Психологічна природа спілкування - Етика і психологія ділового спілкування

Спілкування як одна Зі Назальних потреб людини

Як зазначалося, спілкування в нашому житті відіграє дуже велику роль.. Спілкування, на думку вчених, є однією З Нагальних потреб людини, яка живе в суспільстві. Воно потрібне їй для взаємодії з Іншими людьми, для впорядкування взаємовідносин з ними, для самоствердження в суспільстві. Більшість психологів, наприклад, називають таку потребу комунікативною і вважають, що вона проявляється через прагнення людини до розуміння її іншими. Потреба у спілкуванні виникає в перші місяці життя дитини, а на третьому році в неї вже виразно проглядає бажання спілкуватися з іншими. У перші сім років у дітей чітко проявляється потреба в доброзичливій увазі, у повазі до них з боку дорослих та у взаєморозумінні та співчуванні. Ця потреба, як правило, залишається у людини найважливішою на все життя. Розглядаючи потреби як початок діяльності, деякі науковці дотримуються положення про єдність спілкування та діяльності. Одні з них вважають, що спілкування та діяльність -- дві рівнозначні категорії буття людини, інші -- що спілкування є однією зі сторін діяльності, і, нарешті, деякі -- що спілкування є особливим видом діяльності.

Структура спілкування

Ураховуючи складність природи спілкування, важливо розібратись у його структурі. Завдяки дослідженням учених виокремлено три взаємопов'язаних сторони спілкування:

Комунікативну -- обмін інформацією між індивідами та її уточнення, розвиток, інтерактивну -- організація взаємодії суб'єктів, які спілкуються, тобто обмін не тільки знаннями, думками, Ідеями, а й діями, зокрема при побудові спільної стратегії взаємодії;

* перцептивну -- процес взаємного сприймання й розуміння співрозмовників, пізнання ними одне одного.

У деяких дослідженнях структура спілкування розглядається, виходячи з трьох рівнів аналізу (макро-, мезо-1 мікроршні). На першому з них спілкування індивіда З Людьми аналізується в інтервалах, рівних тривалості його життя. На мезорівні вивчаються окремі форми спілкування: бесіда, гра, колективне обговорення та ш. І, нарешті, на мікрорівні -- одиницями аналізу виступають взаємопов'язані дії суб'єктів спілкування: "запитання - відповіді", "повідомлення інформації -- ставлення до неї", "спонукання до дії - дія" та ін.

Виходячи з цього В Літературі описано різні моделі спілкування. Такої, яка б задовольнила всіх, ще не розроблено. Найпростіша модель - Це спілкування в діаді (парі).

Функції спілкування

Функції спілкування дуже різноманітні. Існують різкі підходи до їх класифікації. Так, за однією з них відокремлюють три основних класи таких Функцій: Інформаційно-комунікативний, регулятивпо-комупікативний та афективно-комунікативний.

Перший із них охоплює все, що є передаванням і прийманням інформації у психологічному розумінні цих слів. Ідеться не лише про готову Інформацію, а й про таку, що формується, розвивається. Психологи кажуть не просто про її передавання, а про передавання та приймання значень. Спілкування забезпечує не лише пізнання, а й регуляцію поведінки суб'єктів та їхньої спільної діяльності. З цим класом функцій пов'язані також способи впливу людей одне на одного: переконання, навіювання, наслідування та Ін. Це регулятивно-комунікативна функція. Афективно-комунікативні функції належать до емоційної сфери людини. Річ у тім, що розмаїття людських емоцій виникає й проявляється під час спілкування.

Якщо взяти іншу основу для класифікації, то можна виокремити і такі функції спілкування, як організація спільної діяльності, пізнання людьми одне одного, формування та розвиток між особистісних взаємин. Використання цієї класифікації допомагає зрозуміти, що для культури саме ділового спілкування важливо враховувати всіх суб'єктів спільної діяльності. Вони повинні мати установку на пізнання одне одного та бажання підтримувати доброзичливі взаємини.

С піл кування як обмін інформацією

Загальну модель спілкування взято з теорії інформації, де його розуміють як процес, за допомогою якого закодоване певним джерелом (відправником) повідомлення передається через канал зв'язку до призначеного пункту (адресата), де відбувається його декодування. При такій моделі комунікативний процес розглядається як обмін інформацією між людьми, а основна його мета --забезпечити розуміння інформації, що є предметом обміну.

