Звідки постає проблема сенсу життя людини? - Сенс життя і ставлення до смерті
Не менше значення, ніж категорії добра і зла, мають і категорії сенсу життя і ставлення до смерті. Ці поняття фіксують фундаментальну особливість людського існування загалом.
Тільки про людину достеменно відомо, що вона здатна, по-перше, ставити собі запитання про своє місце та призначення у світі й, по-друге, в залежності від відповіді на це запитання, обирати з-поміж можливих варіантів власний життєвий шлях. Відтак традиційна філософська проблема сенсу людського життя, як і пов'язана з нею проблема ставлення до смерті, закладена, можна сказати, в самій специфіці людського способу буття.
Втім, справжньої гостроти питання про сенс життя набуло не одразу. За часів нероздільного панування в суспільстві міфологічної й релігійної свідомості людина найчастіше мала щодо цього готову відповідь, перш ніж встигала про щось спитати: з монолітної духовної традиції, поза якою годі було ввійти до даної суспільної групи, вона вже "знала", як виник світ, у чому сутність добра і зла, як треба поводитися, який спосіб життя обрати, аби сповнити останнє повноцінним і спасенним смислом*. Тим більшої ваги набував взірцевий смисложиттєвий вибір, що його виконували задля своїх народів і людства загалом засновники релігій, міфологічні культурні герої. В їхній велетенській боротьбі з хаосом знаходили почасти відгук, почасти авторитетну санкцію глибинні шари морального досвіду людства. Що ж до індивідуального життя звичайних людей, то воно здебільшого проходило вже під знаком даного йому таким чином закону чи благої вісті, через які й набувало свого глибинного смислу. Безперечно, з боку кожної людини це передбачало благоговійне співпереживання її богам і героям, постійні звертання думкою і серцем до уособленої ними драми осмислення буття.
В міру того, як людське мислення діставало самостійність, зазначена проблема набувала філософсько-етичного змісту. Серед великих учителів, які допомагали людям робити своє життя осмисленим, - Лао цзи, Конфуцій, Сократ, Платон, Арістотель... сенс життя спілкування смерть
Одначе кардинальний поштовх до розвитку був даний проблемі сенсу людського буття пізніше. В Європі, зокрема, - на грунті засвоєння досвіду епохи Відродження і постренесансних сторіч. Для того було декілька причин. По-перше, саме Відродження унаочнило величезне розмаїття творчих можливостей людини, утвердило цінність людської індивідуальності, породило в неї нестримне прагнення до самореалізації. По-друге, виплекана епохою Відродження яскрава, різнобічна, закохана в себе індивідуальність поступово, але неухильно вибивалася за межі канонічної духовної традиції середньовічного християнства, почувалася дедалі вільнішою від її тиску й водночас більш віддаленою, коли не відірваною від її життєбудівної енергії. По-третє, нарешті, особистий досвід "титанів" Відродження, так само як світовідчування європейських мислителів подальших століть, переконливо засвідчував, що й ренесансна індивідуальність не самодостатня, що попри своє самозамилування вона теж потребує певного виправдання власної присутності у світі, певної моральної константи, яка б захищала її внутрішній світ від спустошення, а саму її - від духовних і життєвих катастроф. Трагедія "ренесансної людини" й пошук нею власного призначення - тема роздумів Мікельанджело, Сервантеса, Шекспіра...
"Який довершений витвір - людина! - ніби цитуючи ідеологів ренесансного гуманізму, міркує шекспірівський Гамлет. - Шляхетні думки! Безмежні здібності! Увесь вигляд, кожен рух викликає захоплення. Вчинки нагадують янгола! Бога нагадує розуміння! Окраса всесвіту! Взірець усього сущого! А чого варта для мене ця істота, квінтесенція якої - прах?" (переклад Гр. Кочура).
Гіркі ці слова. Як це все-таки може бути: цар природи, що володіє світлим розумом і палкою, таємничо-глибокою душею, - й так безслідно, так принизливо щезає зі світу! Чи, може, не безслідно? Що ж лишається по людині, що виводить її існування із зачарованого кола безглуздя, де цар Александр Македонський може зрештою перетворитися на звичайнісіньку замазку для барила?
Саме від отих роздумів принца Гамлета (а ще, можливо, від "Думок" французького вченого і мораліста Б. Паскаля (1623-1662), що, як і Шекспір, жив і творив у постренесансному духовному кліматі) веде походження сучасна постановка смисложиттєвих проблем. Що ж це за таємнича істота - людина, така велична й така слабка водночас, задля чого дані їй її радощі та страждання, навіщо саме її буття, таке вибагливе, суперечливе й складне? Якщо є на світі Бог, як упоратися людині із цією своєю жахливою складністю, як відокремити в собі добро від зла так, щоб потому все-таки лишитися собою? Якщо ж Бога немає - чи не найвище безглуздя саме існування на світі істоти, все краще в якій так палко воліє неминущого смислу, так гостро жадає його?
