ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ РІЧКОВИХ ДОЛИН ЧОРНОГО І БІЛОГО ЧЕРЕМОШУ ТА ЇХ ЗОЛОТОНОСНОСТІ - Літологія і золотоносність четвертинних алювіальних відкладів басейну річок Чорний і Білий Черемош

Формування сучасної гідросітки та її золотоносності в межах території дослідження тісно пов'язана з історією геологічного розвитку території в цілому і суміжних з нею територій (Рахівський масив, масив Марамуреш в Румунії). У ранньому палеозої територія району являла собою морський басейн, де відбувалося формування морських теригенних утворень з прошарками карбонатів, що в подальшому змінилося формуванням чорносланцевих товщ з прошарками і лінзами вапняків (в тому числі зі значним вмістом вуглефікованих залишків флори), які були трансформовані пізніше в чорні вуглисті кварцити та філітоподібні сланці. Інтенсивна вулканічна діяльність ознаменувалася формуванням лавових покровів (збереглися до наших днів у вигляді порфіроїдів) та нагромадженням попелової пірокластики кислого складу (трансформовані в туфоїди). З плином геологічного часу вулканічна діяльність дещо знизилася, але періодично поновлювалася на прилеглих територіях. В межах району досліджень нагромаджувалися морські теригенні відклади з прошарками пірокластики. Опускання території призвело до деформації, інтенсивного розсланцювання, тріщинуватості і метаморфізму раніш сформованих утворень в умовах зеленосланцевої фації метаморфізму, сприятливої для формування золотого зруденіння. Багаторазово-повторювана тектонічна активізація території привела до формування широко розгалуженої сітки полігенних і поліформних тектонічних тріщин. В результаті метаморфізму та накладеної на метаморфічні породи гідротермальної мінералізації в породах фундаменту сформувалися марганцеве, колчеданно-поліметалічне та золото-кварцове зруденіння.

Після герцинського орогенезу аж до ранньої крейди в межах Східних Карпат зберігалися платформні умови осадконагромадження. В тріасовий період відбувся частковий розмив метаморфічної товщі, який ознаменувався утворенням базальних конгломератів, які вверх за розрізом змінюються галечниками, гравелітами і пісковиками, що сформувалися, вірогідно, в континентальних, або перехідних фаціальних обстановках і містять золотовмісну кварцову гальку порід кристалічного фундаменту. Трансгресія морського басейну обумовила формування прибережно-морських піщанистих уламкових вапняків з рідкісними прошарками доломітів. Подальша трансгресія морського басейну, яка охопила і територію Румунії, привела до формування вапнякової і доломітової товщі. Наприкінці пізньотріасової епохи палеогеографічні умови дещо змінилися, що знайшло своє відображення у формуванні товщ вапняків, які змінюються сильно піщанистими та псевдоолітовими їх різновидами. В деяких місцях регресія моря була значною, що привело до повного розмиву осадового чохла аж до метаморфічних порід фундаменту.

В юрі в межах Мармароського масиву відбулася фаза тектонічних рухів, яка призвела до часткового розмиву порід осадового чохла, місцями аж до палеозойських метаморфічних порід, розмив яких обумовив надходження золота в юрські утворення (аргіліти, алевроліти, конгломерати). Наприкінці юрської епохи відбувся новий етап епіметаморфічного рудогенезу в породах фундаменту, з яким пов'язане формування кварц-баритових золотоносних жил, які січуть метаморфічні породи і всі інші жильні утворення. Наявність цього етапу золотого рудогенезу підтверджується також наявністю гальки кварц-карбонатного і кварц-баритового складу в соймульських конгломератах, в той час як у більш древніх утвореннях вона відсутня (О. Оставненко, 1975).

Наприкінці ранньої крейдової епохи в межах території дослідження утворилися крупні геосинклінальні прогини, в яких майже до кінця палеогену нагромаджувалася потужна флішова товща, в якій сформувалася епігенетична золото-сульфідна та золото-рідкіснометальна мінералізація (І. Афанасьєва, 1995). Орогенічні рухи, які періодично виникали, геосинклінальні умови мало змінювали. З кінцем палеогенового періоду пов'язаний початок підняттів. До раннього мiоцену розвиток геосинклiнального флiшового басейну завершився, пульсацiйний режим поступово згасав, а вулканічна активність в районі досліджень і на прилеглих територіях продовжувалася аж до пізнього пліоцену.

