Проблема кохання в романі М. А. Булгакова "Майстер і Маргарита" - Тема "кохання" у класичних літературних творах

Більш за все мені подобається, як змальоване кохання у Михайла Афанасьєвича Булгакова у відомому романі "Майстер і Маргарита". Я вважаю, що це найяскравіший приклад справжньої любові у всій літературі.

Кохання -- вічне. Роман передає надзвичайну історію кохання. Маргарита вражає Майстера не стільки красою, хоч це була і справді красива жінка, але самотністю в очах. Він побачив у ній близьку людину. І ця моральна близь-кість стає шляхом до великого кохання, яке не знає меж і перешкод, яке ви-кликає шанобливий подив навіть у сатани. І тому Майстер і отримує жада-ний спокій, необхідний для творчості, лише з Маргаритою.

В той день, коли вони зустрілися, їх наче звела доля, наче той букет жовтих квітів був знаком, поштовхом для справді великого кохання. І потім події розвиваються в геометричній прогресії. Пройшло зовсім мало часу з моменту їх знайомства, але Маргарита вперто вірить у те, що роман Майстра має жити, а не бути їжею вогню. Закохані без жодних слів розуміють і поважають один одного, і готові на все, навіть на смерть аби їх половинка була щаслива. В романі не має місця егоїзму, ревнощам. Особливо останнє, на мою думку, є визначальним компонентом в коханні. "Якщо любиш - відпусти, якщо це твоє - воно повернеться"! Цей вислів можна вважати фундаментом справжніх відносин, адже лише на довірі і повазі будується спільне щастя.

Маргарита відчайдушно погоджується на пропозицію Воланда, стати королевою балу, хоча напевно не знає чим може все це скінчитись. Сатана може не дотримати обіцянок і тоді пропаде вона, і загубить свого Майстра. Що підштовхнуло її так вчинити? Відповідь одна і вона очевидна: Маргарита закохана. Здається, що, коли людина любить вона довіряє лише своєму серцю, наче мозок функціонує тільки в я кості тілесних потреб. Серце наповнюється добрими почуттями, бачить світ в рожевому кольорі, йому здається, що все навколо співає, танцює, сміється... І на останок від "Фаусту" Гете : "...- Я - часть той силы, что вечно хочет зла и вечно совершает благо". В любові, як і в їжі, варто віддавати перевагу не кількості, а якості. Справжня насолода закінчується, коли починається розпуста, тому що, погрузнувши в розпусті, приходиш до відрази (А. і С. Голон).

Знов таки, не навмисно ми повернулися до питання прекрасного і потворного. Адже не можна забувати, що Маргарита, коли віддалася цьому прекрасному почуттю, була одружена, тому свідомо зраджувала. Це можна віднести до потворного, ницого. Але звинувачувати її в цьому ми не маємо права, бо вона знайшла своє кохання (нагадаю, що вона була не щаслива в шлюбі) і це прекрасно. А в роботі Булгакова це прекрасне уособлює порятунок всього людства, яке на жаль забуло що є найціннішим в цьому сірому світі.

Похожие статьи




Проблема кохання в романі М. А. Булгакова "Майстер і Маргарита" - Тема "кохання" у класичних літературних творах

Предыдущая | Следующая