Аналіз показників платоспроможності підприємства - Методики визначення і аналізу платоспроможності підприємства

Оцінка рівня платоспроможності проводиться по даним балансу на основі характеристики ліквідності оборотних засобів, тобто з врахуванням часу, який необхідний для перетворення їх у грошову готівку. Найбільш мобільною часткою оборотних засобів є грошові засоби та цінні папери. Меньш мобільні засоби в розрахунках, готова продукція, товари відвантажені та інші. Найбільшого часу ліквідності для перетворення їх в грошові засоби потребують виробничі запаси та затрати.

Платоспроможність підприємства іноді помилково ототожнюють лише з наявністю грошей на його розрахунковому банківському рахунку. Динаміка залишків грошових коштів на розрахунковому рахунку характеризує не платоспроможність у широкому розумінні, а лише поточну платіжну готовність. Вважається, що у підприємства на розрахунковому рахунку має бути залишок коштів, який дорівнює різниці між поточною кредиторською заборгованістю і поточною дебіторською заборгованістю.

Платоспроможність означає наявність у підприємства грошових коштів і еквівалентів, достатніх для розрахунків по кредиторській заборгованості, що вимагає негайного погашення.

Ознаками платоспроможності є :

1. Наявність грошей у касі і на розрахунковому рахунку.

2. Відсутність простроченої кредиторської заборгованості. Причому наявність незначних залишків грошей на розрахунковому рахунку ще не означає, що підприємство неплатоспроможне, бо кошти на розрахунковий рахунок можуть надійти впродовж кількох днів.

Однією з повсякденних турбот фінансової служби є забезпечення повної поточної готовності підприємства, зниження якої часто тягне за собою великі непродуктивні витрати підприємства у вигляді пені за прострочку платежів, проценти за комерційними та товарними кредитами.

Що ж до показників ліквідності як характеристики платоспроможності в повному розумінні, то серед них найбільше значення мають величини співвідношень частини активів, які можуть бути реалізовані у певний строк, до суми зобов'язань, які до цього ж строку повинні бути оплачені. Найуживанішими є такі два співвідношення.

Перше - це співвідношення між загальною сумою ліквідних активів і сумою поточних зобов'язань. Воно має назву коефіцієнт покриття поточних пасивів.

Даний коефіцієнт показує, чи здатне підприємство за рахунок грошових коштів, мобілізації боргів на свою користь, реалізації запасів та інших активів задовольнити вимоги кредиторів (постачальників, бюджету), банків щодо короткострокових кредитів, а також довгострокових, якщо строки повернення їх настають у близькому майбутньому, виплатити робітникам і службовцям нараховану заробітну плату, виконати всі інші фінансові зобов'язання короткострокового порядку. Йдеться про поточні фінансові зобов'язання, які мають бути погашені за період, що визначається швидкістю обігу оборотних коштів підприємства.

Існує певне загальновизнане розуміння нормативної величини цього коефіцієнта. Вважається, що поточний фінансовий стан підприємства може бути визначений задовільним, якщо коефіцієнт покриття поточних пасивів близький до 2, тобто якщо сума оборотних активів приблизно у 2 рази перевищує суму поточних зобов'язань. Це природно, бо оборотні активи підприємство має формувати не тільки за рахунок залучених коштів, а й за рахунок власних фінансових ресурсів.

Друге співвідношення, яке характеризує ступінь ліквідності підприємства, - це співвідношення між так званими "чистими" ліквідними активами, тобто такими, які можна перетворити в гроші негайно (а це товари, поточна заборгованість покупців, цінні папери, залишки на розрахунковому та інших банківських рахунках, касова готівка), до поточних фінансових зобов'язань підприємства.

Він характеризує здатність підприємства виконати свої зобов'язання перед усіма кредиторами, якщо вони одночасно зажадають від підприємства повернення боргів (така ситуація в реальній господарській практиці цілком ймовірна).

Нормальним з точки зору ліквідності й фінансового стану підприємства вважається становище, за якого цей коефіцієнт близький до одиниці.