Безперечно, над проблемами такого гатунку люди замислюються не щодня. Існує думка, що пошук сенсу життя - взагалі якась духовна зайвина, "голод ситих", що допіка людину лише тоді, коли немає більш нагальних проблем. Чимало життєвих фактів свідчать, однак, про те, що подібний "голод" є річчю цілком реальною, яка може бентежити людину навіть більше, ніж її матеріальні скрути Й для того є досить важливі підстави.
Передусім, конечність існування людини безпосередньо торкається долі кожного людського індивіда. Адже буття кожного з нас має початок і кінець; кожен так чи інакше пам'ятає про неминучість власної смерті й, здебільшого, має гіркий досвід переживання смерті інших, близьких йому людей - друзів, рідних, коханих. Уже це одне здатне спонукати до роздумів про те, в чому сенс нашої, такої нетривалої, присутності на цьому світі. Хоч як спокусливо віддатися безпосередньому плинові життя з усіма його принадами, властива будь-якій свідомій людині "пам'ять смерті" лишається з нею, а відтак - і питання про сенс життя знову й знову доводить їй свою актуальність.
Оскільки існування кожного індивіда конечне, він, як духовна істота, має або прийняти цю свою конечність, - що саме по собі потребує певних вольових зусиль, - або вдатися до пошуку неминущого смислу буття, який допоміг би йому цю конечність здолати. Зрозуміло, шуканий смисл може бути пов'язаний лише з якимись постійними, "інваріантними" засадами, що підносяться над безпосереднім плином життя. Саме таке значення, як ми вже бачили (див. лекцію 4), передусім і фіксують категорії "цінність", "святиня" - значення граничного орієнтира людського існування, що надає надіндивідуального змісту життю й діяльності кожної окремої особистості.
Ясне усвідомлення конечності свого індивідуального буття - важливий крок особи на шляху до подібних вищих ціннісних смислів, без цього не може бути ні розуміння, ні любові, ні справжньої людської мудрості. Тим часом справа, звичайно, не зводиться до усвідомлення суто фізичних меж нашого існування або ж самого відчуття смерті, що наближається. Досвід підказує, що смерть зрештою може бути такою ж егоїстичною, як життя, не сповнене духовним змістом. Критична ситуація зустрічі зі смертю може каталізувати смисложиттєвий пошук особи, а може й засвідчити її остаточне духовне банкрутство. Водночас у нашому звичайному повсякденному житті ми нерідко вирішуємо свої смисложиттєві проблеми, здавалося б навіть не замислюючися над ними - піклуючися про батьків чи спілкуючися із друзями, виконуючи обов'язки громадянина тощо.
Людині може здаватися, ніби її Я з його цілями, потребами, інтересами є якимось атомом, надійно відгородженим від зовнішніх зазіхань. Насправді ж, являючи собою істоту суспільну, людська особистість не може будувати своє життя, не враховуючи спрямованого на неї погляду "інших" - рівнопорядкових з нею людських суб'єктів. Вільно чи мимовільно, свідомо чи неусвідомлено кожен з нас прагне до того, щоб наше життя набувало осмисленості для наших партнерів по спілкуванню, - інакше ми не тільки залишимося самотніми, а й узагалі не зможемо реалізувати себе як особистості. Саме це спонукає морально розвинуту людину знову й знову шукати і знаходити, творити і відкривати наново сенс власного буття в очах кожного свого "співбесідника", чи буде це старий приятель чи випадковий попутник, колега по роботі або кохана. Чим більше навколо людей, здатних примусити нас "вийти із себе" і подивитись на себе і світ їхніми очима, тим більше стимулів для різнобічного осмислення нами власного буття.
Втім, не тільки конкретні люди, що нас оточують, змушують до цього. Весь людський світ, а якщо поглянути ширше, то й природа, й буття загалом вимагають перетворення життя у смисл, в осмислену відповідь на запити ззовні. Німе "одвічне" запитання, звернене до кожного читача, глядача, слухача, вгадується і в будь-якому справжньому творі мистецтва, що за своєю суттю не є лише засобом насолоди, навіть і естетичної, а постає як феномен смислового перетворення життя.
Нарешті, щоб не перебирати далі можливі зовнішні спонуки пошуку смислу життя, - чи не потрапляємо ми інколи "просто так", "ні з того ні з сього" в полон настійної потреби цей смисл все-таки відшукати - перед лицем чогось... або когось... або Когось...
