Міжнародний досвід адміністрування перевірок платників податків - Адміністрування перевірок платників податків, зборів та обов'язкових платежів

У більшості країн світу податковим органам надані повноваження щодо здійснення контролю за дотриманням платниками податків вимог податкового законодавства. Платники самі визначають свої зобов'язання та справляють платежі до бюджетів. Кожний податковий орган має програму аудиторських перевірок для визначення правомірності сплати платниками податків за своїми зобов'язаннями. Здебільшого перевірка обмежується бухгалтерськими книгами та звітами. Однак, якщо, на думку інспекторів-ревізорів (аудиторів), звіти, бухгалтерські книги і облікові записи платника не є відповідним документом для відображення господарської діяльності платника, то доцільно застосувати непрямі методи для відстеження правильного розміру доходу, що оподатковується, і відповідних донарахувань.

Вивчення зарубіжного досвіду показує, що питанням удосконалення діяльності у сфері оподаткування в економічно розвинених країнах приділяється значна увага.

Податкова перевірка починається, коли декларація попадає в інспекцію. Бухгалтери надсилають її поштою. Співробітники контролюючих органів розбирають мішки з деклараціями й заносять дані в комп'ютер. Як правило, ці люди лише перевіряють, чи правильно цифра перенесена з однієї графи в іншу, і перераховують підсумкові показники. Виявивши помилку, перевіряючі самі вносять виправлення в декларацію, не зв'язуючись із платником податків. Якщо потрібно доплатити податок, йому надсилають відповідний рахунок [20, с. 267].

Для більшості фірм перевірка цим і обмежується. Але для деяких ні. Жодна податкова служба світу не може перевірити всіх платників податків. Тому використовують певні методи відбору кандидатів для ретельної перевірки.

Найпростіший спосіб - це випадкова вибірка. Наприклад, у Канаді відбір платників податків відбувається у два етапи. Спочатку комп'ютерна система вибирає довільно задану кількість компаній. Потім інспектор переглядає справи обраних підприємств і вирішує, кого потрібно перевіряти, а кого - ні [14, с.88].

Інший метод - відбір фірм, що належать до проблемних галузей, (наприклад, будівельні фірми). У великих проектах генеральний підрядник залучає безліч дрібних субпідрядників, з якими розрахунки, як правило, здійснюються готівкою. Багато субпідрядників приховують свої доходи. Тому було вирішено, що генеральний підрядник може включити у витрати суми, сплачені субпідрядникам, тільки після заповнення спеціальної форми для податкової інспекції. У цій формі вказується найменування субпідрядників, їхні реєстраційні номери й сплачені їм суми.

Ще один спосіб вибору об'єкта - "сигнали"пильних громадян. У Канаді досить часто люди дзвонять у податкову інспекцію й повідомляють, що якась компанія, на їх думку, не платить податки. Всі такі дзвінки обов'язково перевіряються, жоден з них не залишається без уваги. Інспектор піднімає справу платника податків, щодо якого надійшла інформація, і якщо вона виявиться правдивою, то призначається перевірка [10, с.25].

Комп'ютерний спосіб відбору платників податків для перевірки застосовується у країнах Західної Європи й Північної Америки. Програмне забезпечення дозволяє швидко знайти всю інформацію про платника податків, навіть якщо вона зберігається в різних базах даних. Наприклад, відомості про доходи фізичної особи подають роботодавці, організатори лотереї; власники ресторанів звітують про отримання офіціантами чайових тощо. І якщо людина не задекларує всі ці доходи, то комп'ютерна система виявить розбіжності. У такому випадку не потрібно навіть проводити перевірку: інспектор має право відразу виписати рахунок на сплату податку, пені й штрафів.

Для розрахунку податків практично в будь-якій країні використають дані бухгалтерського обліку. Тому перевірка починається з первинних документів, поступово переходячи до аналізу системи обліку на підприємстві й ревізії бухгалтерських регістрів.

Для того щоб перевірити правильність нарахування й сплати податків, інспектор спочатку повинен переконатися, що платник податків дотримується принципів бухгалтерського обліку, тому що саме за даними бухгалтерського обліку розраховуються податки. Наприклад, розрахунок оподатковуваного прибутку розпочинають із бухгалтерського прибутку, який потім коректують відповідно до правил оподатковування. Інспектор може подивитися й фінансову звітність, але перевіряти правильність складання балансу або звіту про прибутки й збитки він не повинен.

У більшості західних країн податківці можуть перевірити правильність ведення обліку й розрахунку податків за три попередні роки. Але, при підозрі в несплаті податків інспектор може запросити для перевірки більш давні документи. Наприклад, канадські фірми зобов'язані зберігати документи шість років, відповідно при бажанні податківці можуть перевірити не три роки, а всі шість [12, с.9].

На відміну від українських податкових інспекторів західні колеги широко використовують непрямі методи розрахунку податків. Вони застосовуються, коли підприємство не веде облік доходів і витрат або він не викликає в інспектора довіри. Найчастіше ці методи використовуються при перевірках підприємств, пов'язаних з обігомготівки: торгівлі, громадського харчування, сфери послуг.

