Етапи палеомалакологічних досліджень, Польовий етап - Палеогеографічні умови формування середньо-верхньоплейстоценових лесів західної частини Волинської височини

Палеомалакологічні, які і інші палеонтологічні та палеогеографічні дослідження, проводяться у декілька етапів. Першим, зазвичай, є підготовчий етап, упродовж якого збирається вже наявна різнопланова інформація про територію досліджень (особливості геологічної будови, стратиграфія досліджуваних відкладів, відома інформація по викопній фауні молюсків території, за потреби - сучасна фауна молюсків). Наступних два етапи - польовий і камеральний, суть яких розкриємо дальше.

Польовий етап

Збір матеріалів, необхідних для аналізу малакофауни відноситься до сфери стратиграфічних та біостратиграфічних робіт і проводиться подібно до виконання таких робіт для дочетвертинних відкладів.

Отримання добре відтворюваних, надійних і достовірних результатів, які дають можливість різностороннього аналізу і порівняння з попередніми і аналогічними дослідженнями значною мірою залежить від того, наскільки детально і достовірно виконані два основних елементи аналізу: стратиграфія разом з описом і характеристикою (літологічною, генетичною та ін.) товщ, а також визначення фауни молюсків разом з опрацюванням складу і характеру комплексів малакофауни. Обидва ці елементи повинні бути охарактеризовані якнайповніше, з дотриманням певних "стандартів" незалежно від того, чи ці роботи виконувались однією людиною, чи різними виконавцями.

Такі дослідження можуть здійснюватися як у природних, так і в штучних (зроблених людиною) розрізах. Природні розрізи зустрічаються переважно у відслоненнях біля річок, в стінках ярів. Як правило, безпосередньо доступними є лише частини таких розрізів, тому перед опробуванням їх потрібно зачищати, а інколи робити й прикопку. Штучні розрізи зустрічаються в різноманітних виробках. Це, переважно, різного роду кар'єри, а також котловани під фундаменти, меліоративні канави, придорожні виїмки, колодязі та ін. Дуже часто єдиною можливістю розкриття четвертинних відкладів для їх дослідження є проходження шурфів. Ще одним, дуже важливим джерелом даних є матеріали, отримані при проведенні бурових робіт, особливо керни, які представляють колонки незруйнованої структури товщ. Менш цінними є матеріали, отримані за допомогою спіральних свердловин.

Дослідження плейстоценових відкладів в природних та штучних розрізах обов'язково супроводжується детальним їх описом з представленням необхідної графічної документації. При описі відкладів слід звертати увагу на літологічні (седиментаційні) особливості, зокрема типи шаруватості, знаходження органічних залишків і умови їх захоронення, вигляд поверхонь нашарувань відкладів, а також аналіз викопних грунтів чи утворень з ознаками педогенезу.

Взагалі, техніка виконання опису шарів у профілях вибирається кожним дослідником індивідуально, однак є доцільним застосування певних уніфікованих підходів, що полегшує подальшу роботу, а також дає можливість порівняння результатів, одержаних різними дослідниками, або в різний час.

При підготовці до промивання породу розмочують у чистій воді. Якщо це вода з річки, ставка або озера, її попередньо проціджують через сито, щоб уникнути попадання сучасних видів. Час розмочування різних порід може складати від кільканадцяти хвилин до декількох годин або й днів. Якщо порода погано розмочується, то для прискорення процесу в воду додають содовий розчин невеликої концентрації.

В мулах, торфових відкладах, а також гітіях черепашки молюсків, як правило, повністю або частково зруйновані. Тому після промивання таких порід залишається переважно тільки дрібний детрит, який дуже погано піддається подальшому аналізу. В такому випадку молюски намагаються розпізнавати в самій породі.

Оскільки ряд горизонтів мають гетероморфну будову, важливим при отриманні фауни є відбір її з тієї частини, яка би характеризувала її найбільш правильно. Для випадку дослідження відкладів лесово-грунтової серії це питання є актуальним при вивченні соліфлюкційних горизонтів, які складаються з прошарків грунту, в якому відбувається це явище, і прошарків лесу, акумуляція якого є характерною для цього часу. Тому фауну, яка би найкраще репрезентувала час утворення цієї пачки слід відбирати з лесових, а не грунтових прошарків, щоб уникнути попадання молюсків часу формування нижчезалягаючого викопного грунту.

Похожие статьи




Етапи палеомалакологічних досліджень, Польовий етап - Палеогеографічні умови формування середньо-верхньоплейстоценових лесів західної частини Волинської височини

Предыдущая | Следующая