У пліоцені вірогідно відбулося закладання рiчкової мережi, яка мала дещо відмінний від сучасного вигляд та напрямок (В. Клапчук, 2006). У серединi раннього плiоцену р. Чорний Черемош була перехоплена лівою притокою р. Бiлий Черемош i повернула в сторону с. Криворiвня та Устерiки. Релікти цього періоду розвитку річкових долин зафіксовані у восьмій надзаплавній терасі (золотоносність її незначна і відповідає початковому етапу утворення розсипів), яка збереглася в середній і нижній течії рр. Білий і Чорний Черемош. Четвертинний період ознаменувався поряд з активізацією тектонічних рухів та нівелюванням гірської країни, зміною клімату в напрямку похолодання й посиленням ступеня його континентальності (протягом плейстоцену були три великі хвилі похолодання). Зледеніння залишили сліди в сучасному рельєфі у вигляді льодовикових цирків та льодовикових озер, а вивітрювання гірських порід в умовах кріолітозони обумовило формування псефітових уламкових порід та вивільнення золота з порід субстрату. Активні неотектонічні рухи на границі пліоцену і плейстоцену спричинили перебудову річкової гідромережі, призвели до пониження базису ерозії приблизно на 30 м, що дало початок наступному етапу розвитку річкових долин. Одночасно зі знищенням старої долини знищувався й утворений в ній алювіальний розсип, за рахунок якого починав формуватися новий розсип. Початку нового ерозійного циклу розвитку гідромережі відповідає сьома тераса відносною висотою 160 - 180 м, яка розвинута в середній і нижній течії річок району досліджень. Наступні етапи розвитку річкової мережі в плейстоцені ознаменувалися опусканням рівня базису ерозії на 60 - 70 м, а потім на 60 та 25 м. Завершився плейстоценовий розвиток річкової гідромережі опусканням на 9 - 18 м. Історія геологічного розвитку річкової сітки в плейстоцені зафіксувалася в формуванні VII -- ІІІ терас. Останній етап розвитку -- голоцен -- характеризувався потеплінням. Опускання базису ерозії було ще менш значним і становило лише 4 - 8,5 м. Завершальний етап розвитку, що відповідає першій терасі призвів до зміни базису ерозії лише на 1 - 2 м.

В результаті поєднання неотектонічних рухів з епохами зледеніння, дислокаційною тектонікою та ерозійною діяльністю в межах території досліджень сформувався різко розчленований рельєф з глибоковрізаними річковими долинами, крутими схилами бортів, слабо меандруючими руслами річок. В таких умовах переважають процеси донної та бокової ерозії, в результаті котрих руйнуються корінні мінералізовані зони в бортах та їх днищах, знищуються терасові розсипи попередніх ерозійних циклів і формуються чіткі шліхові аномалії золота в сучасному алювії. Золотоносність річок почала формуватися з початку їх зародження на що вказує наявність золота у відкладах усіх терас. Тераси є цокольними, і це вказує на те, що кожне наступне пониження базису ерозії було настільки значне, що річки розмивали не лише власні відклади, а й корінні породи. Це обумовило постійне надходження золота в річкові долини як з корінних джерел так і з проміжних колекторів. Отже, на кожному наступному етапі ерозійної діяльності долинні відклади і розсипи, які існували в них раніше, частково або повністю розмивалися і постачали матеріал для нових руслових розсипів, а частково зберігалися в бортах долин і переходили в категорію терасових. Зменшення амплітуди коливань терасових рівнів від більш древніх до більш молодих свідчить про затухання тектонічної активності в регіоні. Незначні підняття, що чергувалися з тривалими періодами спокою, сприяли утворенню концентрованих розсипів, а значні і часті підняття призводили до утворення убогих, розсіяних.

Як правило, руслові розсипи формуються на ділянках, які розміщуються безпосередньо нижче перегинів в повздовжньому профілі русла, нижче порогів, крупних перекатів, в місцях розширення долин, а також вище місць впадіння крупних приток та на ділянках зниження швидкості водних потоків. На ділянках розмиву масивних однорідних корінних порід (верхня течія річок) плотик має відносно рівний рельєф і золото розподілено в приплотикових горизонтах алювію рівномірно. На ділянках, де корінні породи неоднорідні та зазнали інтенсивних гіпергенних змін, сильно тріщинуваті, подрібнені, рельєф поверхні плотика складний, нерівний, з багаточисельними западинами, кавернами, ямами в яких нагромаджується золото, утворюючи "кущі" і "кишені". У місцях розмиву розсланцьованих, сильно тріщинуватих порід флішу з майже вертикальним падінням і простяганням впоперек долини утворюється "ребровик" або "щітка" і золото концентрується переважно в поверхневій тріщинуватій частині плотика, де часто виникають різко збагачені ділянки з глибиною западин до 0,4 м. Підвищені концентрації золота приурочені до скупчення брил і валунів та ділянок розвитку піщаних кос.

Проведені дослідження дозволяють стверджувати, що основним джерелом золота були породи метаморфічного комплексу. Аналіз геологічного розвитку території, а також даних досліджень гравітаційного поля, літолого-мінералогічного складу алювію, типоморфізму розсипного золота дозволили автору зробити припущення, що в результаті неогенового магматизму сформувалися рудопрояви золота на вододілі рр. Чорний і Білий Черемош (верхів'я), які фіксуються у вигляді позитивних (дайки основного складу) і негативних (дайки кислого складу) аномалій гравітаційного поля та просторово співпадають з місцями поширення в алювії низькопробного золота, кіноварі, бариту. Аналіз рудопроявів золота Румунії, які знаходяться в безпосередній близькості до району досліджень (пов'язані з неогеновими вулканітами) та наявність в них кіноварі і низькопробного золота дозволили зробити припущення, що вони могли слугувати джерелами живлення розсипів амальгамою та ртутьвмісним золотом.

Аналіз геолого-тектонічної, геоморфологічної, гідрографічної будови території, будови річкових долин, складу алювію та золотоносності алювіальних відкладів дозволив встановити ряд пошукових критеріїв на розсипні і корінні прояви золота, на підставі яких були окреслені ділянки для постановки загальних пошуків розсипів золота і його корінних джерел.

Похожие статьи




ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ РІЧКОВИХ ДОЛИН ЧОРНОГО І БІЛОГО ЧЕРЕМОШУ ТА ЇХ ЗОЛОТОНОСНОСТІ - Літологія і золотоносність четвертинних алювіальних відкладів басейну річок Чорний і Білий Черемош

Предыдущая | Следующая