Як відомо, в процесі свого функціонування кожне підприємство формує фінансові ресурси за рахунок як власних джерел (статутний фонд, прибуток, сталі пасиви тощо), так і залучення ресурсів. Не можна стверджувати, що повна відмова від банківських кредитів або інших позичкових коштів (структура фінансових ресурсів у цьому випадку називається просто (консервативною)) є показником стійкості фінансового стану й високої ліквідності; без позичкових коштів зменшуються можливості підприємства розвивати виробництво, знижуються показники ефективності використання власних фінансових ресурсів. Але залучення позичкових коштів має певні межі залежно від обсягу власних фінансових ресурсів. Тому фінансова служба повинна постійно контролювати співвідношення між власним й залученими коштами в загальному обсязі фінансових ресурсів, що перебувають у розпорядженні підприємства, зважено підходити до прийняття рішень щодо одержання нових кредитів і появи інших нових боргів. Питома вага залучених фінансових ресурсів підприємства у загальній сумі фінансових ресурсів називається коефіцієнтом фінансової напруги.

Якщо цей коефіцієнт сягає 0,5 і вище, то вважається, що підприємство перебуває у складному фінансовому становищі., ліквідність його низька, а кредитори мають підстави вважати свої вкладення в таке підприємство ризикованими.

Якщо підприємство працює рентабельно, коефіцієнт маневрування > 0,4, коефіцієнт покриття короткострокових зобов'язань > 1,5 і коефіцієнт покриття всіх боргових зобов'язань > 1, то воно здатне в процесі господарської діяльності своєчасно сплатити боргові зобов'язання і є платоспроможним. Платоспроможними можуть вважатися і підприємства з дещо нижчим коефіцієнтом маневрування при умові нарощування (а не зниження) обсягів діяльності і прибутку.

Для оцінки платоспроможності в короткостроковій перспективі розраховують наступні показники:

1. Коефіцієнт маневрування, який визначається як відношення власних оборотних коштів до загальної суми власних коштів за формулою:

Км = ВОК : ВК (1.1)

Де Км - коефіцієнт маневрування, ВОК - власні оборотні кошти, ВК - власні кошти.

Чим більша частка власних коштів в обороті, тим вища платоспроможність підприємства.

2. Коефіцієнт поточної ліквідності (покриття короткострокових боргових зобов'язань поточними ліквідними активами), який визначається як відношення поточних ліквідних активів до короткострокових боргових зобов'язань за формулою:

Кплб = ПЛА : КБЗ (1.2)

де Кплб - коефіцієнт поточної ліквідності, ПЛА - поточні ліквідні активи, КБЗ - короткострокові боргові зобов'язання.

3. Коефіцієнт загальної ліквідності (покриття всіх боргових зобов'язань), який визначається як відношення поточних ліквідних активів до загальної суми боргових зобов'язань (II + III розділи пасиву балансу) за формулою:

Кзлб = ПЛА : БЗ (1.3)

де Кзлб - коефіцієнт загальної ліквідності, ПЛА - поточні ліквідні активи, БЗ - боргові зобов'язання.

Зовнішніми ознаками платоспроможності підприємства є дотримання ним розрахунково-платіжної дисципліни і відсутність прострочених платежів за борговими зобов'язаннями банку та іншим кредиторам (постачальникам, бюджету, позабюджетним цільовим фондам держави, з оплати праці тощо).

Неплатоспроможність підприємства є наслідком:

- вилучення власних коштів з обороту в основні фонди та позаоборотні активи;

- накопичення наднормативних запасів оборотних засобів за рахунок залучених коштів і сповільнення їх оборотності;

- наявність простроченої дебіторської заборгованості і неліквідних активів;

- збиткова робота і "проїдання" власного капіталу.

Зростання залишків оборотних засобів, сповільнення їх оборотності вимагає окремого обстеження: вивчення складу, структури, конкурентоспроможності за цінами і якістю матеріальних запасів, ліквідності дебіторської заборгованості тощо та вжиття заходів для нормалізації запасів оборотних засобів. Якщо зростання матеріальних запасів обумовлене зростанням середньоринкових цін і при цьому не знижена їх конкурентоспроможність, то в цій частині при аналізі необхідно скорегувати матеріальні запаси і заборгованість на середній індекс цін.

Низька ліквідність підприємств пояснюється їх збитковою діяльністю або низьким рівнем рентабельності, нераціональним розміщенням фінансових ресурсів, що може призвести до банкрутства.

Під банкрутством розуміють пов'язану з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи задовольнити в установлений для цього строк пред'явлені до нього вимоги кредиторів і виконати зобов'язання перед державним бюджетом. Рішення про банкрутство підприємства згідно з чинним законодавством України приймає арбітражний суд. Заяву про банкрутство боржника до арбітражного суду подають кредитори, але й сам боржник має право на таку заяву.

Похожие статьи




Аналіз показників платоспроможності підприємства - Методики визначення і аналізу платоспроможності підприємства

Предыдущая | Следующая