Одяг і зовнішній вигляд. - Виникнення моралі

Хоча і говорять, що проводжають по розуму, але приймають по одежинці -- ці ж принципи діють і коли людина приходить до вас на прийом. І одяг одне з найголовніших умов того, наскільки гарна може скластися в людини думка про вас. Рокфеллер почав свій бізнес з того, що купив собі на останні гроші дорогий костюм і став членом гольфа-клуба.

Чоловікам можна надягати будь-які костюми не яскравих кольорі. В офіційній обстановці піджак повинен бути застебнутим. У застебнутому піджаці входять у кабінет, до знайомих, у ресторан, у глядацький зал театру, сидять у президії, виступають з доповіддю, але при цьому варто знати, що нижній гудзик піджака ніколи не застібають. Розстебнути гудзика піджака можна на обіді, чи вечері сидячи в кріслі.

Колір чоловічих носків повинний бути в будь-якому випадку темніше, ніж костюм, що створює перехід від кольору костюма до кольору взуття. Лаковане взуття повинне надіватися тільки до смокінга. Журнали моди рекомендують дотримувати наступних правил:

    - піджак повинен бути переважніше класичний (із двома шліцами позаду). Він дозволяє своєму власнику не тільки елегантно стояти, але й елегантно сидіти; - штани повинні бути такої довжини, щоб попереду ледве спускатися на взуття, а позаду доходити до початку каблука. - сорочка під піджаком допускається тільки з довгими рукавами. Не слід надягати нейлонових і трикотажних сорочек. - комір повинен бути на сантиметр-півтора вище коміра піджака. - жилет повинен бути не занадто короткий, ні сорочка, ні ремінь не повинні бути видні. - ремінь природно виключає підтяжки і навпаки. - носки до ділового і святкового костюма підбираються в тон, ні в якому разі не білі і достатньоь довгі.

Жінка користається значно більшою волею у виборі фасону одягу і тканини, ніж чоловік. Основне правило, яке варто дотримувати при виборі одягу, -- це відповідність часу й обстановці. Тому не прийнято приходити на роботу в офіс у розкішних сукнях. Для таких випадків підійде елегантна сукня, чи костюм, сукня-костюм.

Прийом підлеглих.

Успішне керівництво нерозривне пов'язане з ефективною комунікацією. Якщо ви не умієте витягти максимум можливого зі спілкування з людьми, то вам не вдасться і змусити їх викладатися на роботі в повну силу.

На перший погляд усе навіть дуже просто - потрібно пояснити людині, що саме ви від неї хочете, додати кілька слів похвали, чи, якщо потрібно, навпаки, злегка пожуривши - але якби усе було так просто! Недостатньо відповідальне відношення до тих форм комунікації, з якими має справу керівник - усної; письмової; невербальної, може серйозно ускладнити його роботу.

У прямому контакті і безпосередній бесіді найбільше значення мають усна і невербальна комунікації. Чи не найрозповсюдженішою формою комунікацій є передача повідомлень по телефону; їх відрізняє безпосередній контакт і велика розмаїтість способів спілкування, що дозволяє без труднощів сполучити ділову (формальну) і особисту (неформальну) частини всякого повідомлення.

Ефективність усної комунікації залежить від ряду факторів, у число яких входять, зокрема:

    - підбір слів; - стиль спілкування; - "сигнали підтримки".

Вступаючи в контакт із підлеглими необхідно стежити за своєю мовою, тому що від того, як говорить керівник залежить те, наскільки точно його будуть розуміти підлеглі. Правильний і літературний стиль мови викликає повагу і привертає увагу до того, що говорять і до теми бесіди.

Поза залежністю від того, з ким має зустрічатися, керівник завжди повинний:

    - уміти пояснити, що він має на увазі, якщо він з якихось причин відчуває, що його не розуміють; - контролювати своє спілкування з підлеглими, ретельно підбираючи слова; - намагатися зробити свою мову по можливості ясною і впевненою;

Часто ми не звертаємо увагу на те, як ми говоримо. На питання, пов'язані з вибором стилю мови, якоюсь мірою дасть відповідь вивчення стилю розмови. Дослідження в цій області показали, що існує три основних стилі ведення розмови.

