Облік податкових надходжень - Податкова служба

Порядок нарахування податків в особових рахунках платників.

З метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Особові рахунки платників відкриваються органом державної податкової служби щорічно за платниками, які:

Перебувають на податковому обліку - з початку року на підставі списків, зазначених у пункті 1.6 цієї Інструкції;

Взяті на податковий облік протягом поточного року - з моменту взяття на облік, на підставі доповнення до первинних списків платників;

Своєчасно не взяті на податковий облік - з моменту нарахування або сплати платежу (залежно від того, яка з цих подій настала раніше); реорганізуються - з дати зміни організаційно-правового статусу або місця реєстрації платника податків.

Картки особових рахунків відкриваються структурним підрозділом органу державної податкової служби (який, у межах своїх функціональних обов'язків, повинен відкрити особові рахунки) не пізніше першого робочого дня, наступного за днем одержання від структурних підрозділів органу державної податкової служби з обліку платників списків платників.

Номерами карток особових рахунків є:

Номери особових рахунків юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які відповідають ідентифікаційним кодам і які присвоюються платникам згідно з Положенням про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 N 118 ( 118-96-п );

Номери особових рахунків підприємств, що проводять спільну підприємницьку діяльність і яким відкривають особові рахунки за додатковою ознакою, що відповідає реєстраційним (обліковим) номерам Тимчасового реєстру ДПА України.

Кожна картка особового рахунку має безпосередній вихід на Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, який є автоматизованою системою збору, накопичення та обробки даних про платників податків та включає дані інших реєстрів, а саме: реєстру платників ПДВ, реєстру неприбуткових організацій і установ, реєстру платників податків постійних представництв нерезидентів в Україні, реєстру договорів про спільну діяльність, реєстру великих платників податків. Зазначене дозволяє групувати облікові показники за всіма наведеними ознаками.

При відкритті особових рахунків платників кожному з них присвоюється порядковий номер, що діє протягом поточного року. Порядкові номери не пов'язані з реквізитами особових рахунків платників і присвоюються в залежності від черговості відкриття цих рахунків. Вони використовуються для визначення кількості відкритих особових рахунків платників та відповідності відкриття рахунків списку платників. 3.6. Форма особових рахунків визначається порядком, що встановлюється для обліку платежів на підставі порядків адміністрування (справляння) такого платежу і є обов'язковою при відтворенні особового рахунку на екрані або його друкуванні засобами відповідного програмного забезпечення.

На лицьовому боці картки відображаються умови справляння платежу та дані про платника податків (у тому числі терміни подання розрахунків та терміни сплати, вид бюджету, код бюджетної класифікації ( v0265201-97 ), а також інформація про податкові зобов'язання, нараховані за результатами документальних перевірок.

Зворотній бік картки відображає стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит, суми податкового боргу та надміру сплачені) та інше.

Усі вартісні операції в особових рахунках платників здійснюються в гривнях та копійках у відповідності до норм розрахунків, що діють в установах банків України та затверджені положеннями про ведення бухгалтерського обліку.

У випадках, коли платник переходить на облік з одного органу державної податкової служби до іншого, новий особовий рахунок не відкривається. Облік надходження платежів ведеться у особовому рахунку, що переданий з органу державної податкової служби за попереднім місцем реєстрації платника. У тому числі не відкривається особовий рахунок платника і при переведенні платників у категорію великих платників податків.

Відомості про наявність особових рахунків платників, за якими не відображено з початку року операції з нарахування та сплати платежів, щомісяця в автоматичному режимі готуються та передаються до структурних підрозділів, що проводять роботу з платником, для виявлення причин відсутності розрахунків платників з бюджетом.

Порядок обліку фактичних податкових надходжень.

Особові рахунки платників відкриваються щорічно з метою обліку нарахованих та фактично сплачених сум податків і обов'язкових платежів. Особові рахунки відкриваються на кожен вид платежу для діючих підприємств -- з початку року, для новостворених -- з моменту взяття на облік. У них зазначаються суми нарахованих податків, фактично сплачених, та виводиться сальдо розрахунків (переплата або недоїмка).

Записи про нарахування платежів в особових рахунках проводяться на підставі таких документів:

    - податкових декларацій, звітів, розрахунків, платіжних повідомлень, довідок про авансові платежі; - рішень начальника чи заступника начальника податкового органу за актами перевірок; - рішень Державного комітету по контролю за цінами; - постанов Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації та інших контролюючих органів, якщо це передбачено відповідними законодавчими актами.

Подані платниками документи реєструються в канцелярії, потім передаються до відділу обліку для проведення відповідних записів у картках особових рахунків.

