Способи залучення капіталу та характеристика основних джерел фінансування. - Характеристика основних джерел фінансування

Власні, позичкові і залучені інвестиційні кошти

Інвестор завжди переслідує мету максимізації прибутку і воліє залучити позичкові кошти за щонайменшої ціни. Кредитори, в свою чергу, як власники або розпорядники капіталу прагнуть продати позичкові кошти якомога дорожче. Тому формуванню капіталу завжди передує прискіпливий аналіз можливих джерел фінансування та їх вартості.

Звичайно, найкоротший шлях -- залучити до справи інших інвесторів -- фізичних і юридичних осіб через емісію цінних паперів і сформувати таким чином початковий капітал. Але це не завжди можливо, особливо для молодих (венчурних) фірм, в першу чергу, через брак довіри до них інших інвесторів. Одержання субсидій від держави, особливо при гостродефіцитному бюджеті, та іноземних інвестицій також проблематично. Залишається єдине джерело -- ринок позичкових капіталів. А ринок, як відомо, має свої власні вільні ціни. Тому інвестор, вирушаючи на цей ринок, повинен вивчити і проаналізувати ціни на позичковий капітал, які відтворені в процентних ставках.

Головними процентними ставками, що підлягають аналізу, мають бути: реальна, з урахуванням очікуваного рівня інфляції, вільна від ризику, базова, з врахуванням ризику неповернення боргу, бар'єрна, внутрішня норма доходності та ін. (рис. 1).

Реальна процентна ставка віддзеркалює нормальний розвиток стабільної економіки держави. Це ставка, що свідчить про нормальний приріст добробуту суспільства. Розвинуті країни мають стійкі реальні темпи зростання -- 2,5--4 % на рік. В окремі періоди деякі країни можуть досягти і більш високих темпів розвитку. Але, як правило, такі періоди нетривалі.

Процентна ставка, Яка враховує очікуваний рівень інфляції призначена для відшкодування інвестору можливих витрат від знецінення вкладених капіталів внаслідок зростання цін на товари та послуги у вигляді інфляційної премії. Ця ставка для розвинутих країн коливається в розмірі від 3 % до 7 % на рік.

внутрішня норма доходності та її складові процентні ставки

Рис. 1. Внутрішня норма доходності та її складові процентні ставки

Вільна від ризику (державна) ставка -- це ставка дивідендів або процентів, які обіцяють сплатити власникам державних цінних паперів. Ця ставка, звичайно, на декілька пунктів вища від очікуваного рівня інфляції.

Базовою процентною ставкою вважається найнижча ставка комерційних банків, яку вони призначають для своїх найнадійніших клієнтів. Ця ставка, звичайно, на декілька пунктів вища від вільної від ризику ставки.

Ставка, що враховує ризик неповернення боргу (інвестицій та процентів). Ця ставка віддзеркалює певну частину інвестицій, що може бути не повернена як основний капітал, а також очікуваний за ним доход. Ця ставка може мати значні коливання від декількох процентів за проектами з мінімальним ризиком до декількох десятків -- для проектів з високим ризиком (венчурних).

Бар'єрна ставка розраховується інвестором як мінімальна норма доходу, яку він прагне одержати від усіх своїх нових інвестицій. Прибутки, що мають бути отримані за нормою доходу, нижчою від бар'єрної ставки, не мають сенсу для інвестора через те, що вони тільки покривають витрати та видатки. В практичних розрахунках бар'єрна ставка дорівнює ставці дисконтування, яка використовується для віднесення майбутніх грошових потоків для сучасного періоду.

Внутрішня норма доходності -- норма прибутку від нових інвестицій, при якій річні інвестиції (негативні грошові потоки) і майбутні позитивні грошові потоки дорівнюють один одному.

Внутрішня норма доходності -- це норма, яка задовольняє інвестора. В окремих випадках для с тримання інвестиційної активності і вилучення вільних грошових коштів з обігу вона може бути значно підвищена. При стабільній економіці ця ставка дещо вища від ставки по державних цінних паперах.

Аналіз усіх процентних ставок дозволяє розв'язати питання щодо залучення позичкових коштів, коштів інших інвесторів та визначення структури капіталу. Як правило, внутрішня норма ефективності встановлюється на рівні бар'єрної ставки. Але в окремих випадках інвестор може очікувати і розраховувати на більший прибуток від інвестицій. Він також може відпрацювати заходи, наслідком яких буде зниження витрат і для покриття інвестицій знадобиться дещо менший прибуток.

Норма доходу (процентна ставка) -- це компенсація, що належить власнику тимчасово вільних грошових коштів за використання цих коштів впродовж певного періоду часу. Власник цих коштів аналізує різноманітні варіанти вкладення грошей і при виборі одного з них бажає компенсувати втрачені можливості, передбачені в інших варіантах; інші такі види вкладень -- це підприємницька діяльність, купівля реальних активів або надання кредиту.

Норма доходу, таким чином, визначає розмір доходу на вкладений капітал, який повинен отримати інвестор (кредитор) за надані кошти на різні види інвестиційної діяльності і на певний період часу. Норма доходу включає:

НД(%)=ДНРД+ДНДі,+НДр

Де Нд -- норма доходу на вкладений капітал;

Нр. д -- норма реального доходу;

ДНДі -- приріст норми доходу, який компенсує втрати від інфляції (інфляційна премія);

ДНДР -- приріст норми доходу, який враховує ризик неповернення боргу (спред).

