Наслідки впливу сучасної податкової політики на економічну і соціальну стабільність в державі - Вплив податкової політики на економічну і соціальну стабільність

Сучасна ринкова економіка не може існувати без державної господарської діяльності. Дискутуються тільки масштаби втручання держави в економіку. Так, класики економічної теорії (А. Сміт, Д. Рікардо) вважали, що ринкова економіка повинна розвиватися на основі саморегулювання. Проте криза капіталістичної економіки 1929-1933 рр. ознаменувала кінець "ери" вільного підприємництва, показала, що ринкова економіка без втручання держави розвиватися не здатна.

Бюджетно-податкова політика - це "найдавніший" інструмент державного втручання у ринкову економіку. Державний бюджет є, з одного боку, барометром економічної "погоди" в країні, з іншого - ефективним засобом реалізації економічної політики держави. Виконуючи роль державної казни, бюджет акумулює і перерозподіляє значну частку національного доходу (від 1/3 до 1/2 ). Бюджетна політика реалізується через визначення оптимальних співвідношень між доходами і витратами держави. Історичний досвід говорить про те, що за допомогою зміни рівня оподаткування і державних витрат можуть регулюватися такі найважливіші індикатори економіки, як сукупний попит, економічне зростання, інфляція та ін. Бюджетна політика може бути спрямована, з одного боку, на зведення доходної і витратної частин бюджету з надлишком для перешкоди так званому "перегріванню" економіки, з іншого - на створення дефіциту для стимулювання економічного зростання.

На частку соціально-економічних витрат припадає у середньому близько 50% витратної частини бюджету. До них належать, насамперед, соціальні витрати (затрати на виплату пенсій, допомоги, утримання сфер охорони здоров'я, освіти, підготовку кадрів тощо), а також витрати, спрямовані на фінансування деяких сфер економіки (енергетика, житлове будівництво і комунальне господарство, регіональний розвиток, зв'язок, транспорт, охорона навколишнього середовища). Істотну частину витрат бюджету складають прямі і непрямі воєнні витрати, затрати на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР). За останні десятиріччя значно зросла роль бюджетного механізму в інвестуванні довгострокової структурної політики і насамперед - розвитку наукомістких виробництв.

Держава через рівень оподаткування, порядок обчислення податкової бази і системи податкових пільг та обмежень визначає величину доходів державного бюджету та спрямовує ділову активність господарюючих суб'єктів і окремих громадян у відповідність з встановленими цілями і пріоритетами соціально-економічного розвитку країни. За багато років у країнах з ринковою економікою склалася досить раціональна структура податків, яка включає в себе три основних види: прямі (прибутковий податок з населення, податок з корпорацій), непрямі (акцизи, податок на додану вартість, митні збори тощо) та інші (податок на нерухоме майно, спадщину, землю та ін.).

Соціальна стабільність - це стійкий стан соціальної системи, що дозволяє їй ефективно функціонувати і розвиватися в умовах зовнішніх і внутрішніх впливів, зберігаючи свою структуру і основні якісні параметри. Механізмами, що забезпечує соціальну стабільність є соціальні інститути держави і громадянського суспільства.

Сьогодні в Україні питання податкової політики належать до найгостріших як в економічному й соціальному так і в політичному контексті. Податкова політика України поєднала в собі принципи двох податкових систем характерних для світової практики: європейської та американської. При цьому якщо в європейській системі переважає обкладання обороту у формі податку на додану вартість, то в американській домінуючим є прибутковий принцип оподаткування сучасної вітчизняної податкової політики визначена поєднанням обох зазначених систем з базовою метою забезпечення максимального рівня податкових надходжень як основної складової доходної частини бюджету. Проте стратегічною метою реформ у сфері оподаткування на сучасному етапі розвитку податкової системи держави має стати перехід від домінування принципу фіскалізму податкової політики, коли вона розглядається виключно як інструмент мобілізації доходів до бюджету, до більш активної реалізації її регулятивного потенціалу в напрямку стимулювання економічного розвитку. Останнє повинно бути виражене у основоположних законодавчо обгрунтованих принципах податкової політики.

