Фінансові ресурси інвестування та інструменти залучення капіталу - Характеристика основних джерел фінансування

Грошові кошти, що знаходяться в розпорядженні підприємця, є його фінансовими ресурсами. Фінансові ресурси використовуються на розвиток підприємницької діяльності (фінансування засобів виробництва та робочої сили), утримання об'єктів невиробничої сфери, на споживання та створення резервів.

Частина фінансових ресурсів, що йде на фінансування предметів та засобів праці, робочої сили та інших елементів виробництва, складає капітал підприємства у грошовій формі.

Поняття "капітал" має декілька значень:

    - акумульована (сукупна) сума товарів, майна, активів, щовикористовуються для одержання прибутку; - в бізнесі -- капітал власників; - сумарні активи компанії (бізнесу); - капітальні активи компанії; - у бухгалтерському обліку -- сума, яка інвестована у бізнес; - грошові кошти, доступні для інвестування або інвестовані; - дисконтова на вартість майбутнього прибутку від інвестицій.

Інвестований капітал -- це гроші, які йдуть в оборот та приносять прибуток інвестору:

Г - Т - Г,

Де Г -- інвестовані грошові кошти; Т -- товар -- предмети, засоби праці, робоча сила тощо; Г -- грошові кошти від реалізації товару, новостворена вартість.

Інвестований капітал після завершення кругообороту повертається до інвестора з прирощеним доходом чи збитком.

Як фінансовий ресурс, капітал може бути підприємницьким та позичковим. Підприємницький капітал -- це вкладення шляхом прямих чи портфельних інвестицій у будь-який проект з метою отримання прибутку чи прав управління або того та іншого разом. Позичковий капітал -- це грошові кошти, що передаються у борг на умовах повернення та платності. Позичковий капітал постає як товар, який кредитор, надає підприємцю в тимчасове користування з метою одержання позичкового процента.

Початковий підприємницький капітал формує статутний капітал (фонд) -- основні та оборотні кошти, вартість яких відображається у стратегії підприємства. Статутний капітал -- це сума внесків (паїв) засновників підприємства (компанії) для забезпечення його життєдіяльності.

Статутний капітал може включати не тільки грошові активи, але й інші матеріальні та нематеріальні активи, цінні папери, права користування природними ресурсами, майном тощо.

Вартість внесків (паїв) оцінюється сумісним рішенням засновників підприємства (проекту). Порядок формування та розмір статутного капіталу, а також його зменшення чи зростання регулюються законодавством та установчими документами.

Інвестиції, що здійснюються у статутний капітал в іноземній валюті, перераховуються на національну валюту за курсом НБУ. Порядок використання статутного капіталу як фінансового ресурсу визначається законодавством та установчими документами підприємства.

Головні джерела фінансових ресурсів та їх цільове (переважне) використання наведеш у таблиці 1.

№ п/п

Джерела

Використання фінансових ресурсів

Інвестиції

Споживання

Резерв

1.

Прибуток (чистий)

+

+

+

2.

Мобілізація внутрішніх ресурсів

+

+

3.

Амортизаційні відрахування

+

+

4.

Пайові внески (статутний чи акціонерний капітал)

+

+

5.

Страхові внески та внески до пенсійного фонду

+

+

6.

Кошти від розміщення власних цінних паперів та реалізації паперів інших емітентів

+

+

+

7.

Кредиторська заборгованість (кошти, що прирівнюються до власних)

+

+

8.

Кредити та позики

+

+

9.

Спонсорство

+

+

10.

Державні субсидії

+

Прибуток -- це фінансовий ресурс, що використовується як на споживання, так і на нагромадження (рис. 3).

схема формування та розподілу прибутку підприємства, компанії (акціонерного товариства)

Рис. 3. Схема формування та розподілу прибутку підприємства, компанії (акціонерного товариства)

Прибуток від реалізації продукції (послуг, робіт, товарів) -- це різниця між виручкою від реалізації продукції без податку на добавлену вартість, акцизів, інших податків і витратами на виробництво та реалізацію (собівартістю).

Надходження від іншого продажу -- це прибуток, одержаний від реалізації основних фондів та іншого майна, відходів виробництва, нематеріальних активів тощо. Цей прибуток визначається як різниця між виручкою від реалізації та витратами на цю реалізацію. Ці надходження заведено називати мобілізацією внутрішніх ресурсів (МВР).

