Цікаво знати - Культура поводження за столом

Стародавні літописи донесли до наших днів описи бучних бенкетів римських патриціїв та грецьких аристократів. З часів Римської імперії і до середньовіччя зяє інформаційна пустка щодо буденних звичок населеннях різних країв. У принципі, гадаю, в житті звичайного селянина чи міщанина до різдва Христового і через кілька століть по ньому мало що змінилося. Інша справа -- побут вищої касти. З розвитком різних видів мистецтва, промислів, мануфактури поступово змінювалися традиції і модні тенденції передусім у житті знаті.

Так, скажімо, в VI столітті вперше з'явилися свічки, зроблені з бджолиного воску чи із сала, які замінили факели та масляні світильники. Свічками стало модно прикрашати святкові столи, ставити у канделябри. У VIIІ столітті при багатьох королівських дворах ще не було ні скатертин, ні тарілок. Страви накладали в заглибини на дубовому столі. Певного етикету не існувало, їли й пили без міри, а тому застілля часто закінчувалися бійками чи загальним звалищем.

Карл Великий, котрий жив iз 744 по 814 рік, відродив традиції греків та римлян і перетворив застілля в пишний ритуал. Під час трапези він слухав музику чи йому читали вголос. Свої свята Карл Великий влаштовував із великим розмахом. Залу прикрашали килимами, їжу подавали на золотих тацях. М'ясо за столом їли за допомогою маленьких ножів, оскільки ложок було мало, а виделки на той час ще не винайшли. Розважали гостей численні співаки, блазні і танцюристи. Після закінчення святкування на прощання з гостями Карл дарував їм багаті подарунки.

З XI століття до трапез почали допускати й жінок; поведінка гостей під час застіль відразу ж стала більш цивілізованою. За столом сиділи парами і користувалися одним кубком і блюдом на двох. Стіл прикрашала скатертина, об яку, проте, можна було витирати руки. Поведінці за столом, вчили особливі правила: рекомендувалося не витирати масні пальці об святкову одіж, їсти і пити не поспішаючи. Важливе місце на столі займала розкішно оздоблена сільничка. Вона завжди була закрита й охоронялася, оскільки всі боялися можливих спроб отруєння: панувала думка, що в солі отруту неможливо виявити.

Кульмінацією святкового застілля був смажений павич, лебідь чи фазан, якого прикрашали його власними перами.

Поезія мінезингерів та інші літературні твори тої епохи змальовують нам чудову картину життя в XII--XIII століттях. Культура застілля відігравала значну роль. Лицар мав знати дуже багато, щоб гідно поводити себе за столом. Правилами хорошої поведінки заборонялося розмовляти з повним ротом і вихоплювати в сусіда з-під носа кращий шматок (боюсь, ці правила не гріх нагадати декому й сьогодні). Дами мали добре попоїсти заздалегідь, щоб на учті з чистою душею і без внутрішніх терзань віддати лицарям кращі шматки м'яса. Суворо дотримувався порядок щодо того, як розсадити гостей: у торці широкого столу сидів господар дому, за особливими столами -- його сім'я і почесні гості. Решта гостей сиділи на простих лавках уздовж стін.

У XIII столітті вино і хліб були на кожному столі. Каша, горох, яйця і боби були основними продуктами харчування, а от м'ясо -- це привілеї знаті. Проте й багачі їли не краще, а частіше.

Одним із основних ритуалів застілля серед знаті було миття рук, коли кожному гостю прислужник підносив тазик і зливав із красивих срібних глеків воду. Популярними були плюшеві скатертини, прикрашені гирляндами квітів, вази з розкішними букетами в них. Проте кількість ножів і ложок була обмежена. Пажі заносили страви на срібних та олов'яних підносах і підходили спочатку до різальника печені, а вже потім -- до гостей. Ті брали страву аристократично -- трьома пальцями -- і клали на круглі шматки хліба, які слугували тарілками. Багачі виставляли напоказ прибори, розклавши їх на сервіровочних столах. Прості ж люди користувалися посудом із дерева, глини чи простого товстого, так званого "лісового" скла.

У XIV--XV століттях починається розквіт бюргерства. Нова знать також хотіла розкішно жити. В будинках багатих торговців з'явилися ножі, ложки, сільнички, графини для напоїв. Набували поширення тарілки з олова і дерева. Проте на торжества, як і раніше, кожен гість приносив із собою ножі й ложки, оскільки у господаря зазвичай їх було мало і вистачало лише для себе і своїх близьких. Правила поведінки за столом ставали більш витонченими. Ось як описані ці правила у керівництві поведінки за столом від 1492 року: "Не чухрайся за столом, бо це глум над господою. Не хапайся за живіт і за голову. Інакше можуть подумати, що ти вошивий чи п'яний. Хай буде черево твоє здорове в усі часи, і зад твій в порядку, а щоб він не каркав до часу, біжи подалі від людей".

Етикет поведінка сервіровка бенкет

Похожие статьи




Цікаво знати - Культура поводження за столом

Предыдущая | Следующая