Фінансово-економічна криза 2008-2009 рр - Сутність фінансів та їх функції

У 2008--2009 рр. переважна більшість країн світу зазнала фінансово-економічної кризи, що отримала загальну назву "глобальна". Цей термін відображає те, що криза вперше в історії людства набула глобального характеру, охопивши не лише розвинуті капіталістичні економіки, а й економіки постсоціалістичних країн. Причини, природа, соціально-економічні наслідки та інші питання кризи все ще залишаються предметом дискусій серед учених світу і лише з часом знайдуть своє подальше узагальнення. Проте вже й нині можна і необхідно відобразити певні найважливіші наслідки кризи, що за багатьма параметрами стала найглибшою з часів Великої депресії 1929--1933 рр.

Загальні характеристики ходу та наслідків кризи такі: значне зниження обсягів виробництва, зовнішньої торгівлі, міжнародних резервів; зменшення національних та світового обсягів ВВП; різке скорочення потоків прямих іноземних інвестицій (ПП); зростання безробіття; зниження життєвого рівня населення та ін [ 9, с. 131].

Однак за такими загальними характеристиками кризи помітні важливі відмінності її протікання, а відповідно -- і наслідки в окремих країнах світу.

По-перше, у ряді великих держав світу (9 серед 25) мало місце не падіння ВВП, а, навпаки, його досить суттєве зростання (у 2009 р, в Китаї -- на 8,7 %, в Індії -- на 5,7, в Індонезії -- на 4,5, в Польщі -- на 1,7 % і т. д.).

Серед пострадянських країн не відбулося падіння річного ВВП в Азербайджані, Білорусі, Казахстані та Киргизстані. За оцінкою Світового банку, при падінні у 2009 р. світового ВВП на 2,2 % економічний спад у розвинутих державах становив 3,3 %. На відміну від цього в групі країн, що розвиваються, і так званих країн з ринками, що формуються, відзначене хоч і незначне, лише 1,2 %, але все ж зростання.

По-друге, глибина падіння річного ВВП у різних країнах світу характеризується різноманітністю. Найглибшою вона була в Україні (-15,2%) та Росії (-7,9 %) у 2009 р. Це спричинило подальше погіршення порівняльних багатомірних показників України серед інших країн світу (зниження індексу людського розвитку, рейтингу глобальної конкурентоспроможності, індексу економічної свободи та ін.) [ 7, с. 89].

Також варто відзначити, що система міжнародних економічних відносин, побудована на традиційних правилах та постулатах ринкової економіки (вільний рух товарів і капіталів, Ямайська валютна система тощо), виявила в нових реаліях свою недосконалість. Так, на тлі "валютних війн" 2010 р. між Китаєм і США відбулося значне посилення національних егоїзмів, а отже, і протекціоністських настроїв у світі; зросла конкуренція за ринки збуту; постало питання про необхідність світової резервної валюти як альтернативи долару США, а також доцільність створення глобальної системи резервних ресурсів (енергетичних, продовольчих та ін.) [ 2, с. 145].

Загальновідомо, що світова фінансово-економічна криза 2008-2009 рр. значною мірою вплинула на Україну. Тим не менше, незалежно від нашого інтересу, життя не стоїть на місці, а соціально-економічний розвиток України залишає бажати кращого. Наприкінці 2010 р. Всесвітній економічний форум підготував Звіт конкурентоспроможності країн 2010/2011рр. Відповідно до нього, внаслідок недосконалої інституційної бази Україні не вдалося адекватно і вчасно відреагувати на поширення світової фінансової кризи, у результаті чого вона втратила позиції у забезпеченні макроекономічної та фінансової стабільності. Найбільш критичного рівня досягли показники дефіциту державного бюджету та інфляції, що негативно вплинуло на оцінку кредитного рейтингу країни (99 місце). Зволікання вітчизняного фінансового ринку у подоланні наслідків кризи призвело до подальшого падіння його рейтингу, що характеризується недовірою до надійності банків (138 місце) та згортанням кредитної активності - доступність позик (130 місце). Реакцією на товарному ринку на процеси фінансової кризи стало згортання внутрішньої конкуренції і посилення монопольного домінування. Невирішення проблем регуляторної політики виступає додатковим фактором, що гальмує розвиток конкурентоздатного бізнес-середовища. До сфери критичних відставань наблизився рейтинг аспекту "Удосконалення бізнесу", який знизився на 9 пунктів до 100 місця. Негативний вплив на його оцінку мала відсутність у компаній стратегічного бачення розвитку, побудованого на використанні прямих ринків зовнішньої дистрибуції, професійного маркетингу та співробітництва з науково-дослідною сферою [ 7, с. 234].

