Поняття схоластики
Поняття схоластики
Схоластика (від грец. - школа)- тип середньовічної філософії, цілком підпорядкованої релігії. Це філософське вчення, котре було відірване від життя, від реальних проблем, мало єдину мету - обгрунтування і захист теології, релігійного світогляду. Тому основними проблемами, на які звертали увагу схоласти, були: примат віри над розумом, віри над знанням, наукою; теоцентризм; бог як абсолютна сила й абсолютна влада: бог як буття, істина і благо тощо. Філософською основою схоластичних вчень були ідеї античної філософії, особливо Платона й Аристотеля про вічність "ідей" про бога як рушійну силу, "форму усіх форм" і т. ін.
Схоластика набуває свого розвитку (ХІ - ХІІ ст. - рання схоластика, ХІІ - ХІІІ ст. - зріла схоластика, ХІІІ - ХІV ст. - пізня схоластика).
Важливе місце у середньовічній філософії займала боротьба номіналістів і реалістівз приводу природи загальних понять (Універсалій).
Реалізм (Ансельм Кентерберійський, Іоанн Скот Еріугена), відповідно із вченням Платона, вважали, що реально існують лише загальні поняття, які є вічними. Вони існують до речей, до природи; нібито поняття "будинок взагалі", "людина взагалі" і т. д. існують до появи конкретного будинку, людини тощо. Ансельм Кентерберійський формулює "онтологічне доведення" буття Бога: Бог існує, оскільки існує поняття найвищої досконалості
Номіналізм (Іоанн Росцелін, П'єр Абеляр, Вільям Оккам) стверджували, що реально існують лише окремі речі, котрі передують поняттям про них. Поняття є лише іменами, назвами речей (лат. nomina - назва, ім'я). Поняття утворюються у процесі пізнання окремих речей і окремо від них не існують.
Концептуалізм-загальні поняття існують як думки бога про цей світ.
Найбільш відомим представником середньовічної схоластики був італійський філософ і богослов Тома Аквінський (1225-1274 рр.). Заперечуючи дуалізм віри та розуму і стверджуючи їх єдність, гармонійне узгодження, дає класичне для теології визначення ряду схоластичних проблем: всупереч вченню авероїстів про подвійну форму істини, стверджує, що суперечність між двома положеннями завжди означає, що одне з них хибне. А через те, що в божественному одкровенні не може бути нічого хибного, то з існування суперечності випливає, що помиляється розум, а не віра, філософія, а не богослов?я.
Основна ідея ? це підпорядкування філософії релігії, знання ? - вірі, істини ? Божественному Одкровенню. Він відомий у церковному середовищі як теоретик богослов'я, котрий обгрунтував П'ять способів доведення буття Бога.
- 1. "Все, що рухається, має причиною свого руху щось інше" - необхідність віри в першодвигун, або в Бога. 2. "Продуктивна причина" - Бог. 3. Неможливо допустити випадковий характер світу - абсолютно необхідна причина, якою може бути надприродне - Бог. 4. Існування в світі різних ступенів тих або інших якостей обумовлює існування абсолютного мірила, щодо якого ці різні ступені набувають визначеності як одне - Бог. 5. Причиновість це обов?язково цілеспрямованість. Має бути той, хто цілеспрямовує існування світу.
Людина, на думку Фоми, має раціональну природу: "Розум є наймогутніша природа людини". Призначення людини - розуміти і діяти з розумінням. Людині природним чином властиво осягати мету, до якої тяжіє будь-яка річ, природний порядок речей, завершенням якого є вище благо - Бог.
Про свободу людини. В земному вимірі розум знає добро й зло у речах і діях, що нижче Бога, а тому наша воля вільна хотіти чи не хотіти щось із земних цінностей. Це і є суть вільної розумної волі: розум - причина свободи. Людина вільна в тому смислі, що, йдучі до мети, вона веде себе сама. Людина грішить саме тому, що вільна - вільна віддалятися від мети й забувати універсальні закони, які відкриваються розумом і Одкровенням божества.