Потрібно відмітити, що податкову політику останніх років в Україні спрямовано на збільшення частки непрямих податків, що мають переважно фіскальну спрямованість, оскільки оподатковують споживання, яке порівняно з прибутками підприємств і доходами громадян є більш сталим і менш гнучким. Вони є джерелом інфляційних процесів та мають регресивний характер, оскільки істотно впливають на ціноутворення і лягають важким тягарем на бідні і соціально незахищені верстви населення. Однак непрямі податки мають і певні переваги: регулярність і швидкість надходжень до бюджету, стримуючий вплив на споживання товарів шкідливих для здоровя, прозорість механізму визначення податкових зобовязань. Від цих податків важче ухилятися і їх легко можна контролювати, наприклад, за допомогою реєстраторів розрахункових операцій.

Для нинішньої податкової системи характерна значна частка соціальних податків, які обчислюються у відсотках від заробітної плати і відносяться на собівартість продукції (фонди: пенсійний, страховий, зайнятості, страхування від нещасних випадків).Про масштаби приховування доходів свідчить порівняння кількості громадян, зайнятих у сфері торгівлі і громадського харчування, і частки сплачуваних ними податків.

Спостерігається значна диспропорція нарахувань податку з доходів фізичних осіб на заробітну плату одного працівника, зайнятого у сфері торгівлі і громадського харчування, порівняно з працівником соціальної сфери, що фінансується з бюджету (вчителів, лікарів).

Гострою залишається проблема сплати податків, зростає податкова заборгованість, значною залишається кількість податкових пільг. Згідно з діючим податковим законодавством в Україні передбачено наступні види пільг:

Ь встановлення неоподатковуваного мінімуму;

Ь вилучення певних елементів обєкта оподаткування;

Ь звільнення від оподаткування окремих осіб або категорій платників податків;

Ь зменшення податкових ставок;

Ь застосування цільових податкових пільг та ін.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) вимірює ринкову вартість усіх кінцевих товарів та послуг, вироблених у даній країні протягом певного періоду часу, - як правило року. ВВП, обчислений у поточних ринкових цінах, називається номінальним ВВП. Номінальний ВВП одночасно віддзеркалює як кількість вироблених товарів і послуг, так і рівень їхніх цін. Інакше кажучи, на динаміку номінального ВВП впливають як зміни у фізичному обсязі виробленої продукції, так і зміни рівня цін. Часто буває так, що фізичний обсяг ВВП скорочується, а номінальний ВВП збільшується за рахунок зростання цін. Проте рівень життя людей насамперед залежить від кількості вироблених і спожитих товарів та послуг, тому макроекономіка досліджує динаміку фізичного обсягу ВВП, тобто зміни в кількості виготовленої вітчизняною економікою продукції. З цією метою обчислюють реальний ВВП, - ВВП, обчислений у постійних цінах. Саме цей показник дає змогу судити про зміни у фізичному обсязі продукції, а отже й про стан справ в економіці країни.

Також, серед основних макроекономічних показників можна виділити чистий внутрішній продукт (ЧВП) - це валовий внутрішній продукт, скоригований на суму амортизаційних відрахунь. Він вимірює загальний обсяг продукції, який уся економіка - домогосподарства, фірми, уряд та іноземці - може спожити, не погіршуючи виробничих можливостей наступних років.

Отже, на сьогоднішній день економічний та соціальний стан є нестійким, про що свідчить наявність в податковій системі України різноманітність пільг, якими з одного боку намагаються зрівняти нерівність між різними верствами населення, а з іншого, ситуація навпаки загострюється через необхідність формування коштів під такі пільги. Значний рівень частки соціальних податків призводить до значного податкового навантаження на не захищенні верстви населення, що створює появу нових пільг. Така податкова політика призводить до дефіциту бюджету та необхідності залучення нових коштів у вигляді податків та зборів. Вплив не прямих податків на соціальну та економічну стабільність полягає в ціноутворенні, що теж спричиняє податковий тягар на населення.

Похожие статьи




Наслідки впливу сучасної податкової політики на економічну і соціальну стабільність в державі - Вплив податкової політики на економічну і соціальну стабільність

Предыдущая | Следующая