Взаємовідношення добра і зла - Добро і зло
Добро зло моральний
Як же співвідносяться між собою розглянуті нами дві основні категорії моральної свідомості, дві одвічні протилежності - добро і зло?
Можливість зла як передумова морального добра
Насамперед, слід, звичайно, зважити на те, що протилежність цих начал зовсім не означає, що в основі відносин між ними не закладені й певні взаємозв'язки. Як будь-які універсальні протилежності, добро і зло в певному розумінні передбачають одне одного: у світі, де неможливо було б грішити, де перед людиною не відкривався би специфічний вимір злої волі, можна було б говорити про що завгодно, тільки не про добро. Добро, як ми пам'ятаємо, передбачає моральний вибір блага, вільне утвердження орієнтації на нього. Вільне - отже таке, яке має альтернативу. Якби такої альтернативи не було, прагнення людини до блага не мало би власне моральної вартості - не кажучи вже про те, що навряд чи було б здійсненне саме по собі.
Причому справа тут не тільки у формальній, суто логічній залежності. Щоб усвідомити себе як моральну особистість, зібрати свою суб'єктивну енергію в єдине ціле, виховати свою волю, людина має відчувати весь ризик, усю незабезпеченість добра, яке не може утвердитися без її вибору, її рішучого вчинку. Ще Г. В. Ф. Гегель у "Філософії права" підкреслював "необхідність зла" як принципу суб'єктивної індивідуальності, котрий моральність має здолати, використавши всі можливості духовного розвитку.
Як зазначають фахівці в галузі педагогіки, особистості, що формується, може бути потрібен і свій власний, глибоко пережитий досвід зла - своєрідне моральне щеплення, що гартує її напередодні серйозних життєвих конфліктів. За словами М. Бубера, "зло людина фактично знає тільки тією мірою, якою вона знає про саму себе, все інше... не більше ніж ілюзія" [10]. Дитина, підліток, юнак на порозі дорослого життя має так чи інакше випробувати своє сумління, відчути реальний, не награний страх, реальний сором, щоб усвідомити внутрішні межі своїх виборів і вчинків на майбутнє. В набутті цього досвіду, котрого так чи інакше не позбавлений, мабуть, ніхто, є справжній, неминучий ризик; разом з тим від тактовності оточуючих дорослих чималою мірою залежить, чи стане цей досвід зла лише минущим моментом духовно-морального розвитку особистості, чи накладе згубний відбиток на все її подальше життя. Великий захисник гуманності й знавець дитячої душі Януш Корчак у цьому зв'язку писав: "Мій принцип - нехай дитя грішить. Бо ж у конфліктах із совістю і виробляється моральна стійкість".
Таким чином, без можливості зла, а інколи і його актуальної присутності в моральній свідомості й поведінці особистості неможливе гартування справжньої моральної доброти.
Така "необхідність зла", звісно, не означає, що ми маємо його спеціально вигадувати, тягти звідкілясь у власне життя, або ж, що найгірше, створювати собі "образи зла" на зразок тих, про які йшлося вище. Не слід турбуватися про те, що зла для когось не вистачить. Оскільки людина не є всемогутньою, для неї завжди залишатиметься відкритою царина морального вибору, один з полюсів якого буде позначений як зло. Потрібна тільки готовність мужньо й відкрито, не втрачаючи ні власної гідності, ні любові до ближніх, стрічати зло там, де воно вторгається в наше життя.
Альтернативні концепції взаємовідношення добра і зла
Окреслені відносини добра і зла, потрапляючи в поле філософсько-етичного розгляду, нерідко давали привід для занадто широких узагальнень. Так, у межах діалектичної філософської традиції, від Гегеля до основоположників марксизму й далі, утверджується парадигма (взірець) розуміння взаємовідношення добра і зла в дусі класичної діалектики суперечностей - як Цілковитого взаємоопосередкування, взаємопроникнення і взаємопереходу між ними. В суспільній свідомості вкорінювалася, аж поки не стала загальним місцем, думка про те, що зло в історії виявляється чи не найбільш вдалою і природною формою втілення певного кінцевого добра, що добро безсиле, поки не знайде доступ до "злих" важелів реального прогресу, що добрі наміри самі по собі тільки й ведуть, що до пекла, і т. д., і т. п. Девізом цього діалектичного розуміння, що інколи й сьогодні сприймається як єдино можливе, можна було б поставити відомі слова Мефістофеля з гетевського "Фауста":
Я - тої сили часть,
Що робить лиш добро, бажаючи лиш злого.