Про добро і зло. Для Фоми витоки фізичного і морального зла - можливість кінцевого буття, в межах якого нам знайомі мутації й смерть, свобода раціональних істот, які не визнають своєї спорідненості з Богом. Зло - в непідкореності Богу, втраті зв?язку й пам?яті про фундаментальну залежність від нього. Корінь зла в псуванні духу й свободи.
Про душу й можливість до пізнання. Фома визначає людину як мікрокосм, як цілісність. Оформлюючим початком цієї цілісності є душа. Душа містить всю природу людини - від найнижчих до найвищих її проявів. Чим сильніше в людині душа, чим більше душа домінує над матерією, тілесним початком, тим більше в людині здібність до пізнання. Ті чи інші типи чуттєвого чи розумового пізнання не існують у чистому вигляді. На кожне враження відкликається ніби вся людина. При цьому пізнання завжди збагачує того, хто пізнає. схоластика філософія номіналіст буття
Філософське підгрунття богослов?я Фоми Аквінського це вчення Арістотеля. У вченні про буття ("метафізиці") він стверджує, що будь-яке буття - і існуюче в дійсності, і тільки можливе - може бути лише буттям одиничних, окремих речей. Фома називає таке буття субстанцією. Основні поняття вчення Фоми - поняття дійсності та можливості. При цьому "матерія" - це "можливість" прийняти форму, а форма є дійсність щодо матерії, що вже прийняла форму. Завдяки цьому поділу, запозиченому в Арістотеля, Фомі вдається дати класичне для схоластики вирішення проблеми універсалій (завершити суперечку між номіналізмом та реалізмом). Бог творить не універсалії чи індивідуальні речі, а матерію та форми. З форм-образів можуть бути створені як універсалії, так і індивідуальні об?єкти в результаті поєднання форми і матерії. Отже, немає значення, чи універсалії, чи індивідуальний предмет вважаємо ми першим, бо вони витікають з форм-образів, які творить лише Бог.
Згідно з Фомою матерія не може існувати окремо від форми, проте форма може існувати окремо від матерії у вигляді образів. Це означає, що ніщо матеріальне не може існувати незалежно від вищої форми чи Бога, а також що Бог - істота чисто духовна. Тільки для тілесних речей природного світу необхідне поєднання форми з матерією.
Вчення Фоми Аквінського дістало назву Томізм. У формі неотомізму і досі є офіційною католицькою доктриною.
Тома Аквінський, як і філософи-схоласти в цілому, геоцентричну систему Птоломея, згідно з якою нерухомим центром Всесвіту є Земля, а всі інші планети - Сонце, місяць, зірки - обертаються навколо неї, прирівнювали до релігійного догмату, який приймався без доведення.
Нові тенденції у схоластичній філософії Середньовіччя, відмінні від вчення Т. Аквінського, були представлені у творчості Роджера Бекона (близько 1214-1294 рр.) та Дунса Скота (1265-1308 рр.).
По-перше, вони піддали сумніву схоластичні методи з'ясування проблеми універсалій, пропонуючи взамін їх пустоті і формалізму дослідні методи, котрі "доходять до пізнання причин явищ".
По-друге, на противагу правовірним схоластам і Т. Аквінському, вони звертали увагу на проблеми природознавства.
По-третє, вони прагнули розірвати зв'язок між філософією і теологією, до певної міри вивільнити філософію від гніту церкви.
Вільям Оккам (1300-1349 рр.) стверджував, що загальні поняття (універсалії) не можуть існувати окремо від речей. Універсали, як ідеальні зразки речей, є лише "витвором" розуму. Реально існують лише окремі речі. Що ж до універсалій, то вони існують "лише у словах".
Схоласти вважали універсалії вічними і незчисленними. Виходило навіть так, що цих універсалій було більше, ніж самих речей. Оккам оголосив справжню війну правовірним схоластам з приводу цього. Він намагався зменшити їх кількість, "зрізати" їх численні прояви ("форми", "сутності", "якості" і т. д.). Його критика універсалій отримала у філософії назву "бритва Оккама".
Оккам був переконаний, що вічними є не універсалії, а матеріальні речі, матеріальна субстанція, яка немає ні початку, ні кінця і є істинно реальною і самодостатньою.
