Благо й істина в етиці - Етика - філософське вчення про моральність і мораль
Поняття блага часто фігурує в етичних творах. Безсумнівно, що благо додає смисл моральності і моралі (у противному випадку вони позбавлені смислу). Як смисл благо є кінцевим результатом функціонування моральності і моралі, оскільки немає нічого більш високого і гідного прагнення людей. Благо завжди припускає збереження і зміцнення соціальності людей, їхнього стабільного існування і здатності до розвитку. Благо є безумовне добро для даної спільності людей. Що ж стосується блага однаково позитивного для всіх людей, то, приймаючи до уваги природу людини, воно відноситься до сфери бажаного, а не можливого.
Причина недостатньої уваги дослідників до поняття блага полягає в тім, що воно теологізована, тобто постійно пов'язується з Богом, і тому як би перейшло з філософії в теологію. Крім того, його витісняє поняття цінності. Зрозуміло, благо є цінність, але не всяка цінність є благом, особливо коли мова йде про "блага" повсякденного життя: речі, послуги, передбачувані позитивні ефекти від чого-небудь. Цінність ситуативна, благо -- надситуативне, воно орієнтовано не на найближчі цілі, а на сенс життя людини і суспільства. Цінність пов'язана з тактикою діяльності людей, благо -- зі стратегією. Прийнятий юридичний закон цінний тим, що дозволяє вирішувати деякі проблеми, але чи виявиться він благом для суспільства, покаже майбутнє. Люди, нерідко вирішуючи одні проблеми, відразу створюють собі інші проблеми. А це вже не благо.
Благо є цінність, що виражає сенс існування суспільства, спільності людей, індивіда, що супроводжує дані суб'єкти діяльності протягом усього їхнього існування. Зміст блага як особливого роду цінності припускає його розподіл на види.
- 1) Вище благо. Вище благо -- ідеал гармонічного співіснування особистості і суспільства. Воно священне, існує завжди в майбутньому і ніколи в дійсному часі. У християнстві вище благо -- рай, у марксизмі-ленінізмі -- комунізм, у буржуазному суспільстві -- добробут усіх членів суспільства. Вище благо, незважаючи на свою абстрактність і далекість у майбутнє, відіграє велику роль у духовному житті людей. Воно як маяк світить людям у мороці негод наявного буття. Воно завжди припускає віру людей не стільки в себе, скільки в щось незмірно велике і добре, завдяки чому буде забезпечене особисте благополуччя даної людини. А де віра, там і розрада. Нехай я сьогодні живу погано, але завтра я або хтось інший, мої діти й онуки будуть жити добре. Очевидно був прав французький поет Беранже, що писав в одному з добутків: "Честь безумцеві, що навіє людству сон золотий". Золоті сни звичайно люблять навівати тоталітарні й авторитарні політичні режими. Для цього в них є великі штати придворних філософів, політологів, економістів і інших ідеологів світлого майбутнього. 2) Загальне благо. Необхідність загального блага випливає із суспільної сутності людини, з неминучості існування суспільства. Якби загального блага не було, як про це писали деякі запальні автори, яким закрутила голову горбачовська "перебудова", не було і самого суспільства. Інша справа, який його зміст. Загальне благо -- Це прийнятна для більшості (в ідеальному варіанті для усіх) членів суспільства сукупність умов, за яких вони реалізують інтереси приватні або корпоративні. Воно існує лише в дійсному часі і ніколи в минулому або майбутньому. У християнстві загальне благо -- проходження навчанню церкви, у радянському соціалізмі -- виконання планів держави, у капіталізмі -- політична й економічна свобода. Загальне благо має своїм суб'єктом не тільки населення даної країни, а також усе людство. До загального блага населення планети можуть бути віднесені мир на землі, екологічний баланс у планетарному масштабі, боротьба з міжнародним тероризмом, вирішення інших глобальних проблем сучасності. 