У цілковитій відповідності із цим мефістофелівським гаслом у філософії історії Гегеля зло осмислюється як реальний двигун суспільного прогресу: саме користолюбство, любов до влади та інші низькі пристрасті людини головним чином і рухають, за Гегелем, коліщата історичного поступу, спрямованого до кінцевої свободи й добра. Ще виразніше про зло як рушійну силу історичного прогресу висловлювався Ф. Енгельс.
Перетворюючись у реальності соціального життя на безпосередньо практичну настанову, дане уявлення породжувало моральну нерозбірливість у виборі засобів здійснення ідеальних цілей, вело до виправдання насильства й жорстокості. Всі ці втілення "діалектики добра і зла" добре відомі нам із власного соціального досвіду; відомі вони й у світі.
Істотним наслідком утвердження в суспільній свідомості подібної діалектики виявилося те, що в межах доброчинної, здавалося б, діяльності стала можливою своєрідна ейфорія щодо зла як начебто необхідного для досягнення тієї чи іншої позитивної моральної мети. Стало можливим хвалитися міццю біцепсів, "крутістю" поводження з людьми, кількістю танків і боєголовок, убачаючи в усьому цьому не лише прояв власної сили (що завдає радості й дикуну), а ще й певний натяк на святість своєї мети - адже чим більше зла мусимо ми вчинити задля нашого гіпотетичного добра, тим, значить, саме це добро має бути вище, могутніше й світліше!
Лише у XX ст., коли "необхідне" зло, нагромаджуючись у житті людей і суспільства, загрожувало вже стати "непрохідним", таким, крізь яке взагалі неможливо пробитися нікуди, - почала набувати поширення інша, альтернативна парадигма в розумінні співвідношення добра і зла. Згідно з нею, діалектична напруженість і взаємопереплетіння цих двох полюсів утілюються саме в незмінну актуальність вибору між началами добра і зла на кожному з етапів реалізації людських цілей, у розуміння того, що ситуація такого вибору залишається для людини завжди відкритою. Іншими словами, на передній план виходить потреба у відповідальному моральному осмисленні кожного із значущих елементів цілеспрямованої діяльності людини.
Адже вся сучасна історія свідчить, що мало тільки бажати добра - добра, як вони його розуміли, нерідко хотіли й найжорстокіші тирани, - мало і працювати задля його реалізації. Важливою є здатність добром робити добро - так вибудувати конфігурацію своєї дії, своїх учинків і стосунків, щоб за будь-якого позитивного ефекту вони завдавали щонайменше зла людям і довкіллю. Надихаючими ознаками руху в цьому напрямі є поширення засад етики ненасильництва, екологізація сучасної свідомості тощо.
Поєднання добра і зла чи здатність до компромісу
Наведені загальні міркування дістають цікаве емпіричне підтвердження у світлі соціологічних досліджень, проведених наприкінці 80-х років проф. В. О. Лефевром та його співробітниками (США). Дослідники опитали групу корінних американців і групу емігрантів, які нещодавно залишили СРСР. Обом групам були поставлені дві серії запитань. Перша з них мала на меті з'ясувати схильність членів групи до поєднання або, навпаки, до розрізнення добра і зла, морально позитивного й морально негативного в ряді типових життєвих ситуацій. Опитувані мали відповісти на такі запитання:
- 1. Чи має лікар приховувати від хворого діагноз онкологічної хвороби, щоб зменшити його страждання? 2. Чи слід карати злочинця суворіше, ніж того вимагає закон, щоб іншим було невнадно? 3. Чи належить давати хибні свідчення в суді, щоб урятувати невинну людину? 4. Чи належить підказувати другові на іспиті?
Показово, що емігранти з СРСР, що загалом зовсім не прагнули зарекомендувати себе радянськими людьми, на відміну від корінних американців давали позитивні відповіді на поставлені запитання, засвідчивши тим самим свою звичку до поєднання, змішування добра і зла.
Далі, однак, членам обох груп були запропоновані запитання:
- 1. Чи повинна порядна людина в ситуації конфлікту з негідником прагнути до компромісу? 2. Група терористів захопила літак Є можливість їх знищити, не завдаючи шкоди нікому з пасажирів Інша можливість полягає в тому, щоб спочатку запропонувати терористам здатися Керівник групи звільнення прийняв рішення в жодні переговори із злочинцями не заходити Чи схвалюєте Ви його вчинок?
