Механізм відтворення основного капіталу, Знос і амортизація основних виробничих фондів - Відтворення основного капіталу та сучасні проблеми інвестування

Знос і амортизація основних виробничих фондів

Одним із найбільш значимих і визначальних факторів економічного зростання являються основні виробничі фонди, стан та ефективне використання яких безпосередньо впливають на результати господарської діяльності підприємств. У зв'язку з цим проблема їх відтворення являється першочерговою в економічній політиці більшості країн світу [52, с. 76]. Однак у процесі експлуатації основні фонди, особливо їх активна частина, зазнають фізичного і морального зношення. У вітчизняній промисловості знос основних виробничих фондів вже майже досяг ступеня, за котрим починається їх фізичне руйнування.

Під фізичним зносом основних виробничих фондів розуміють явище поступової втрати ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, що призводить до зменшення їхньої реальної вартості.

Варто відмітити, що фізичний знос основних фондів на підприємстві може бути результатом пасивного та активного їх використання [4]. При пасивному використанні знос залежить від рівня обслуговування, кліматичних умов, стійкості та якості матеріалів, з яких виготовлено основні засоби, а при активному - від технічного рівня виготовлення основних фондів, інтенсивності та умов їх експлуатації.

Залежно від рівня спрацювання основних фондів і можливості його усунення можна виділити усувну та неусувну форми фізичного зносу. Усувна форма зносу характеризується тим, що за допомогою ремонту (капітального чи поточного) можна відновити (повністю або частково) споживчі властивості основних фондів, запобігти їх подальшому зношуванню. Неусувна форма зносу передбачає ліквідацію зношених фондів та їх повну заміну на об'єкти, що відповідають цільовому призначенню [29].

Моральний знос - це процес знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу [22].

Розрізняють моральний знос першого (І) і другого (ІІ) роду.

Моральний знос І роду відбувається тоді, коли основні фонди з аналогічними споживчими властивостями з'являються на ринку за більш низькою ціною. Знос спричиняється підвищенням продуктивності праці в галузях, які виготовляють основні фонди [29].

Моральний знос ІІ роду відбувається тоді, коли за тією самою ціною на ринку з'являються основні фонди з більш високими споживчими властивостями. Знос обумовлений тим, що починається випуск більш ефективних машин і устаткування за тією ж ціною. Внаслідок цього використання техніки, яка продається за старою ціною, стає невигідним. Її змушені переоцінювати, незважаючи на відносно непоганий фізичний стан.

Залежно від рівня усунення моральний знос основних виробничих фондів може мати повну та часткову форми. Часткова форма морального зносу вимагає усунення морального старіння основних фондів за рахунок їх модернізації та реконструкції. При повному зносі відбувається заміна морально зношеного об'єкта новим у результаті його придбання, виготовлення чи спорудження [29].

Види зносу та їх підвиди зображено на рисунку 2.1.

Фізичний і моральний знос діючих знарядь праці можна усунути частково або повністю, застосовуючи різні методи простого і розширеного відтворення. Просте відтворення передбачає відновлення капіталу в незмінних розмірах, а розширене - у постійно зростаючих масштабах [21, с. 94].

види зносу основних фондів (оф)

Рисунок 2.1 - Види зносу основних фондів (ОФ)

Грошовим джерелом простого відтворення є амортизаційні відрахування.

Амортизація - це поступове перенесення вартості основних фондів на вироблену продукцію для накопичення коштів на повне їх відновлення (реновацію) [21, с. 73].

Амортизаційні відрахування є грошовим вираженням розміру амортизації і відповідають ступеню спрацювання основних фондів. Вони включаються до собівартості продукції, реалізуються під час продажу товарів, а потім накопичуються у спеціальному амортизаційному фонді, що служить відновленню основних фондів [16].

Процес відтворення основних фондів має низку характерних ознак:

    А) основні виробничі фонди поступово переносять свою вартість на вироблену продукцію; Б) у процесі відтворення основних фондів одночасно відбувається рух їхньої вартості та споживної вартості; В) завдяки нарахуванню амортизаційних відрахувань здійснюється нагромадження в грошовій формі частково перенесеної вартості основних виробничих фондів на готову продукцію; Г) основні фонди поновлюються в натуральній формі протягом тривалого часу, що створює можливість маневрувати коштами амортизаційного фонду.

Амортизація здійснюється на основі річних норм амортизаційних відрахувань, під якою розуміють частку вартості основних фондів, що має бути перенесена на готову продукцію протягом року. Так, згідно Закону України " Про оподаткування прибутку підприємства" норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з 4 груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду (кварталу) в такому розмірі: 1-ша група - 2% ; 2-га група - 10%; 3-тя група - 6%; 4-та група - 15% [2].

У загальному вигляді платник податку може приймати рішення про застосування інших, не вищих за визначені, норм амортизації.

У практиці господарювання використовуються такі методи амортизації: прямолінійний (рівномірний), дегресивний, прогресивний і виробничий (див. додаток Б).

За прямолінійної амортизації (рівними сумами за рік) витрати на придбання або виробництво об'єкта списуються рівномірно, виходячи з очікуваного терміну використання об'єкта основних засобів.

При дегресивній амортизації (зі зменшенням сум за рік) у перші роки використання об'єкта на витрати списуються більш вагомі суми, ніж у наступні роки. Розрізняють такі форми дегресивної амортизації: методи зменшення залишкової вартості, зменшуваного залишку, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод і амортизація на основі ступеневих ставок.

При прогресивній амортизації (в зростаючих сумах за рік) на початку використання об'єкта на витрати списується менша сума, ніж наприкінці терміну корисної служби. Нарахування амортизації здійснюється за аналогією до дегресивної амортизації, але зі зростанням регулярної суми амортизації.

Виробнича амортизація (залежно від виробітку і ступеня експлуатації об'єкта), на відміну від розглянутих вище методів, пов'язаних із фактором часу, передбачає для вихідної величини розрахунок квоти амортизації, що залежить від продуктивності. Списання на основі цього методу більш за все наближається до фактичного технічного зменшення вартості об'єкта. Застосування виробничої амортизації економічно виправдане у випадку значних коливань у виробітку, а також у випадку можливості визначення обсягу виробітку за рік [21, с. 78 - 79].

Кожний з цих методів має свої переваги і недоліки. При виборі методу нарахування амортизації не можна виходити з окремих, часткових, нехай навіть і важливих переваг його перед іншими методами. Справа не в перевагах одного методу перед іншим, а в тому, що застосовуватися повинен такий метод нарахування амортизації, який відповідає вимогам об'єктивних економічних процесів, передусім процесу зношення основних фондів [40].

Похожие статьи




Механізм відтворення основного капіталу, Знос і амортизація основних виробничих фондів - Відтворення основного капіталу та сучасні проблеми інвестування

Предыдущая | Следующая