Обмін інформацією передбачає також психологічний вплив одного партнера на поведінку іншого з метою її зміни. А це можливо лише тоді, коли партнери користуються однією або близькими системами кодифікації й декодифікації, тобто "спілкуються однією мовою". Ефективність комунікації найчастіше визначається тим, чи вдалося вплинути суб'єктам спілкування одне на одного, чи уточнювалась, змінювалась, розвивалась інформація, думка співрозмовників. Саме в цьому проявляється специфіка людської комунікації на відміну від тієї, що описується теорією інформації. Доведено, що на першому рівні обміну вирівнюються відмінності у вихідній інформації, яка є в індивідів, котрі вступили в контакт. На другому передаються та приймаються найважливіші значення (інформування, навчання, інструктаж тощо). І, нарешті, на третьому рівні індивіди прагнуть зрозуміти погляди та установки одне одного (згода, незгода, зіставлення поглядів).

У соціальній психології виокремлюють комунікацію вербальну (словесну) та невербальну. Засобом першої є мова, другої -- оптико-кінетичні системи знаків (жести, міміка, пантоміміка), пара - та екстралшгвістинна система (інтонація, паузи тощо), система організації простору та часу комунікації, а також система "контакту очима", то продуктивна взаємодія людей, їхня спільна діяльність стають неможливими. У людини псується настрій, здоров'я, вона не відчуває радості буття.

Отже, важливою рисою міжособистісних взаємин є їхня емоційна основа. Одні люди під час спілкування нерідко без особливих зусиль можуть викликати в інших позитивні емоції, підтримувати гарний настрій. Інші вносять у взаємини напруженість, пробуджують негативні емоції, тривогу. Тому для успішного спілкування важливим є використання гуманістичних орієнтацій у взаєминах, дотримання емпатійного способу спілкування. Останній передбачає більш-менш точне сприймання внутрішнього світу іншої людини із збереженням притаманних їй емоційних і змістовних відтінків.

Види та рівні спілкування:

Спілкування -- це багатовимірний, поліфункщональний, різновидовий процес. У психології існує кілька класифікацій видів спілкування. Вони подають цей феномен різнопланово, збагачуючи палітру його характеристик. Найуживанішими є ті, які можна описати так:

* залежно від специфіки суб'єктів (особистість чи група) виокремлюють міжособистюне, міжгрупове міжсоціумне спілкування, а також спілкування між особистістю та групою;

За кількісними характеристиками суб'єктів розрізняють само-сшлкування. міжособистюне спілкування та масові комунікації,

За характером спілкування може бути опосередкованим і безпосереднім, діалогічним і монологічним,

* за цільовою спрямованістю розрізняють спілкування анонімне, рольове, неформальне, у тому числ інтимно-сімейне

Коли в людини багато контактів одночасно, їй хочеться час од часу зняти нервове напруження, трохі розслабитися, заспокоїтися. Тому нерідко люди намагаються уникнути контактів у транспорті чи в черзі: заплющують очі, гортають газети, дивляться у вікно і т. п Якщо ж спілкування відбувається, воно здійснюється на ритуальному рівні

Спілкування проявляється вже з перших хвилин нашого ставлення до ролі, яку ми обрали. Скажімо, хтось із нас підлеглий, а хтось керівник Кожен має діяти відповідно до своїх функціональних обов'язків, дотримуючись правил професійної культури у спілкуванні

Для функцюнально-рольового спілкування дуже важливими є доброзичливість, повага до людей, вміння бачити перед собою особистість. Нарешті, неформальне спілкування (дуже умовно) передбача обмін духовними цінностями. Рольові позиції у спілкуванні інколи описують як "прилаштування зверху", "прилаштування знизу" і "прилаштування поруч". Наприклад, люди сідають поруч у тролейбусі. Діють вони, в основному, несвідомо. Один розміститься на сидінні так, що іншому одразу стане незручно Другий, навпаки, примоститься лише на кінчику, щоб не потурбувати сусіда. І, нарешті, третій, триматиметься вільно, сяде зручно сам, не потурбувавши сусіда. У всіх випадках пасажири начебто і не розмовляють між собою, але рольова позиція, яку вони займають, дає інформацію іншим про кожного. Три основних рівні:

- маніпулювання (від грубого поводження з людиною до такої поведінки, де зовнішні прояви мають іноді навіть приємний характер);

Конкуренція, суперництво (від спілкування, коли "людина людині -- вовк11, до такого, коли чесне суперництво сприяє певному рухові вперед),

Співробітництво ("людина людині -- людина"). На цьому останньому рівні можливе саме олюднень людини, тобто спілкування, в якому проявляються гуманістичні установки, високий рівень його культури.

Описані функції, види, рівні спілкування дають його різнобічну характеристику Отже, знання про характерні особливості спілкування для кожного, хто їх засвоїть і зуміє застосовувати на практиці, стануть "кермом і вітрилом", які допоможуть гідно жити та ефективно спілкуватися, до того ж духовно зростати самим і допомагати в цьому іншим Такі знання й уміння допоможуть позбутися багатьох ускладнень у взаєминах людей.

Похожие статьи




Психологічна природа спілкування - Етика і психологія ділового спілкування

Предыдущая | Следующая