І ось більшість американців, що перед тим наполягали на розмежуванні добра і зла, схвалили тепер поведінку тих осіб, які йшли на компроміс Що ж до колишніх радянських, то більшість із них, попередньо висловившись за поєднання добра і зла, в даному разі виявилися прибічниками безкомпромісної поведінки Таким чином підтвердилося припущення дослідників, у тих культурних спільнотах, де більшість людей негативно оцінює поєднання добра і зла, перевага віддається особі, котра прагне до компромісу (американці); а в тих спільнотах, в яких поєднання добра і зла оцінюється позитивно, підтримку дістають особи з безкомпромісною поведінкою [11].
Якщо вдуматися, ніякого парадоксу тут немає. Справді, якщо людина зі шкільної лави й у теорії, й на практиці звикла до "діалектики", що переплутує добро і зло в єдиний нерозв'язний вузол, для неї в критичній ситуації, яка потребує відповідальних рішень, легше, природніше, махнувши рукою на ризик, покластися на "авось", на те, що "крива вивезе", а під благий намір усі гріхи спишуться, - і ступити на шлях конфронтації. Якщо ж особа звикла розрізняти добро і зло в найрізноманітніших обставинах буття - вона і в критичній ситуації виходитиме з того, що компроміс - це все ж таки відносно менше зло, ніж смерть, ніж ризик знищення безвинних людей. І вона піде на компроміс там, де це потрібно.
Таким чином, ми бачимо, що проблеми сутності добра і зла та відношення між ними мають принципове значення не тільки для етичної теорії - вони зачіпають надзвичайно актуальні аспекти самого нашого сьогоднішнього життя. Надалі, говорячи про інші категорії моральної свідомості, ми матимемо нагоду впевнитися, що й вони - зовсім не якісь сухі абстракції, в них акумулюються реальні людські тривоги, радощі й страждання. Проте перш ніж перейти до наступних понять цього ряду - ще одне зауваження щодо категорії морального добра.
Цінність, на яку вчинок спрямований, і цінність, яку він несе
Уявімо собі добродія в буквальному розумінні цього слова, який усе робив би лише з поваги до морального обов'язку або заради ідеї добра: заради світлого майбутнього людства сумлінно виконував би свої службові завдання, з почуття патріотичного обов'язку вболівав би за національну футбольну збірну, щиро зичачи добра знайомій дівчині, з єдиної цієї причини пропонував би їй руку й серце... Навряд чи ми назвали б такого добродія людиною особливо привабливою і досконалою в моральному відношенні, чи не так? Навіть, мабуть, могли б запідозрити в нього якесь рафіноване себелюбство. (Хоча Кант, виходячи з основних положень свого вчення про категоричний імператив, очевидно, вважав, що саме такою і має бути високоморальна особистість.) То що ж - виходить, прагнення до добра ще не робить людину по-справжньому доброю?
З огляду на зазначену складність, у сучасній аксіології (теорії цінностей) на підставі праць М. Шелера (1874-1928) і Н. Гартмана (1882-1950) прийнято розрізняти інтендовану цінність (тобто цінність, на яку скерований, реалізацію якої має на меті даний вольовий акт або вчинок) і цінність самої інтенції (тобто моральну цінність наміру або волевиявлення, представленого даним учинком). Базуючись на цьому розрізненні, ми можемо твердити: так, свідомо прагнути до добра, тим більше всіляко це своє прагнення демонструвати - ще зовсім не означає справді бути доброю людиною, на грунті таких прагнень зростають і святенництво, і банальний егоїзм.
Нерідко в побуті можна чути зітхання, сповнені образи: "Я їм бажаю тільки добра, заради їхнього блага роблю те-то й те-то - чому ж вони мене не люблять? Не поважають?" А не люблять, напевно, тому, що тип "свідомого" мораліста - далеко не вищий у духовному відношенні тип людини загалом, і особливої любові, Щиро кажучи, ще не заслуговує. Щоб піднести людину на більш високий ступінь духовного розвитку, мораль, хоч як дивно це звучить, повинна "здолати" саму себе, "забути" про власне існування. Добро повноцінне, коли, роблячи його, особа справді забуває про мораль і замість докорів і самовиправдань переймається реальними турботами, стражданнями й радощами своїх ближніх Добро повноцінне, коли людиною, що його творить, рухає не абстрактна ідея добра, не гола свідомість обов'язку, а живі почуття любові, жалю, симпатії, безкорислива радість спілкування [12].