При фінансуванні будівництва господарчим засобом до МВР належать планові нагромадження та економія від зниження собівартості будівельно-монтажних робіт, амортизація засобів праці, що використовуються в будівництві

Сальдо за внереалізаційними операціями -- це різниця між доходами та витратами від цих операцій (прибуток або збиток).

Доходи від цих операцій включають:

    - доходи, одержані від здачі майна в оренду; - доходи, одержані від дольової участі у діяльності іншихта інших цінних паперів); - присуджені або призначені боржнику штрафи, пеня, неустойки, інші види санкцій за порушення умов господарчих договорів, а також доходи від відшкодування збитків; - доходи від дооцінки виробничих запасів та готової продукції; - прибуток минулих років, виявлений у поточному році; - позитивні курсові різниці за валютними рахунками, а також операціями в іноземній валюті; - кошти, одержані безкоштовно від інших підприємств; - інші доходи від операцій, що безпосередньо не пов'язані звиробництвом та реалізацією продукції.

Витрати на позареалізаційні операції включають:

    - витрати за анульованим виробничим замовленням; - витрати на утримання законсервованих виробничих потужностей та об'єктів; - втрати від уцінки виробничих запасів та готової продукції; - штрафи, пеня, неустойки, які належать до сплати; - збитки від списання дебіторської заборгованості; - збитки за операціями минулих років, які виявлені у поточному році; - некомпенсовані втрати від стихійного лиха або інших непередбачених ситуацій (пожеж, аварій, крадіжок тощо); - негативні курсові різниці від операцій з іноземною валютою.

Підприємець самостійно визначає напрямки використання чистого прибутку, якщо інше не передбачене статутом. Фонд нагромадження повністю використовується на розвиток виробництва, тобто на інвестування.

Фонд споживання витрачається на заходи соціального розвитку (крім інвестицій) та матеріальне заохочення.

Фінансовий резерв -- це резервний фонд, який формується на випадок припинення підприємницької діяльності для покриття кредиторської заборгованості. Компанії (акціонерні товариства) зараховують до резервного фонду також емісійний доход, якщо при розміщенні акцій курсова вартість перевищує номінальну. Використовується емісійний доход тільки для покриття збитків при реалізації акцій за ціною, нижчою за номінал. З резервного фонду можуть отримуватися також дивіденди за привілейованими акціями та здійснюватись виплати процентів за облігаціями у випадку недостатності фактичного чистого прибутку.

З розвитком ринкових відносин та корпоратизацією виробництва прибуток може консолідуватися. Консолідований прибуток -- це зведений прибуток за бухгалтерською звітністю материнських та дочірніх підприємств (компаній).

Амортизація -- найважливіше джерело фінансових ресурсів. Амортизаційні відрахування формуються в результаті переносу вартості основних фондів на вартість продукту та в сукупності складають амортизаційний фонд.

Для економічного відшкодування фізичного і морального спрацювання основних фондів частина її вартості включається у витрати на виробництво продукції (до її собівартості) впродовж всього строку функціювання основних фондів. Ці витрати встановлені у вигляді амортизаційних відрахувань, що проводяться за затвердженими нормами амортизації. Положення про порядок визначення амортизації та віднесення амортизаційних відрахувань на витрати виробництва (обігу) зумовлює поділ основних фондів на 3 групи:

    1. будівлі, споруди, їх структурні компоненти і передаточнеобладнання; 2. транспортні засоби, включаючи вантажні та легкові автомобілі, меблі, конторське (офісне) обладнання, побутові електромеханічні прилади та інструменти, інформаційні системи, включаючи ЕОМ для автоматичної обробки інформації; 3. інші основні фонди, включаючи сільськогосподарські машини і обладнання, робочих і продуктивних тварин, багаторічнінасадження.

Пайові внески -- це грошові та інші кошти, сплачені юридичними та фізичними особами при вступі до спільного підприємництва. Вони обов'язкові при вступі до товариства з обмеженою відповідальністю, повного та командитного товариства.

Пайові внески можуть бути у вигляді грошових коштів, матеріальних цінностей, прав користування природними ресурсами та майном, у тому числі прав на використання винаходів, "ноу-хау". Різновидом пайового внеску є інвестиційний внесок, який здійснюється працівником підприємства з метою його розвитку. Пайові та інвестиційні внески можуть здійснюватися шляхом періодичного відрахування від зарплати працівників. За цими внесками можуть нараховуватися проценти та сплачуватися винагорода.