3) Групове благо. Концептуально групове благо -- найменш розроблений вид блага. Дослідники звикли мати справу з особистістю і суспільством, соціальні ж групи традиційно вивчали соціологи. Групове благо пов'язується, насамперед, з видом соціальної групи: малої або великої. Мала соціальна група є сукупність осіб, що постійно контактують один з одним і нерідко пов'язані загальною діяльністю. Можна говорити про благо батьківщини, релігійної секти, студентської групи, військового підрозділу й ін. Групове благо -- Це прийнятна для більшості членів групи сукупність умов, за яких вони одержують можливість реалізувати загальні або подібні інтереси. Групове благо виражене настільки чітко, наскільки згуртована дана група. Так, наприклад, ясно виражене благо батьківщини, релігійної секти, студентської групи (скоріше б дзвоник...), національної меншості, молоді й ін. Якщо ж соціальна група недостатньо консолідована, мрячним і розмитим є її групове благо. Ця обставина часом створює враження, ніби-то не існує ніякого групового блага. 4) Особисте благо. Суб'єкт особистого блага -- індивід. Особисте благо виражає сенс життя людини. Основною проблемою життя кожної людини є вибір життєвого шляху, вибір діяльності, що принесе людині найбільше задоволення. Невірний вибір звичайно приведе до індивідуальних драм і трагедій. Вибір правильного життєвого шляху сам по собі є велике особисте благо. Але як би не склалася доля людини, в особисте благо включається ставлення до задоволень, насолод, щастя. Етика ніколи їх не заперечувала, вона лише по-різному тлумачила їхній зміст і роль в особистому бутті. Осудові піддавався гедонізм за приниження духовної природи людини, уподібнюючи його "щасливій корові". Але й однобічна орієнтація на одержання духовної насолоди -- щастя -- також багата відхиленнями від моральності. Щасливі по-своєму злодій, садист, убивця, тільки от суспільство навряд чи погодиться з їхнім щастям. Справа в тім, що сенс життя людини не завжди збігається з загальним або груповим благом, тому акцент на почуттєву або духовну насолоду може породити егоїзм, різні порушення норм моральності. Особисте благо не виключає "споживання" насолод, щастя, однак припускає одну істотну умова: Не суперечити загальному і груповому благу.
Особисте благо -- це діяльність, що задовольняє людину і не суперечить загальному і груповому благу. В. Г.Короленко писав, що людина створена для щастя, як птах для польоту. Це дуже точне судження. Що б людина не робила, що б вона не говорила, несвідомо або усвідомлено, вона прагне на щастя. Кількість прожитих нею щасливих хвилин, годин, днів, років -- показник усвідомленості його життя.
Ще одна особливість особистого блага полягає в тому, що воно існує у свідомості індивіда в трьох часах одночасно. Спогади про пережите щастя скрашують безрадісне сьогодення і дають надію на щастя в майбутньому. Через призму індивідуальності переломлюється групове, загальне і вище благо. Вони стають частинами особистого блага, тому що людина живе не тільки індивідуальним, інтимним, а й суспільним. Коли людина не опускається до тваринного стану, їй далеко не байдуже усе, що відбувається довкола неї.
Істина. Серед безлічі концепцій істини найбільш розроблені ті, котрі визначають істину як знання. У цій якості істина існує в науці. Найбільш довгоживуче визначення істини дав Аристотель: Істина є відповідність знання дійсності. Знання, що адекватно відбиває дійсність і не залежне ні від людини, ні від людства, названо об'єктивною істиною. Істина в етиці пов'язана з благом.
Дана обставина істотно ускладнює питання про істину. Наукове знання становить собою єдність трьох елементів: опису, пояснення, передбачення. Знати в науці -- це передбачати. В етиці передбачення не має вирішального значення. В етиці знати означає розуміти, дати несуперечливе пояснення чого-небудь. З цього погляду істина в етиці є розуміння й обгрунтування блага. Благо неможливо зрозуміти методами науки, це поняття філософське. Уже Сократа турбувало питання: "Що є благо?" Це питання питань в етиці, багато списів було зламано в суперечках про нього, і ніхто нікому нічого не зумів довести.
Вище благо викладене в утопічних творах: "Державі" Платона, "Утопії" Т. Мора, "Місті Сонця" Т. Кампанелли, "Що робити" Н. Г.Чернишевського й ін. Загальне благо викладається в різних доктринах буржуазної демократії. Групове благо фігурує в соціологічних і психологічних працях. Опис особистого блага можна зустріти у філософії і літературі.