Чи значить це, що мораль як така непотрібна, що сама ідея добра має вмерти в людській душі? Зовсім ні! Навпаки: особа має пройнятися духом моральності настільки, щоб він міг жити й утілюватися в найглибших її почуттях, мимоволі й невимушено даватися взнаки в найтонших проявах її суб'єктивності. Мораль чогось варта тоді, коли вона живе, оскільки живе людина Коли людина, забувши про те, що мусить творити добро, залишається доброю.
Похожие статьи
-
У мисленні людини немає понять, що здаються настільки очевидними як добро і зло. Кожна людина на особистому досвіді пізнавала добро і зло, однак від...
-
Добро і зло як моральні цінності - Моральні цінності
В історії етико-філософської думки інтерес до моральних добра і зла, як до предмету досліджень, відзначається певною стабільністю. Адже однією з...
-
"Добро" та "зло", як категорії релігії та моралі - Взаємозв'язок моральних та релігійних цінностей
Ключовими категоріями моральної свідомості, полюсами морального життя є поняття "добро" і "зло". За своїм змістом добро і зло ніби являють собою дві...
-
Проблема субстанційності зла - Добро і зло
Субстанціалістське розуміння зла Одна з найважливіших розмежувальних ліній в історії світової етики пов'язана з відповіддю на запитання: чи є зло за...
-
Добро і зло як явища морального плану фіксуються відповідними етичними категоріями. Для етики як науки, а також для моралі та моральності це є...
-
Моральне зло, його походження і сутність - Добро і зло
Зло як "антиблаго" і моральне зло Подібно до того, як моральне добро має своєю передумовою ширшу онтологічну й світоглядну категорію блага, зло як власне...
-
ДОБРО И ЗЛО, Отличие моральных понятий добра и зла от общих понятий блага и зла - Добро и зло
В своей отрицательной форме золотое правило устанавливает минимально низкую планку или границу морального отношения человека к другим людям, Запрещает...
-
Конструктивна ли роль зла? - Добро и зло как этические нормы
Добро зло моральный выбор В научно-фантастической повести Р. Шекли "Цивилизация статуса" через столкновение добропорядочной, но бесталанной,...
-
В широком смысле слова добро и зло обозначают положительные и отрицательные ценности вообще. Мы употребляем эти слова для обозначения самых различных...
-
ДОБРО И ЗЛО В ПЛАНЕ СООТНОШЕНИЯ ДЕЙСТВИТЕЛЬНОСТИ И ВОЗМОЖНОСТИ - Понятия добра и зла
Весьма опасно порой рассматривать конкретные проблемы лишь в аспекте действительности, существования, сосуществования. В качестве примера можно привести...
-
ВВЕДЕНИЕ - Понятия добра и зла
Целью данной работы является систематизация, накопление и закрепление знаний о добре и зле как основных категориях этики и эстетики. В своей...
-
Теодицея - Добро и зло в преломлении восточных религий, античной философии и христианства
Христианская этическая система указывает моральные ориентиры человеческого поведения, основанные на христианском представлении о природе и предназначении...
-
Моральные ценности добра и зла Моральные ценности добра В повседневной жизни мы нередко используем слово "добро" и несмотря на лексическое единство...
-
Что такое добро? - Добро и зло
Общее определение морального понятия добра складывается из "внешнего" и "внутреннего". "Внешнее" определение морального добра отвечает на вопрос: какова...
-
Добро и красота в духовном опыте современного человека - Эволюция эстетических идей
Мир человека включает красоту, интуитивно это ясно каждому. Всякий человек способен на любовь, а любят по большей части красивое, прекрасное,...
-
Интерпретация добра и зла в этической традиции Добро - в широком смысле слова, как благо, означает, во-первых, ценностное представление, выражающее...
-
Человек по своей природе добр - Добро и зло
Добро и зло относятся друг к другу как норма и патология Чем человек умнее и добрее, тем больше он замечает добра в людях . Б. Паскаль Существуют разные...
-
Этика деловой общение учение Деловое общение является необходимой частью человеческой жизни, важнейшим видом отношений с другими людьми. Вечным и одним...
-
Попереднє зауваження: що таке категорії моральної свідомості - Добро і зло
У попередній лекції ми розглянули основні структурні компоненти моральної свідомості. Тепер нам належить простежити цю свідомість у дії, з'ясувати, які...
-
Как бороться со злом и надо ли с ним бороться? - Добро и зло
Правилен ли толстовский тезис о непротивлении злу насилием или прав И. А. Ильин со своим антитезисом -- о сопротивлении злу силою? И нужно ли вообще...