Оккам не визнавав авторитету церкви, рішуче виступав проти домінування папської влади над світською; ставив під сумнів вчення Томи Аквінського, згідно з яким філософії відводилася роль служниці релігії; вимагав звільнення філософії від релігії. Філософ вважав, що буття Бога, релігійні догмати, не можуть бути доведені, як у томізмі, з допомогою розуму, вони можуть бути сприйняті лише на віру. Невипадково, що за таке вільнодумство Оккам був відлучений від церкви з оголошенням довічного прокляття.
Похожие статьи
-
Екоурбанізм: проблема визначення поняття - Екоурбанізм в контексті перспектив постмодерної культури
Теоретичні дослідження екоурбанізму почалися у другій половині ХХ століття та пов'язані з іменами працівників Чикагського університет, - Роберта Парка,...
-
Фома Аквинский и расцвет схоластики - Древнегреческая (античная) философия
В схоластической философии выделяют ранний (IX--XII века), средний и зрелый (XIII век) и поздний (XIV и XV века) периоды. В XIII в. схоластика достигает...
-
Перспективи дозволу екологічної проблеми - Поняття "екологічної кризи" в філософії
Перспектива дозволу екологічної проблеми, що стоїть перед людством, вимагає розвитку гармонійних відносин з природою, сприяють її збагаченню, олюднення,...
-
Вступ, КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ - Свідомість як філософська проблема
Проблема свідомості належить до найскладніших філософських проблем; певне її усвідомлення приводить до розуміння сутності внутрішнього світу людини,...
-
Без философии христианство ни при каких условиях не смогло бы сформироваться как религия высочайшего уровня: как религия космополитическая, как религия...
-
Патристика (от лат. pater - отец) - совокупность теологических и философских доктрин христианских мыслителей II-VIII вв. почитаемых в качестве "отцов...
-
Развитие философии от патристики до схоластики - Античная и средневековая философия
Духовное наследие Отцов и Учителей церкви в христианских богословских кругах получило название: "Патристика". В истории европейской философской мысли...
-
Близость к теологии Главная отличительная особенность схоластики состоит в том, что она сознательно рассматривает себя как науку, поставленную на службу...
-
Фома был профессором теологии, но он прекрасно понимал проблемы, возникавшие в результате расширения поля интеллектуальной деятельности, обусловленного...
-
Вторым периодом средневековой философии является схоластика (греч. schola - ученая беседа, школа и лат. scholastica - ученый) - период 9-14 веков, когда...
-
Период схоластики. Учение Фомы Аквинского. - Истоки средневековой философии
В средневековой философии наблюдались два метода философствования: мистический и схоластический. Мистический наиболее характерен для патристики (от лат....
-
Поздняя схоластика - Древнегреческая (античная) философия
В схоластической философии выделяют ранний (IX--XII века), средний (XIII век) и поздний (XIV и XV века) периоды. Самый значительный философ этого периода...
-
Схоластика - Теоцентризм в философии Средних веков. Учение Аврелия Августина
Схоластика (от английского - "школа") - тип религиозной философии IХ - ХIV вв., подчиненной теологии, для которой характерны связь догматов с...
-
Висновок - Поняття "екологічної кризи" в філософії
Попрацювавши з літературою, я прийшла до наступних висновків. Основною причиною сучасної екологічної кризи є різке зростання антропогенного навантаження...
-
В схоластической философии выделяют ранний (IX--XII века), средний (XIII век) и поздний (XIV и XV века) периоды. В XIII в. схоластика достигает своей...
-
Сутність екологічної проблеми в сучасній філософії - Поняття "екологічної кризи" в філософії
У чому сутність екологічної проблеми? Узагальнено кажучи, сутність екологічної проблеми полягає в чітко виявилося і поглиблюється протиріччі між...
-
Ранняя схоластика - Древнегреческая (античная) философия
Само слово схоластика происходит от (schola) -- школа, пришедшего в латинский язык из греческого, и не случайно появление схоластики связано с развитием...