Записи про суми фактичних надходжень до бюджету проводяться на підставі таких документів:

    - виписок з особових рахунків банків з додатками копій платіжних доручень на перерахування коштів з рахунку платника на рахунок бюджету; - копій платіжних доручень відділень Ощадбанку України та повідомлень до них у разі приймання платежів готівкою; - талонів поштових переказів (при сплаті платежів через установи зв'язку).

Недоїмка стягується з нарахуванням пені. Тож порядок стягнення передбачає визначення розміру пені й терміну її нарахування.

Усі податки та інші обов'язкові платежі в залежності від розміру пені можна умовно поділити на дві групи:

    - податки та збори, за якими розмір пені відповідними законодавчими актами не встановлений; - податки та збори, за якими розмір пені встановлений відповідними законодавчими актами.

Для податків першої групи розмір пені розраховується виходячи зі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла в період наявності недоїмки, шляхом ділення на кількість днів у звітному році. Отже, якщо ставку НБУ умовно позначити -- Снбу, то одноденний розмір пені (Рn) можна вирахувати за формулою: Рn = Снбу * 120/100 : 365.

Слід зазначити, що розрахункова кількість днів у році, яка застосовується для обчислення розміру пені, може змінюватися.

Показник 365 днів застосовується з березня 1999 року. До цього часу розрахункова кількість днів у році дорівнювала 360 дням.

Види податків, за якими розмір пені розраховується виходячи з 120% ставки НБУ:

    - ПДВ - Акцизний податок - Податок на прибуток - Плата за спеціальне використання лісових ресурсів - Плата за спеціальне використання прісних води - Плата за користування надрами - Рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні - Збір за першу реєстрацію транспортного засобу.

Види податків, за якими розмір пені встановлений відповідними законодавчими актами:

    - Плата за землю -- 0,3% від суми недоїмки - Державне мито -- 0,2% від суми недоїмки

Якщо термін нарахування пені відповідними законодавчими актами не встановлений, то пеня нараховується щомісяця станом на 1-ше число місяця, наступного за звітним, тобто за всі дні звітного місяця. Пеня, термін нарахування якої визначено законодавством, нараховується за цей термін та стягується за підсумками місяця, в якому нарахована. Наприклад, за податком на прибуток або ПДВ у звітному місяці буде проведено стільки нарахувань, скільки разів надійшли кошти на погашення податкової заборгованості. Підсумок за місяць визначається як сума нарахувань за всі дні звітного місяця.

Слід звернути увагу, що пеня не нараховується на пеню та на адміністративні штрафи.

Далі розглянемо порядок стягнення недоїмки та пені.

Так, при надходженні сум на сплату податків і зборів недоїмка погашається за термінами її утворення. У разі непогашення заборгованості перед бюджетом суми недоїмки стягуються в безспірному порядку за розпорядженнями відповідно до рішення органів державної податкової служби за весь час ухиляння, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

Заходами безспірного стягнення недоїмки є:

    - списання в дохід бюджету сум, які є на поточному рахунку недоїмника в установі банку та на окремих рахунках і акредитивах, відкритих за рахунок недоїмника; - звернення стягнення на суми, що належить одержати недоїмникові від його дебіторів; - звернення стягнення на суми, які виділяються підприємствам у порядку бюджетного фінансування та на інші суми, що підлягають виплаті недоїмникові з бюджету.

При відсутності коштів стягнення недоїмки за платежами може бути звернено на майно підприємств.

Податкова застава припиняється з погашенням або списанням податкової заборгованості.

Деякі особливості має порядок стягнення недоїмки з громадян України та іноземних громадян, а саме: таке стягнення може бути проведене лише за рішенням суду чи за виконавчими написами нотаріусів.

Суми пені, нараховані у звітному місяці, підлягають щомісячному стягненню з основного рахунка платника у безспірному порядку за інкасовим дорученням, відповідно до рішення податкового органу. У зв'язку з цим державні податкові органи зобов'язані не пізніше шостого робочого дня після одержання виписки банку за останній день звітного місяця подати до установи банку інкасове доручення на стягнення у безспірному порядку нарахованої суми пені. У разі недостатності коштів на основному рахунку для погашення пені платник зобов'язаний протягом трьох робочих днів перерахувати залишки коштів з інших рахунків на основний рахунок для забезпечення погашення зазначеної заборгованості.

Порядок проведення бюджетного відшкодування з ПДВ та повернення

Згідно з п. 200.4 ПКУ бюджетному відшкодуванню підлягає частина перенесеного з попереднього періоду від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до державного бюджету, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг. Залишок від'ємного значення включається до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відшкодуванню підлягає лише оплачена в попередніх періодах частина від'ємного залишку попереднього періоду, а неоплачена частина переноситься далі. При цьому узаконено відшкодування ПДВ, сплаченого до держбюджету (наприклад, на митниці), а також ПДВ, нарахованого податковим агентом на суму отриманих від нерезидента послуг.