-
Милиция, как орган исполнительной власти, обязанный в пределах своей компетенции обеспечивать прочный правопорядок, призвана обнаруживать правонарушения,...
-
ЗАКЛЮЧЕНИЕ - Понятия добра и зла
В заключении подведем основные итоги. На основании изученного материала можно сделать следующие выводы. Итак, на примере добра и зла мы видим, как важно...
-
Проблема добра и зла, Диалектика добра и зла - Теоретические проблемы этики
Диалектика добра и зла Нравственные понятия Добра и Зла занимают центральное место в Системе этических категорий. Ими обусловливаются Свобода и...
-
Познание добра и зла - Мораль и нравственность в жизни человека
Нравственность гуманность мораль человечность Чтобы направить свою жизнь по пути совершенствования, надо научиться различать добро и зло (нравственное и...
-
ЧТО ТАКОЕ ДОБРО И ЗЛО - Понятия добра и зла
Общее определение морального понятия добра складывается из "внешнего" и "внутреннего". "Внешнее" определение морального добра отвечает на вопрос: какова...
-
Золотое правило в "Оправдании добра" В. С. Соловьева. - Этика - учение о нравственности
В русской философии о проблемах, связанных с золотым правилом, писал В. С. Соловьев. Если отбросить крайние моменты в его учении о нравственности...
-
Диалектика добра и зла - Основные теоретические проблемы этики
Хотя по императивно-ценностному содержанию Д. как будто соразмерно злу, их онтологический статус может трактоваться различно. 1. Согласно одной, менее...
-
Художественное произведение, как форма бытия искусства - Добро и зло в этике
Художественное произведение -- форма существования искусства, система художественных образов, составляющая единое целое. Это сфера онтологии искусства....
-
Балашов Л. Е. Практическая философия. М., 2000. Гулыга А. Кант. М., 1977. Гусейнов А. А. Золотое правило нравственности. М., 1982. Гусейнов А. А.,...
-
Добро как ведущая идея морального сознания. Взаимоотношение добра и зла - Добро и зло в этике
Добро - важнейшее предельно обобщенное, императивно-оценочное понятие морали и категория этики, в широком смысле обозначающее положительную ценность, на...
-
Моральність і свобода - Етика - філософське вчення про моральність і мораль
Свобода -- один із самих популярних ідеалів людства. Нею клянуться, за неї борються, заради свободи жертвують чим-небудь, часом навіть життям,...
-
Неоплатонизм - Добро и зло в преломлении восточных религий, античной философии и христианства
В Древней Греции дуализм начал отсчет с орфиков (VI в. до н. э.) и развернулся на основе противопоставления материи и души. Противоречивость идеи материи...
-
Литература - Добро и зло в этике
1. Гусейнов А. А., Апресян Р. Г. Этика. М., 1998. 2. Зеленкова И. Л. Основы этики. Мн., 1998. 3. Зеленкова И. Л., Беляева Е. В. Этика. Мн., 1997. 4....
-
Феномен смерті - Сенс життя і ставлення до смерті
Культурно-історичний аспект проблеми смерті Із самого моменту свого виникнення філософія була націлена на розкриття таємниці смерті. Так, легендарний...
-
Етика і духовність - Етика - філософське вчення про моральність і мораль
Духовність індивіда і суспільства -- одна з вічних тем філософії, інтерес до якої в залежності від подій, що відбуваються в країні, то зростав, то...
-
Етика мужності. Стоїцизм - Етика - філософське вчення про моральність і мораль
У ті ж сторіччя, коли існувало вчення Епікура і його послідовників, у древній Греції зародилося вчення, що стало одним з ідейних джерел християнства і,...
-
Моральна програма Ісламу - Мистецтво як засіб спілкування, моральна програма Ісламу
Ісламська доктрина моральності виходить із абсолютного значення норм моралі, установлених Кораном. Вона відриває ці норми від конктретно - історичних...
-
В другій половині ХІХ ст.. відбувається досить активний перехід до некласичної філософії, яка відкидає, як романтичні, претензії філософської класики на...
-
Походження моралі - Мораль як форма суспільної і особистісної свідомості
Зародження і розвиток моралі є тривалим, складним і суперечливим процесом. Якщо історія, етнографія, антропологія, досліджуючи його, послуговуються...
-
Становлення етики як науки в Україні
Як наука етика заявила про себе в Україні завдяки старанням учених Києво-Могилянської академії, котрі розглядали її як один із видів філософії (моральна...
Взаємовідношення добра і зла - Добро і зло