Перший стиль -- людин може розмовляти, як "батько" з дитиною.

Другий стиль -- "дитина" звертається до "батька" за підтримкою. Звичайно, це не означає, що людина говорить по-дитячому, але відносини, що зв'язують його з тим, про що і кому він говорить, нагадують відносини "батька" і "дитини".

І, нарешті, третій стиль -- стиль "дорослого", який, коли говорить не виражає своє відношення до того, що він говорить, і очікує від співрозмовника такої ж емоційно нейтральної відповіді.

Ці три стилі ведення розмови умовно можна позначити трьома пересічними окружностями. Протягом декількох хвилин та сама людина може використовувати в спілкуванні всі три стилі. Якщо співрозмовник почуває стиль і дає відповідно до нього відповідь, така комунікація називається рівнобіжною. Рівнобіжне використання стилів дозволяє домогтися найбільшої ефективності під час бесіди і мобілізувати сили підлеглих. Люди не тільки слухають, що їм говорять, але й уважно стежать за жестами, якими супроводжується мова. Звичайно, багато про що розповість вираження обличчя, але положення нашого тіла усе-таки важливіше.

Керівник повинний стежити, щоб його слова "не розходилися" з жестами. Звичайно, іноді складно справитися із собою, але краще пояснити це своїм підлеглим, ніж збивати їх з пантелику дивним поводженням і плутаною мовою. Більшість людей знайомі з теорією мови рухів тіла, пов'язаних з підсвідомістю. Є ситуації, у яких і керівник, і підлеглий почувають себе ніяково, і часто єдиним засобом, здатним зняти напругу, є саме доречний жест. Гарним прикладом такої ситуації є співбесіда при прийомі на роботу. Якщо менеджер сидить за столом, це зайвий раз підкреслює його положення і владу в організації, але його співрозмовник буде почувати себе напружено і неприродно. Тому менеджеру краще сісти поруч з ним і протягом усієї розмови уникати положень, що можуть поставити візитера "у кут".

На нарадах своєрідним "барометром напруженості" можуть стати люди, що сидять осторонь від усіх, що закладають руки за голову (підсвідоме вираження агресивності) чи постійно пригладжують волосся (жест незгоди). Керівнику потрібно сидіти прямо і намагатися установити стійкий зоровий контакт із всіма учасниками наради. Якщо людина відводить очі чи не відриває погляд від своїх паперів, це говорить про те, що він почуває себе не дуже затишно чи не зовсім упевнений у собі.

Знання мови рухів тіла допомагає також керівнику під час спілкування, тому що уміння розуміти мову жестів допомагає уловлювати зміну настрою співрозмовника і вчасно згладжувати назріваючі конфлікти чи доречною фразою привернути увагу до теми розмови.

Постараюся перелічити основні жести, що видають настрій співрозмовника:

Знаки схвалення дій партнера: оживлений, зацікавлений погляд, розкутість пози (партнер як би подається назустріч співрозмовнику, розстібаючи піджак, ледве нахиливши голову); розкриті і розгорнуті убік співрозмовника долоні рук. Мимовільні ледве помітні кивки головою, легкий дотик до рукичи плеча партнера, що супроводжує схвальну репліку; теплий поважний тон мови.

Оцінні жести і пози:

    - замислене (міркування) вираження обличчя, що супроводжується характерним положенням долоні біля щоки (свідчить про те, що співрозмовника щось зацікавило, залишається з'ясувати, що ж спонукало його зосередитися на якійсь проблемі); - партнер свідомо відводить очі від співрозмовника. Це жест досади чи невдоволення. Партнер боїться бути викритим у своїх сумнівах; - покусування дужки чи оправи протирання сткелець окулярів. (Це як би "тайм-аут" співрозмовника для аналізу ідей чи пропозицій).

Жести і пози захисту:

    - холодний, ледве прищулений погляд, штучна посмішка. (Це говорить, що співрозмовник на межі і, якщо не прийняти певних мір, що знижують напруженість, може відбутися зрив); - руки схрещені на грудях, з пальцями, як би впившимися в біцепси. (Це свідчить про неприйняття партнером вашої позиції по обговорюваному питанню. Він готовий ринутися в бій і з важкістю стримує себе, щоб не переривати вас); - підняті плечі й опущена голова. (Супроводжується малюванням на листі папера). Ця поза може говорити про те, що ваш співрозмовник скривджений, ображений вашими словам.