За даними дослідження громадської думки населення України з актуальних питань соціально-політичного та економічного життя країни, проведеного компанією Research &; Branding Group на сьогодні 2/3 українців (64%) незадоволені, а третина (33%) - задоволені життям, яке вони ведуть. 70% жителів країни оцінюють економічне становище України як в цілому погане, а 27% - як середнє і хороше. Порівняно з груднем 2010 року число респондентів, які оцінюють економічне становище країни як гарне і середнє, скоротилося на 9%.

В той же час, треба сказати, що є в економічному житті України і позитивні зрушення. За січень-серпень 2011 року дефіцит державного бюджету України склав 5176,3 млн. грн., що в 8,6 разів менше дефіцита січня-серпня минулого року. Про це повідомляє Міністерство фінансів України. У Мінфіні зазначають, що такий результат досягнуто завдяки перевиконанню прибуткової частини бюджету і виваженій політиці витрат.

За даними Державної служби статистики України зростання промислового виробництва в Україні в серпні 2011 року в порівнянні з серпнем минулого року склало 9,6%, в січні-серпні до аналогічного періоду 2010 року промвиробництво виросло на 8,9%, в порівнянні з липнем зростання склало 2,2%.

Варто також відзначити, що в Україні дешевшає нерухомість. Вартість вторинного житла у столиці уже зменшилася на 8 відсотків у порівнянні із минулим роком. За умов стабільного курсу долара падіння становитиме ще 5 %. У цілому ж тенденція зберігатиметься до кінця року. Вона обумовлена зниженням попиту та загальною економічною ситуацією в країні [ 10, с. 59].

Зміни, які відбуваються у міжнародному безпековому середовищі під впливом світової фінансово-економічної кризи, не можуть не зачіпати й України. Але, попри те, що економіка України значною мірою інтегрована у світове господарство, вплив нашої країни на ухвалення рішень у системі міждержавних відносин та міжнародної безпеки є, на жаль, незначним. Крім вирішення складних внутрішніх проблем соціально-економічного розвитку, перед Україною стоїть нелегке завдання забезпечення власної безпеки в умовах зростаючих новітніх викликів і загроз, які мають транскордонний асиметричний характер. Для України, як позаблокової держави, істотно ослабленої фінансово-економічною кризою, вирішити таке завдання самостійно буде вкрай складно. З огляду на це, дедалі більшої актуальності набуває питання отримання для країни додаткових зовнішніх гарантій національної безпеки [ 10, с. 63].

Виявилось кілька нових тенденцій у розвитку світової економіки, ДІЯ ЯКИХ вносить уточнення у традиційне уявлення про співвідношення основних сил та чинників, що визначають напрями й еволюцію світового розвитку. Перша з них полягає у розширенні групи лідерів: до найбільш динамічних економічних економік світу ввійшли ряд країн, що розвиваються, та окремі постсоціалістичні країни. Ця група включає країни БРІК (Бразилія, Росія, Індія та Китай), а також Республіку Корею, Сінгапур, Індонезію, Малайзію, Туреччину тощо. Зокрема, Китай вийшов на друге місце у світі (після США) за обсягами ВВП за паритетом купівельної спроможності. Друга тенденція знаходить відображення у зростанні ролі ТНК країн, що розвиваються, в інвестиційних угодах та масштабах капіталовкладень в абсолютному і відносному вираженнях. Частка країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою у глобальному припливі прямих інвестицій зросла з 20 % (2000 р.) до 50 % (2009 р.). За цей же період частка їх як експортерів капіталу збільшилась з 10 до 25 %.

У галузі економічної теорії зміцнилися позиції прихильників концепцій активної участі держави в економічному житті. Кризу 2008--2009 рр. та вихід з неї легше пережили країни, в яких держава зберігала або командні, або просто сильні позиції в економіці (Китай, Індія, Бразилія, Білорусь, Польща та ін.). Країни, включаючи Росію й Україну, уряди яких надто покладались на саморегулюючі сили ринку, навпаки, зазнали найбільш тяжких соціально-економічних наслідків кризи [ 11, с. 227].

Таким чином, світова фінансова-економічна криза 2008-2009 рр., як і глобальні потрясіння минулих століть, проявила назрілі проблеми світового розвитку не лише в економічній, а й геополітичній площинах. Система міждержавних взаємовідносин, яка протягом останніх десятиліть забезпечувала розвиток і надавала гарантії безпеки для більшості країн, вже не відповідає реаліям сьогодення.

Похожие статьи




Фінансово-економічна криза 2008-2009 рр - Сутність фінансів та їх функції

Предыдущая | Следующая