30 км амплітудою до 10 км. Це означає, що земна кора в цьому районі або має "клавішну" структуру, або інтрудована тілами підвищеної густини.

Густина мантії за результатами моделювання виявилася менше від норми. При стандартних значеннях 3,35 і 3,36 г/см3 для континентальної та океанічної структур відповідно, максимальні модельні густини становлять 3,34 г/см3 під південним крилом Гвінейської зони розломів; мінімальні (3,30 г/см3) - під її північним крилом. Значення густини в північно-східній (континентальній) частині плато виявилося рівною 3,31 г/см3; у південно-західній (океанічній) - 3,33 г/см3.

Отримані результати дозволили оцінити глибини залягання та значення густини консолідованої кори і верхньої мантії, що дало можливість побудувати тривимірну модель літосфери.

Похожие статьи




ПАРАМЕТРИЗАЦІЯ МОДЕЛІ - Глибинна будова Гвінейського крайового плато на підставі даних сейсмометрії та гравіметрії

Предыдущая | Следующая