Функції фінансів, Розподільча та стимулююча функції фінансів - Сутність фінансів та їх функції

Розподільча та стимулююча функції фінансів

Вивчаючи функції фінансів, необхідно усвідомити, що функції завжди похідні від сутності, яку вони виражають, і показують як, у який спосіб реалізується суспільне призначення даної економічної категорії. Оскільки специфічне суспільне призначення фінансів - забезпечити розподіл і перерозподіл вартості валового внутрішнього продукту, вираженої в грошовій формі, між різними суб'єктами господарювання і напрямами цільового використання, сутність фінансів проявляється насамперед, через розподільну функцію. Фінанси за допомогою розподільної функції обслуговують різні етапи розподілу (первинний розподіл і перерозподіл вартості суспільного продукту, різні сфери суспільного життя - сферу матеріального виробництва, сферу обміну і споживання.

Розподільча функція пов'язана з відхиленням ціни від вартості товару під впливом різних чинників й у зв'язку з цим розподілом та перерозподілом національного доходу між галузями, підприємствами, секторами економіки, підприємствами різних форм власності, фондами накопичення та споживання [ 5, с. 109].

Високі роздрібні ціни на вироби з дорогоцінних металів та предмети розкоші забезпечують перерозподіл грошових доходів між окремими верствами населення за рахунок формування соціальних фондів. Особливо ця функція проявляється при встановленні підвищених цін на окремі товари, коли вони вищі вартості й ця частина перевищення використовується на соціальні заходи.

Завдяки цій функції відбувається взаємоув'язка доходів і витрат як виробників, так і споживачів. Відносини між різними виробниками та споживачами дуже подібні. Відхилення ціни товару від його вартості у зв'язку з масовим характером торговельних угод свідчить про закономірності відхилень цін на конкретні види товарів від реальної вартості. Але якщо брати в цілому за всіма угодами купівлі-продажу Ціни та вартості у кількісному відношенні зрівнюються. Це відбувається тому, що прибуток одних повинен дорівнювати втратам інших. Тому й визначається рівновага сукупності всіх цін товарів та сукупності їх вартостей [ 6, с. 57].

Ціна має велике значення також при розподілі національного доходу через систему оплати праці. Ціна та система оплати праці утворюють основу для розподілу національного доходу на стадії виробництва, а наступний перерозподіл відбувається у формі руху доходів у межах фінансових та кредитних відносин. Але це проявляється у довгостроковому періоді.

Слід розрізняти первинний і вторинний розподіл (або перерозподіл). Первинний розподіл починається разом із розподілом доходів, які отримують суб'єкти господарювання за продукцію, роботи, послуги. Кошти в першу чергу направляються на покриття матеріальних затрат, оплату праці, утворення амортизаційного фонду. Після цього проводяться розрахунки з державою: сплачуються податки, здійснюються внески до державних цільових фондів соціального страхування, соціального забезпечення та іншого призначення. Разом із формуванням бюджету та інших централізованих фондів грошових коштів починається процес перерозподілу раніше розподіленої вартості. Необхідність перерозподілу пов'язується із:

Утриманням невиробничої сфери суспільства;

Забезпеченням держави грошовими коштами для виконання нею своїх функцій (втручання в економіку, соціального захисту населення, управління і оборони) [ 7, с. 91]. Види перерозподілу:

    1) міжгалузевий, який здійснюється через бюджет та інші фонди для утримання невиробничої сфери, проведення структурних зрушень у матеріальному виробництві; 1) міжтериторіальний - через бюджети, державні фонди і деякою мірою галузеві фонди для перерозподілу коштів між окремими регіонами країни; 3) внутрігалузевий - через галузеві фонди, а також фонди об'єднань, підприємств для вирівнювання їхнього розвитку; 4) внутрігосподарський - через утворення децентралізованих фондів підприємств, організацій і установ; перерозподіл коштів між структурними підрозділами, цехами, відділами та ін..

За допомогою фінансів здійснюється організація раціонального і ефективного використання залучених ресурсів. Коли ресурси не дають необхідної віддачі, це приводе до виникнення збитків і дестабілізує господарський розвиток підприємства. Тоді виникає необхідність проведення суттєвих змін як в структурі, так і способах використання залучених ресурсів. Аналіз використання ресурсів виявляє напрями їх оптимізації. На державному рівні вдалий розподіл видатків між розпорядниками ресурсів автоматично не передбачає їх раціонального використання. Задача досягнення фінансових результатів в діяльності суб'єктів полягає в цільовому і ефективному використанні державних програм [9, с. 137].

Стимулююча функція характеризує вплив ціни на пропозицію та споживання різних товарів. Стимулюючий вплив ціни відбувається через рівень прибутку в ціні виробу. Держава має можливість стимулювати виробництво та реалізацію товарів за допомогою такого важеля, як податкові платежі (при наданні пільг) при сплаті деяких з них. Як наслідок, виробництво може збільшуватись або зменшуватись.

Завдяки ціні держава може також сприяти розвитку науково-технічного прогресу (якщо встановлюються підвищені ціни закупівлі або надаються пільги за податками під час придбання новітнього вдосконаленого обладнання, застосовуються різні варіанти лізингу, коли підприємству гарантується збут його виробів, встановлюються надбавки, знижки та ін.). Так само забезпечуються зниження витрат, поліпшення якості продукції, зміни асортименту і структури виробництва. Важливе значення має стимулювання раціональної структури власного споживання та визначення співвідношення на споживання взаємозамінних товарів, які забезпечують однакову або різну ціну в перерахунку на одиницю споживання його вартості. Також це досягається при диференціації ставок податків та обов'язкових платежів, різних методів оцінки сировини під час здійснення калькулювання продукції, встановлення або регулювання цін на деякі товари для споживачів тощо (наприклад, зниження ціни з метою забезпечення конкурентоспроможності продукції або збільшення обсягів їх виробництва) [ 4, с. 303].

В умовах ринкової економіки ціна може також бути критерієм оцінки раціональності прийнятих рішень за будь-яким напрямом діяльності. Найбільшої ефективності виробник досягає за максимізації прибутку порівняно з виробництвом інших виробів, за умови прийняття найефективнішого рішення щодо придбання засобів виробництва, будівництва нових об'єктів, здійснення господарських операцій, перепідготовки персоналу тощо.

З іншого боку, ціна може бути перешкодою у виробництві та реалізації товарів. Наприклад, установлення підвищених ставок податків (акцизного збору на лікеро-горілчані вироби, особливо іноземного виробництва, підвищених цін на імпорт товарів з-за кордону), встановлення індикативних цін та ін.

Отже, розподільна функція фінансів полягає в тому, що за допомогою фінансового механізму розподіляється та перерозподіляється вартість національного доходу між різними суб'єктами господарювання та напрямами цільового використання. А стимулююча функція фінансів покликана підвищувати ефективність використання факторів виробництва, так регулювати вартісні пропорції, щоб вони створили достатні умови для проведення режиму економії, піднесення продуктивності праці і якості продукції. Будь-яке порушення цієї функції негайно підриває економічну і соціальну стабільність суспільства, провокує економічно невиправдане зростання цін і зниження продуктивності праці.

Похожие статьи




Функції фінансів, Розподільча та стимулююча функції фінансів - Сутність фінансів та їх функції

Предыдущая | Следующая