-
Схоластика - Общая характеристика средневековой философии
Слово "схоластика" происходит от лат. schola (греч. учплЮ) или, ближе, от производного "Scholasticus" -- школьный, учебный. Этим именем обычно...
-
В средневековой философии проводится различение бытия, или существования (экзистенции), и сущности (эссенции). У всех средневековых философов познание...
-
Философия диалектика аристотель схоластика Раннее средневековье: Апологетика (Тертуллиан). Патристика (Аврелий Августин, Боэций). Схоластика:...
-
Античность философия патристика Философское знание средних веков принято условно разделять на несколько периодов, самые крупные из которых патристика и...
-
Патристику второй половины IV -- первой трети V в. можно в определенном смысле назвать классической. В указанный период, совпадающий со временем...
-
Для средневековой философии очень характерны два течения: реалисты и номиналисты. В то время слово "реализм" не имел ничего общего с современным...
-
Взгляды Августина Аврелия - Патристика и схоластика как направления средневековой философии
К концу IV в., т. е. ко времени окончательной победы христианства над язычеством в греко-римском мире, указанная переориентация в основном уже...
-
ТЕОЦЕНТРИЗМ СРЕДНЕВЕКОВОЙ ФИЛОСОФИИ. ПАТРИСТИКА И СХОЛАСТИКА - Основы философии
Европейская христианская философия занимает большой период времени - II - XV вв. Главное отличие средневековой европейской философии - ее сопряженность с...
-
В период раннего Средневековья можно заметить острый интерес к проблеме истории, нехарактерный в такой мере для античного сознания. Хотя в Древней Греции...
-
Личный характер христианского Бога не позволяет мыслить его в терминах необходимости: Бог имеет свободную волю. Соответственно и в человеке воля...
-
Универсалия (от лат. universalis -- общий) -- термин средневековой философии, обозначающий общие понятия. Она выразилась в борьбе реализма и номинализма....
-
Философия Средневековья возникла и существовала в период феодального способа хозяйствования, ее началом считается год падения Западной Римской империи....
-
Роль філософії в вирішенні екологічної проблеми - Поняття "екологічної кризи" в філософії
Сучасна епоха знаходиться в особливому ставленні до філософії, і це обумовлено самою її сутністю як переломною, прокладає радикально нові шляхи...
-
Средневековая философия - это философия феодального общества, где господствовали религия и церковь во всех сферах социального бытия. Отсюда и основная...
-
Природа і відповідальність людини - Поняття "екологічної кризи" в філософії
Для сучасності характерно прагнення повернути єдність людини і природи. Не боячись впасти в перебільшення, можна сказати, що філософія ХХ століття рішуче...
-
Історично-філософські форми ставлення людини до природи - Поняття "екологічної кризи" в філософії
Розкриваючи історію взаємин між суспільством і природою, підкреслимо, що ці відносини в рамках тієї чи іншої цивілізації мають власну специфіку, тобто...
-
Вступ - Поняття "екологічної кризи" в філософії
Актуальність У своєму рефераті я хочу розглянути одну з найактуальніших філософських проблем нашого часу, від вирішення якої залежить, чи будуть люди...
-
Проблема души и тела - Патристика и схоластика как направления средневековой философии
Согласно христианскому вероучению, Сын Божий - Логос, или Иисус Христос, воплотился в человека, чтобы своей смертью на кресте искупить грехи...
-
Человек - образ и подобие Бога - Патристика и схоластика как направления средневековой философии
На вопрос: что такое человек? - средневековые мыслители давали не менее многочисленные и разнообразные ответы, чем философы античности или Нового...
-
На протяжении всех четырех веков господства схоластики в центре внимания философов и богословов был важный спор, получивший название "спора об...
-
Философия становится "служанкой богословия". Господствующим мировоззрением средних веков было христианство. Основные идеи этого времени - это идеи...
-
Основні питання філософії права - Філософія права, її предмет і завдання
Як уже зазначалося, філософію права як самостійну дослідницьку дисципліну конституює (тобто встановлює, визначає) її основне питання, від розв'язання...
-
Всі наші міркування про людину підводять до висновку, що основою буття людини постає діяльність як особливий, специфічний прояв людської активності....
Поняття схоластики