Поняття дискусії. Основні правила ведення дискусії, Диспут. Мета і структура - Суперечка та її види: диспут, дебати, дискусія, полеміка

Дискусією (вiд лат. discussio - дослідження, розгляд) - називають такий публічний спір, метою якого є з'ясування і зіставлення різних точок зору, пошук, виявлення істинної думки, знаходження правильного рішення спірного питання. Дискусія вважається ефективним засобом переконання, бо її учасники самі приходять до того або іншого висновку.

Учасники дискусії, зіставляючи суперечливі судження, намагаються прийти до єдиної думки, знайти загальне рішення, встановити істину.

Основні правила дискусії:

Всі відкрито висловлюють свої думки.

Всі точки зору повинні поважатися.

Слухайте інших не перебиваючи.

Не говоріть занадто довго та занадто часто.

Водночас говорить лише одна особа.

Дотримуйтесь позитивних ідей та стосунків.

Не критикуйте інших.

Незгоди й конфлікти відносно ідей не повинні бути направлені на конкретну особу.

Диспут. Мета і структура

Диспут (вiд лат. disputare - розмiрковувати, розбирати) - це публiчне обговорення тiєї чи iншої важливої для присутнiх проблеми, яке, як правило, завчасно готується.

Обравши тему для диспуту i визначивши основнi питання, його учасники мають можливість i час для вивчення лiтератури, певного досвiду, для проведення спостережень чи дослiдiв.

Специфiка диспуту як методу i форми дiалогiчної дiяльностi - це нагромадження й використання грунтовних засобiв i аргументiв для доведення правомiрностi своїх поглядiв, залучення для цiєї мети наукових теорiй i положень з рiзних галузей науки, творiв лiтератури i мистецтва.

Мета диспуту суттєво не вiдрiзняється вiд мети iнших дiалогiчних методiв - це пошук iстини шляхом розв'язання проблеми або окремих її аспектiв, розвиток творчих здiбностей i умiнь. Але для досягнення цiєї мети мобiлiзуються бiльшi резерви - iнформацiйнi, психологiчнi, часовi.

Диспут багато в чому близький до евристичної бесiди, але на диспутi розглядаються бiльш актуальнi для його учасникiв проблеми. Тому й вiдбуваються диспути на бiльш високiй емоцiйнiй нотi.

Необхiднi й достатнi структурні елементи диспуту такі:

Колективний чи груповий пошук теми диспуту i визначення орієнтовних питань, що пропонуються для обговорення.

Другий етап - пiдготовча робота, розподiл ролей для майбутнього змагання. Це можуть бути "дослiдники", "ерудити", "опоненти", "консультанти", "експерти", "оглядачi".

Пiдготовка до диспуту. Йде вивчення лiтератури, проводяться опитування, анкетування, окремi "ерудити", "консультанти", "оглядачi" та iншi учасники за бажанням об'єднуються у групи, обирають органiзаторiв.

Основний етап - проведення диспуту. Ведучий (педагог) або ведучi (найбiльш ерудованi й авторитетнi учнi, студенти) оголошують вступне слово про актуальнiсть i складнiсть обраної проблеми, про пiдготовчу роботу до диспуту. Надається слово "дослiдникам", "ерудитам", "опонентам".

На завершальному етапi ведучий пiдводить пiдсумки. Вони, як правило, вiдбивають те спiльне, до чого прийшли учасники дискусiї, у чому переконалися. Пiдсумковi думки нi в якому разi не можуть бути лише думкою ведучого. Звичайно, на диспутi не приймається нiякого рiшення, обов'язкового для виконання. Пiдсумки дискусiї можуть мати синтезуючий характер, але аж нiяк не "заперечуючий". Дуже важлива та емоцiйна нота, на якiй завершується диспут. Якою б складною, драматичною, гострою не була дискусiя, висновок повинен бути оптимiстичним, таким, що сповнює надiєю на те, що розв'язання проблеми нам пiд силу.

Похожие статьи




Поняття дискусії. Основні правила ведення дискусії, Диспут. Мета і структура - Суперечка та її види: диспут, дебати, дискусія, полеміка

Предыдущая | Следующая