Норма реального доходу характеризує темпи розвитку економіки загалом, тобто це середні темпи розширення виробництва.

Позичальник винен інвестору (кредитору) витрачені доходи від економічного зростання. Таким чином, процентні ставки -- це компенсація за використання грошей інвестора в певний період часу в майбутньому.

Всі інвестори намагаються дешевше залучити запозичені кошти та дорожче продати власні ресурси, переслідуючи мету отримання максимального доходу, приросту власного капіталу при забезпеченні достатньої ліквідності та мінімізації ризику стосовно своїх активів.

Намагаючись залучити якомога більше запозичених коштів під забезпечення власних капіталів, інвестор аналізує всі переваги та вади залучених та запозичених коштів з метою оптимізації структури джерел фінансування проектів.

Обгрунтування структури джерел фінансування необхідне з метою забезпечення фінансової стійкості компанії в період реалізації проекту.

Оптимізація структури -- це вибір найбільш вигідного співвідношення внутрішніх та зовнішніх (залучених та запозичених) джерел на кожному етапі життєвого циклу проекту (рис. 2).

Формуючи структуру інвестиційних витрат, інвестор користується нормою доходу на вкладений капітал і порівнює її з вартістю запозичених та залучених коштів (позичковим процентом, доходністю облігацій, дивідендами).

характеристика джерел фінансування

Рис. 2. Характеристика джерел фінансування

Таким чином, рівень витрат на фінансування інвестиційного проекту вимірюється платою за використання коштів, а саме -- загальною нормою доходу, що очікується від інвестицій. Якщо ця норма доходу влаштовує інвесторів, то рішення про фінансування інвестицій буде позитивним.

Норма реального доходу та зарахування приросту норми, що компенсує очікувані втрати від інфляції, недостатня для інвестора, адже цей доход він спокійно може одержати, вклавши кошти в державні цінні папери.

Приріст норми доходу, що враховує ризик неплатежу, також може влаштувати інвестора в альтернативному варіанті, скажімо, при внесенні коштів на банківський депозит або при купівлі державного скарбницького зобов'язання.

Приріст норми доходу, що має компенсувати недостатню ліквідність, вважається необхідним, щоб забезпечити переважне фінансування інвестицій за рахунок швидко ліквідних активів з високим коефіцієнтом їх обігу.

Приріст норми доходу на інвестиційній стадії враховує зростання доходів за рахунок позареалізаційних надходжень від будівництва. Очевидно, що цих доходів може не бути.

Приріст норми доходу до внутрішньої норми прибутковості має забезпечити подолання інвесторами всіх сумнівів і пристати до проекту.

Таким чином, загальна норма прибутковості (доходу) виникає, з одного боку, залежно від рівня реально сплачуваних дивідендів за простими акціями, процентних ставок за облігаціями і банківськими кредитами, з іншого боку, потрібно враховувати фінансові можливості підприємства сплатити догідний доход на залучений капітал.

Питання фінансування проекту за рахунок кількох джерел, тобто створення групи інвесторів і їх дольової участі, може розв'язуватися тільки шляхом залучення, в першу чергу, тих, які згодні на більш-менш розумні умови.

Формування структури джерел фінансування -- це дуже складний процес, який залежить від потужності кожного джерела в той чи інший період часу, фінансового стану і перспектив розвитку акціонерів (в певний період у кожного можуть погіршитись інвестиційні можливості), а також кон'юнктури ринку і актуальності інвестиційного проекту в перспективі.

Під час передінвестиційних досліджень перед суб'єктами господарювання виникає проблема визначення обсягу інвестицій для фінансування проекту. Перед інвестором виникають питання:

    - яким повинно бути співвідношення постійних та змінних витрат на виробництво постійних та поточних активів; - яким чином в перспективі буде формуватися основний і обіговий капітал; - яким повинно бути співвідношення власного і акціонерного, акціонерного та позичкового капіталу; - при якому співвідношенні фінансових ресурсів, що спрямовуються на нагромадження і споживання, доходи від виробництва і реалізації будуть найбільшими.

Допомогти відповісти на всі ці запитання дає економічний аналіз фінансового забезпечення проектів з використанням левериджу. У фізиці під поняттям левериджу (важеля) розуміється використання важеля при підйомі важких предметів з невеликими витратами сили. В економічній термінології леверидж -- це "ефект важеля" при визначенні співвідношення власного та залученого, акціонерного та позичкового, основного та оборотного (обігового) капіталу тощо.

Розрізняють операційний, фінансовий та загальний леверидж.

Операційний леверидж показує вплив змінності обсягу продажу на рівень доходів компанії.

Фінансовий леверидж встановлює міру зв'язку (впливу) змінності доходів компанії на дивіденди, тобто доход окремого акціонера (компаньйона).

Загальний леверидж показує вплив змінності обсягу продажу на дивіденди акціонерів або доходи компаньйонів.

Похожие статьи




Способи залучення капіталу та характеристика основних джерел фінансування. - Характеристика основних джерел фінансування

Предыдущая | Следующая