Отже, хоч якою б абстрактною здавалася часом смисложиттєва проблематика, якою б незаперечною виглядала теза про те, що життя - вищий сенс для себе самого, пошуки власного існування - неодмінна духовна турбота кожної людської особистості. І справді трагічно, коли жодної відповіді на запитання про смисл буття - це, за словами видатного сучасного психолога В. Франкла, "найбільш людське з усіх запитань" -
Індивід відшукати не може. За даними, на які посилається д-р Франки, 85 % опитаних американських студентів, що вчинили невдалі спроби самогубства, вказували, що не бачать у своєму житті жодного смислу - при тому, що про якісь незадоволень потреби в них не могло бути й мови [1]. Такою є людська ціна властивого сучасній цивілізації феномена "смисловтрати".
Здавалося б, можна заперечити, що нам до стандартів американської і західноєвропейської цивілізації далеко, а тому, мовляв, і проблеми в нас інші - не до "голоду ситих". Проте, як зауважує той же В. Франки, практика доводить: питання про смисл буття нерідко виникає й тоді, коли живеться гірше нікуди [2]. Досвід показує, що найжорстокіші випробування людина гідно стрічає і краще виносить, коли в неї є свідомість життєвої мети, відчуття осмисленості власного існування і вчинків. У наші часи про цей досвід забувати не можна.
Похожие статьи
-
У мисленні людини немає понять, що здаються настільки очевидними як добро і зло. Кожна людина на особистому досвіді пізнавала добро і зло, однак від...
-
Вступ - Вплив моралі на духовний розвиток людини
Моральність, усупереч поширеному її тлумаченню, не є явищем виключно соціальним. Виходячи у своєму застосуванні далеко за межі міжлюдських стосунків...
-
Моральність і прогрес суспільства - Властивості та функції моралі
Попри всю складність, багатовимірність і непередбачуваність процесів морального життя людства внаслідок їх протікання, все ж відбувається нагромадження...
-
Вплив моралі на духовний розвиток людини - Вплив моралі на духовний розвиток людини
Основна суспільна функція моралі, яка визначає специфіку її соціального буття, - це функція регуляції людської поведінки та міжлюдських стосунків. Жодне...
-
Власне, усі глобальні проблеми в самому широкому розумінні можна оцінювати як проблеми культури. Проте, слід визнати деяку відмінність внутрішніх питань...
-
Нравственные проблемы современного общества
В современный период нового социально-исторического поворота в жизнедеятельности людей, когда общество поглощено проблемами освоения рыночных отношений,...
-
Нагадаймо, що мораль і право репрезентують, відповідно, поза інституційну й інституційну форми регуляції людської поведінки; під цим кутом зору вони тут...
-
Проблема моральних цінностей - Моральні цінності
Етика, враховуючи розглянуті особливості її предмету, є практичною філософією. Як дуже влучно підмітив німецький філософ М. Гартман, вона являє собою не...
-
В другій половині ХІХ ст.. відбувається досить активний перехід до некласичної філософії, яка відкидає, як романтичні, претензії філософської класики на...
-
Найунікальнішою в ряду розглянутих форм спілкування, яка дає найбільше міжособистісне єднання, є любов. Упродовж багатовікового існування людської...
-
Більш за все мені подобається, як змальоване кохання у Михайла Афанасьєвича Булгакова у відомому романі "Майстер і Маргарита". Я вважаю, що це...
-
Коло проблем дослідження етики - Предмет, поняття та завдання етики
Упродовж тривалої історії розвитку етична теорія виробила цілісну систему етичного знання. Коло її проблем становлять дослідження людини як субгєкта...
-
Проблема обгрунтування моральних норм і цінностей - Етика в житті сучасного суспільства
Здавна одним із центральних суто теоретичних завдань етики було обгрунтування певної усталеної системи моральних норм і цінностей, пошук раціональних...
-
Эстетические проблемы эвтаназии
Проблема эвтаназии (греч. - "хорошая смерть" ) была и по сей день остается одной из актуальных. Здесь есть сторонники и противники. Критерий жизни и...
-
Этика жизни или биоэтика - Биоэтика: проблемы и перспективы. Биосфера и ноосфера
Формирование и развитие биоэтики связано с процессом трансформации традиционной этики вообще и медицинской этики в частности. Оно обусловлено прежде...
-
Моральне осмислення екологічних проблем - Моральні колізії сучасності
Однією з ключових проблем, що стоїть на порядку денному є питання про зміну вектору наукових технологій та технічної цивілізації в цілому стосовно...
-
Проблема внедрения этикета в жизнь современного общества имеет многоаспектный характер. Первый аспект касается создания в обществе таких условий, при...
-
Проблемы культуры деловых отношений - Основные принципы и проблемы культуры деловых отношений
В последние десятилетия этическая сторона деловых отношений как сфера научно-практического знания в странах с развитой рыночной экономикой переживает...