Особи, позбавлені права на відшкодування ПДВ :

Особи з незначним стажем платника ПДВ (менше 12 місяців)

Особи з малими обсягами оподатковуваних операцій за останні 12 місяців (меншими, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування).

При цьому за операціями з придбання (спорудження) основних фондів право на відшкодування є без обмежень у всіх без винятку (п. 200.5 ПКУ).

Платник ПДВ, який прямує до відшкодування, робить наступні дії.

На власний розсуд обирає один із двох способів отримання відшкодування:

    - зарахування у зменшення податкових зобов'язань наступних періодів (п. 200.6 ПКУ); - повернення (п. 200.7 ПКУ).

Зазначає про своє рішення в декларації, до якої додає розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій (для підтвердження вивезення), а обравши повернення на рахунок, додає до декларації заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (п. 200.7, 200.8 ПКУ).

Податковий орган протягом 30 календарних днів після закінчення граничного терміну подання декларації проводить камеральну перевірку заявленої інформації. За наявності достатніх підстав, які свідчать про порушення, податківці мають право провести документальну позапланову виїзну перевірку протягом 30 календарних днів після закінчення терміну проведення камеральної перевірки (п.200.10, 200.11 ПКУ).

Відповідно до п. 200.11 ПКУ перелік достатніх підстав, які дають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника ПДВ для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування, встановлюється Кабміном. Такий перелік затверджений постановою Кабміну від 27.12.2010 р. № 1238 (далі - Перелік № 1238).

Після закінчення перевірки податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк подати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, до Держказначейства, яке протягом 5 операційних днів після отримання висновку перераховує таку суму на рахунок платника (п. 200.12, 200.13 ПКУ).

Якщо підрахована податковим органом сума бюджетного відшкодування не співпаде із заявленою сумою, то платнику відправлять податкове повідомлення, в якому буде вказано, скільки відшкодування нарахував податковий орган (п. 200.14 ПКУ). Повідомлення можна оскаржити в адміністративному або судовому порядку (п. 200.15, 200.16 ПКУ).

В ПКУ залишилася заборона щодо обмеження виплати відшкодування у зв'язку з наявністю або відсутністю надходжень ПДВ до бюджету (п. 200.17).

Порядок автоматичного відшкодування такого відшкодуваня (встановлений п. 200.18 ПКУ) відрізняється від звичайного:

    А) скороченням строку камеральної перевірки з 30 до 20 днів; Б) відсутністю можливої виїзної перевірки органом податкової служби; В) скороченням строків надання податківцями висновку до Держказначейства з 5 до 3 днів; Г) скороченням строку перерахування Держказначейством відшкодування з 5 до 3 днів.

Для того, щоб отримати автоматичне відшкодування, від заявника не вимагається ніяких додаткових дій, для нього процедура отримання автоматичного відшкодування нічим не відрізняється від процедури отримання звичайного відшкодування (про це свідчить п. 200.18 ПКУ). Але це не означає, що від платника нічого не залежить.

Відповідно до п. 200.19 ПКУ право на отримання автоматичного відшкодування мають платники податку, які відповідають одночасно таким критеріям:

    - не перебувають у судових процедурах банкрутства (пп. 200.19.1 ПКУ); - включені до Єдиного держреєстру юросіб та фізосіб - підприємців і не мають поганих записів у цьому реєстрі (наприклад, про припинення держреєстрації, відсутність підтвердження відомостей або відсутність за місцезнаходженням) (пп. 200.19.2 ПКУ); - протягом попередніх дванадцяти місяців питома вага поставок за нульовою ставкою в загальному обсязі поставок перевищує 50 % (пп. 200.19.3 ПКУ); - загальна сума розбіжностей між задекларованим податковим кредитом заявника відшкодування та задекларованими податковими зобов'язаннями його контрагентів не перевищує 10 % заявленої суми відшкодування (пп. 200.19.4 ПКУ); - середня зарплата більше ніж у два з половиною рази перевищує мінімальну у кожному з останніх чотирьох звітних періодів (кварталів) з ПДФО (пп. 200.19.5 ПКУ); - не мають податкового боргу (пп. 200.19.7 ПКУ).

Також хоча б один із критеріїв (пп. 200.19.6 ПКУ):

    А) або чисельність працівників перевищує 20 осіб у кожному з останніх чотирьох звітних періодів (кварталів) з ПДФО; Б) або залишкова вартість (у податковому обліку) власних основних фондів для ведення задекларованої діяльності перевищує заявлену суму відшкодування за попередні 12 місяців; В) або рівень податкового навантаження з податку на прибуток є вищим від середнього по галузі в кожному з останніх чотирьох звітних періодів (кварталів) з податку на прибуток.

Похожие статьи




Облік податкових надходжень - Податкова служба

Предыдущая | Следующая