Хоче того чи керівник ні, підлеглі завжди будуть стежити за його жестами. Тому всім керівникам потрібно уважно стежити за своїми невербальними реакціями, не тільки для того, щоб правильно скористатися мовою рухів тіла, але і щоб краще зрозуміти зміст пози і жесту кожного зі своїх співробітників.

Якщо ви хочете домогтися максимальних результатів від зустрічі необхідно вміти відчувати ситуацію і керувати процесом спілкування. Якщо ви вмієте: організувати спілкування, аналізувати мету і задачі процесу спілкування, його предмет і привід, володієте навичками і прийомами ділового спілкування, знаєте і використовувати його тактику і стратегию, знаєте мовний етикет і вмієте ним користатися, умієте вести бесіду, співбесіду, ділову розмову, суперечку, полеміку, дискусію, ділову нараду і т. д, маєте навички доводити, спростовувати, критикувати, переконувати, досягати угод, компромісів, робити оцінки, пропозиції, володієте технікою мови, риторичними фігурами і прийомами, умієте правильно будувати розмову й інші публічні виступи, знаєте службовий етикет і вмієте його використовувати, умієте за допомогою слова здійснювати психотерапію спілкування, знижувати стрес і недовіру співрозмовника, коректувати його оцінки, поводження і відношення до подій і заяв, вмієте аналізувати комунікативні конфлікти, діагностувати, направляти їхній розвиток у потрібне русло, знаєте секрети і прийоми спілкування, що вважаються нелояльними, умієте ними користуватися, знаєте основи логіки, теорії і практики аргументації, умієте використовувати їх для ведення ділового спілкування - про вас можна сказати, що ви вмієте керувати спілкуванням, тому що цей перелік знань, навичок і умінь можна розглядати майже як синонім здатності до керування спілкуванням.

Але при спілкуванні з підлеглими відіграє роль ще один немаловажливий аспект - це виникнення чи наявність конфліктної ситуації. У цьому випадку, щоб вміти улагодити конфлікт, безболісно для підприємства і його колективу, необхідно знати природу конфлікту і вміти ним керувати.

Сучасна точка зору полягає в тому, що навіть в організаціях з ефективним керуванням деякі конфлікти не тільки можливі, але і бажані. Звичайно, конфлікт не завжди має позитивний характер. У деяких випадках він може заважати задоволенню потреб і досягненню цілей організації. Наприклад, людина, що на засіданні комітету сперечається тільки тому, що не сперечатися вона не може, ймовірно знизить ступінь задоволення потреби в приналежності і повазі і, можливо, зменшить здатність групи приймати ефективні рішення. Члени групи можуть прийняти точку зору сперечальника тільки для того, щоб уникнути конфлікту і всіх пов'язаних з ним неприємностей навіть не будучи упевненими, що роблять правильно. Але в багатьох випадках конфлікт допомагає виявити розмаїтість точок зору, подає додаткову інформацію, допомагає виявити більше число альтернатив чи проблем і т. д. Це робить процес прийняття рішень групою більш ефективним, а також дає людям можливість виразити свої думки і тим самим задовольнити особисті потреби в повазі і владі. Це також може привести до більш ефективного виконання планів, стратегій і проектів, оскільки обговорення різних точок зору на них призводить до їхнього фактичного виконання.

Таким чином, конфлікт може бути функціональним і вести до підвищення ефективності організації. Проте, він може бути дисфункциональним і призвести до зниження особистої задоволеності, групового співробітництва й ефективності організації. Роль конфлікту, в основному, залежить від того, наскільки ефективно ним керують. Щоб керувати конфліктом, необхідно знати причини його виникнення, тип, можливі наслідки для того, щоб вибрати найбільш ефективний метод його вирішення.

Похожие статьи




Одяг і зовнішній вигляд. - Виникнення моралі

Предыдущая | Следующая