-
Удвоение реальности и проблема трикстера в сакральном искусстве
В эстетическом процессе категория сакрального взаимодействует с другими эстетическими категориями, прежде всего с такими как прекрасное, трагическое,...
-
Проблема соотношения личных и общественных интересов - Мораль и природа человека
Проблема соотношения личных и общественных интересов заключается в том, что Нравственное поведение - это всегда выбор, это творчество. Но последнее...
-
Введение, Этические проблемы информатизации общества - Основные категории и принципы этики
За последние 10 лет информационная этика стала жизненно важной отраслью знаний. Будучи ответом на новые требования, предъявляемые эпохой информационного...
-
Особенности современной биоэтики и ее главные проблемы - Основные теоретические проблемы этики
Биоэтика базируется на принципах, которых никогда не было в традиционной медицинской этике. И первый из них -- принцип автономии личности. В этике этот...
-
Проблема счастья, Счастье как нравственная ценность - Теоретические проблемы этики
Счастье как нравственная ценность "Каждый хочет быть счастливым, но, чтобы достичь счастья, необходимо знать, что такое счастье" - писал Ж.-Ж. Руссо. В...
-
Нравственные ценности характеризуют мораль общества. Это моральные приоритеты людей: нормы, принципы, идеалы, понятия о добре и добродетелях, о...
-
Статус и содержание актуальных проблем прикладной этики На рубеже XX - ХХI веков усилилась тенденция обращения этики к проблемам прикладного характера....
-
За последние 10 лет информационная этика стала жизненно важной отраслью знаний. Будучи ответом на новые требования, предъявляемые эпохой информационного...
-
ВЫСШИЕ МОРАЛЬНЫЕ ЦЕННОСТИ, СВОБОДА КАК НРАВСТВЕННАЯ ЦЕННОСТЬ, Свобода как проблема - Этика
Лекция 7. СВОБОДА КАК НРАВСТВЕННАЯ ЦЕННОСТЬ Ценность - это понятие, которое выражает значимость, которую нечто имеет для нас. Все понятия морали имеют...
-
Як і Геракліт, Демокрит з багатої аристократичної родини. Народився в м. Абдери на морському узбережжі північного сходу Греції. На відміну від Геракліта,...
-
Несмотря на то, что в России постепенно повышается интерес к социальной ответственности и этики бизнеса, и сегодня для того чтобы быть по-настоящему...
-
Бизнес-деятельность компании и ее социальная ответственность тесно связаны. Едва ли не все сферы бизнес-активности в большей или меньшей степени включают...
-
Взаимоотношения природы и общества нельзя рассматривать вне противоречий, неизбежно возникающих и существующих между ними. История совместного...
-
Одной из функцией морали считается оценочная функция. Мораль не только регулирует поведение человека, но одновременно и оценивает поступки людей, цели их...
-
ПРОБЛЕМА НАЦИОНАЛЬНОГО ХАРАКТЕРА И МЕНТАЛИТЕТА - Национальные особенности этики
Осмысление исторического опыта уходящего столетия, анализ причин этнических конфликтов, переоценка внешнеполитических реалий современного мира возродили...
-
Проблема сутності моралі - Сутність, структура та функції моралі
Дослідження сутності та специфіки моралі має свою історію і здійснюється у декількох напрямках. Увага дослідників зосереджується на феномені моральності...
-
Етикет керівника і підлеглого - Етикет ділових (службових) взаємин
Німецький письменник Х. Кнобок у книжці "Важко бути директором" у гумористичній формі розповідає, яким важким є життя керівника. Адже він завжди на очах....
-
"Сад" Епікура - Етика - філософське вчення про моральність і мораль
Атмосфера розпачу і песимізму. Старіюча Еллада, що знекровила себе багаторічними війнами та роздирається протиріччями між багатими і бідними, що зубожіла...
-
Етика ХХ століття - Етика - філософське вчення про моральність і мораль
Етичні шукання в екзистенційній філософії. Виникла в 20-і роки. Ця "філософія існування" (від лат. ехistentia -- існування) особливу популярність набула...
-
Етика відносин між керівником та підлеглим - Етика та естетика
Взаємини колег по роботі, начальника і підлеглого, чиновника і відвідувача передбачають насамперед дотримання основних правил етикету, і основних норм...
-
Ціннісний аспект наукового знання - Моральні колізії сучасності
Однією з реалій сучасності є моральні проблеми в науці XXI ст. Адже колишнє сократівське "знання є добро" замінено беконівським "знання - це влада", де...
-
Добро і зло як явища морального плану фіксуються відповідними етичними категоріями. Для етики як науки, а також для моралі та моральності це є...
Звідки постає проблема сенсу життя людини? - Сенс життя і ставлення до смерті