Страхові внески та внески до пенсійного фонду беруть участь у забезпеченні відтворення виробничих сил як засобів праці та робочої сили. Ці інвестиції заведено називати ануїтетом (щорічний платіж), через певний час вони принесуть інвесторові регулярні доходи.

Страхові компанії та пенсійні фонди є посередниками у фінансуванні ануїтету, оскільки вони випускають боргові зобов'язання, які інвестори використовують у майбутньому на покриття передбачених витрат. Надходження за такими борговими зобов'язаннями (наприклад, страховими полісами) можуть здійснюватися одночасно або у вигляді ануїтету -- резерву очікуваних платежів, який формується для оплати відпусток працівників.

Кошти від розміщення власних цінних паперів та реалізації паперів інших емітентів надходять від операцій на вторинному ринку з акціями, облігаціями, заставними свідоцтвами, векселями, страховими полісами тощо.

Кредиторська заборгованість -- це стійке джерело фінансових ресурсів, що постійно знаходиться у розпорядженні підприємства. Воно прирівнюється до власних коштів. Це, передусім, заборгованість постачальникам за відвантажені товари, термін оплати яких ще не настав. До кредиторської заборгованості належить також перехідна заборгованість бюджету, заборгованість за відрахуваннями у позабюджетні фонди. За умов розбалансованої економіки перехідна заборгованість по зарплаті як фінансовий ресурс може використовуватися тільки на підприємствах, які працюють стабільно.

Кредити, позики. Це позичкове джерело фінансування інвестицій. Кредит може надаватися будь-яким суб'єктом господарювання чи фізичною особою будь-якому іншому інвестору чи тій особі, яка бере участь у інвестиційній (підприємницькій діяльності). Розрізняють банківський, інвестиційний, комерційний та податковий кредити, а також позики.

Банківський кредит -- це видана банком чи іншим фінансово-кредитним закладом позичка на умовах платності, поверненості та терміновості. Позичка повинна бути повернута кредиторові у встановлений термін у повному обсязі з нарахованими за її використання процентами. Розрізняють короткотермінові, середньо термінові та довготермінові кредити. У більшості країн вважається, що довготермінові кредити -- це кредити, що видаються строком більше одного року. У деяких країнах довгостроковими вважаються кредити з терміном дії понад три роки, а кредити з терміном дії від одного до трьох років вважаються середньо терміновими.

В Україні склалася практика фінансування обігових коштів за рахунок короткотермінових кредитів та фінансування інвестицій середньо - та довготерміновими кредитами.

Позиками вважаються позички, що надаються підприємствами одне одному (відстрочка платежу), а також кошти, що надаються міжнародними фінансовими інституціями чи державами одна одній.

Спонсори -- це юридичні та фізичні особи, що надають підтримку в інвестуванні проектів. Спонсорство, як правило, підтримується державою. Цей фінансовий ресурс не підлягає оподаткуванню. Спонсори, беручи участь в інвестуванні, звичайно не отримують прямих доходів, але вони мають непрямі доходи завдяки рекламі, розширюючи свої ринки збуту, підвищуючи свій імідж та рейтинг.

Державне субсидування може здійснюватися в таких формах: прямі позички та позики, гарантовані позички, гранти на певні проекти, пайова участь, прямі дотації, страхування. Субсидуючи проект, уряд звичайно висуває ті ж умови, що й банк чи інший кредитний заклад, але надані їм пільги заохочують останніх взяти участь у фінансуванні. Тому держава, як правило, є одним з інвесторів чи учасників інвестування. Головним чином це об'єкти виробничої та соціальної інфраструктури чи соціально-політичні програми.

Фінансовий інжиніринг -- це об'єднання або розділення (подрібнення) існуючих фінансових інструментів з метою створення нових фінансових інструментів.

Існуючі (традиційні) фінансові інструменти розподіляються на дві групи: комерційні та фондові. Комерційні інструменти обслуговують товарообіг і певні майнові угоди. Фондові -- це ті, що обертаються на фондових біржах.

Похожие статьи




Фінансові ресурси інвестування та інструменти залучення капіталу - Характеристика основних джерел фінансування

Предыдущая | Следующая