Прикладом ретельно розробленої і добре організованої системи державного "фіску" може слугувати організація збору податків і фінансового контролю США. Ядром цієї системи є Служба внутрішніх доходів ( далі - СВД) Міністерства фінансів США, яка називається також Податковим управлінням, яке складається із центрального апарату і периферійних податкових служб, штатних і місцевих. Органи фінансового розшуку - це спеціалізовані поліцейські служби, укомплектовані професіоналами високої кваліфікації, які використовують при проведенні розслідування такі специфічні методи, як негласне спостереження, опитування свідків з оточення підозрюваної особи, перлюстрацію поштових відправлень і прослуховування телефонних розмов, залучення платних інформаторів. Співробітники фінансового розшуку нерідко проводять розслідування негласно, використовуючи документи різних урядових і приватних організацій. Спеціальним агентам дозволено носити зброю, провадити податкове розслідування, в інтересах слідства-працювати певний час співробітниками підозрюваної фірми. Служби внутрішніх доходів США мають також свій слідчий апарат, який провадить позасудове переслідування громадян - порушників податкового законодавства [14, с.85].

В основі діяльності Служби внутрішніх доходів США лежать такі принципи і процедури. Платники податків кожний рік зобов'язані до 15 квітня направляти в СВД або його регіональні відділення декларацію встановленої форми про свій сукупний прибуток, який оподатковується.

Одночасно з подачею платниками податків декларації про прибутки всі підприємці, фірми, корпорації, державні установи, банки, біржі, асоціації в обов'язковому порядку надають податковій службі детальні відомості про виплату тій чи іншій особі грошових коштів у вигляді заробітної платні, процентів на вклади, дивіденди, виграшів, гонорарів тощо, а також про здійснені особою фінансові угоди, торгові та інші операції, пов'язані з отриманням прибутку.

Важливим джерелом необхідних податковій службі відомостей є також отримані за останні 10-15 років в США і інших західних країнах інформаційні технічні кредитні бюро - приватні фірми, які спеціалізуються на зборі даних, які характеризують фінансовий стан приватних осіб. Поява і ріст чисельності цих фірм, їх діяльність регламентується законодавством. Вони пов'язані з розвитком кредитного обслуговування населення і обумовлені потребами кредиторів в оперативній перевірці кредитоспроможності потенціальних найманців. Зацікавлені кредитні установи - банки, страхові компанії тощо - є одночасно і поставниками, і головними споживачами інформації, яка акумулюється в електронних системах кредитних бюро. У трьох великих кредитних бюро США ( їх всього більш ніж 200) - "ТРВ", "Транс Юніон", і "Еквіфакс" - є 400 млн досьє на 160 млн чоловік, тобто практично на все доросле населення країни.

Об'єктами перевірки є передусім банківські рахунки, чеки, векселі, квитанції, акції, облігації, бухгалтерські книги, інші фінансові документи, а також нерухоме та рухоме майно платника податків.

Усі дані, що поступають у СВД із вказаних джерел, вводяться в комп'ютерну облікову систему, автоматично обробляються і зіставляються з даними, які знаходяться у податкових деклараціях. Застосування при обробці інформації спеціальних, як правило, таємних математичних моделей дозволяє відбирати податкові декларації з "підвищеним потенціалом для ретельної перевірки", яка згодом здійснюється фінансовим інспектором.

Пошук порушників податкового законодавства проводиться внаслідок систематичного "просіювання" своїх і чужих масивів за такими критеріями, як часті переміщення фінансових засобів, використання декількох кредитно-фінансових установ при укладенні угод і здійсненні платежів, невідповідність податкових декларацій масштабам ділової активності платника податку, приховування партнерів з окремих видів бізнесу, суттєвих розривів доходів і витрат, оформлення нерухомості на імена підставних осіб, переводів готівки в предмети розкоші [10, с.44].

До того ж, у теперішніх умовах низького рівня бюджетної дисципліни, розробки і впровадження бюджетних державних цільових програм та контролю за використанням бюджетних коштів методи непрямого визначення податкових зобов'язань можуть стати ефективним інструментом виявлення незаконного привласнення службовцями суспільних ресурсів, існування тіньових джерел їх доходів, підвищення прозорості й підзвітності

Виходячи з викладеного вище, зрозуміло, що податкове законодавство більшості країн дозволяє збирати будь-яку інформацію, яка може допомогти при визначенні суми податків, а також дозволяє працівникам податкової служби проводити донарахування, але не передбачає методів, згідно з якими повинні проводитися розрахунки. Україна в цьому напрямі зробила крок вперед. Було розроблено методику визначення податкових зобов'язань за непрямими методами, що передбачила умови застосування, було запропоновано та закріплено застосування непрямих методів на законодавчому рівні.

Похожие статьи




Міжнародний досвід адміністрування перевірок платників податків - Адміністрування перевірок платників податків, зборів та обов'язкових платежів

Предыдущая | Следующая