Пафос і його відроджу вальна роль в художньому творі - Антична етика. Моральні норми

Пафос (гречок. рathos - почуття) - стиль поведінки, манера чи спосіб вираження почуттів, що характеризуються височиною, наснагою, підвищеною емоційною настроєністю.

Пафос - жагуче, захоплене натхнення; патетичне - необхідний елемент трагедії, драми й ораторського мистецтва. Художник чи оратор прагне заразити слухача і читача почуттями сильного і глибокого хвилювання, зображуючи страждання і боротьбу героя.

Пафос - необхідний елемент трагедії, драми й ораторського мистецтва. Але ми часто вживаємо пафос і в іншому, в негативному значенні. Коли про щось прозаїчне, маловажне говорять з недоречним пафосом, роздуваючи значення цього.

Пафос несе мистецьке навантаження тільки тоді, коли його використання є доречним, іншими словами: використання пафосу в художніх творах має бути обгрунтованим, дійсно потрібним. Так, пафос особливо був популярним у древній літературі, де восхвалялися подвиги народних героїв, сила богів, питання волі народу, батьківщини і т. п. Особливо пафос був яскравий в одах древніх. Велике значення пафосу у театральному мистецтві.

За допомогою пафосу можна підкреслювати потрібні моменти, виділяти їх із загального змісту твору тощо. Пафос несе функцію передачі натхнення читачеві, слухачеві і т. п., виконує високомистецьку функцію.

Похожие статьи




Пафос і його відроджу вальна роль в художньому творі - Антична етика. Моральні норми

Предыдущая | Следующая