Однак яку би версію того або іншого виду блага не прийняти, нікуди не піти від питання про критерії істини в етиці. Ідеал громадського життя (вище благо) розробити порівняно нескладно, досить лише діяти за методом "від протилежного". Якщо в реальному житті ми бачимо гноблення, експлуатацію людини людиною, обман, несправедливість, насильство і т. п., то в ідеальному суспільстві люди уподібняться ангелам (хіба що без крилець) і перестануть пожирати один одного. Дотримуючись даного методу, умоглядно неважко сконструювати модель вищого блага, питання лише в тім, якою мірою ця модель може бути втілена в дійсність. Ця міра і буде показником істинності даної моделі блага. Платону не вдалося переконати тирана Сиракуз прийняти його проект гармонічного суспільства з тієї простої причини, що тиранові в проекті Платона не виявилося місця. Автори інших проектів вищого блага або не приділяли належну увагу способу його реалізації, або покладалися на суспільну стихію, що сама собою приведе до падіння ненависного ладу і створить умови для здійснення утопії. Найбільше щиро і без витівок вчинили світові релігії: вище благо здійсненне не в земному, а в потойбічному житті. Воно є предметом віри, а не знання. Тому питання про критерії істини відпадає саме собою.
Серед безлічі концепцій істини найбільш розроблені ті, котрі визначають Істину як знання. У цій якості істина існує в науці. Найбільше довгоживуче визначення істини дав Аристотель: істина є відповідність знання дійсності. Знання, що адекватно відбиває дійсність і не залежне ні від людини, ні від людства, названо об'єктивною істиною. Етика як розділ філософії оперує суб'єктивними істинами, однак її відмінність від інших розділів філософії полягає в тому, що істина в етиці зв'язана з благом.
З критерієм істинності загального блага справа виглядає трохи простіше, оскільки воно існує в реальному часі. Загальним благо називається тому, що воно неподільно на групові й особисті блага. Загальне благо становить щось начебто даху, під якою люди сховалися від дощу. Там знаходяться хворі і здорові, старі і молоді, сильні і слабкі і т. д. Їх поєднує лише те, що усі вони не піддаються впливові крапель холодної води. На цьому подібності закінчуються, під загальним дахом кожний діє за своїм розсудом і у відповідності зі своїми можливостями, не зважаючи на інтереси інших осіб. "Загальним дахом" виступає законодавство, що складається найбільш впливовими членами суспільства і головним чином у своїх інтересах. Загальне благо характерне частковим збігом інтересів представників різних соціальних груп. Так, наприклад, промисловці США в XIX столітті боролися проти рабства. Вони звільняли, точніше, забирали негрів у плантаторів для того, щоб потім експлуатувати їх на своїх підприємствах. Щось подібне в тім же сторіччі відбувається в Росії. Селян "звільняють" без землі для того, щоб вони перетворилися у фабричних робітників. Суть цих процесів полягала в тому, щоб велику несправедливість замінити меншою несправедливістю, тому можна припустити таку заміну - вигідну для негрів і для селян. Усе ж таки, з погляду буржуазного права вони формально рівні зі своїми роботодавцями, знаходяться з ними під одним "дахом". Загальне благо завжди припускає формальну рівність людей. Однак ця рівність часто не збігається з рівністю фактичною. Як говорить прислів'я, Бог лісу не рівняє. Люди народжуються нерівними у своїй спадковості, нерівні за вихованням, нерівні за соціальним станом, а формальна рівність зрівнює усіх у правах і обов'язках. Наскільки це справедливо? Розбіжність двох видів рівності (формальної та фактичної) породжує питання про соціальну справедливість і чим вона очевидніша, тим чіткішим є критерій істини загального блага.
Критерій істинності групового блага також встановлюється емпірично. Сам по собі факт існування малої соціальної групи ще не свідчить про наявність цього виду блага. Група може існувати, корячись примусові. Малі соціальні групи бувають первинними і вторинними. Благо стосовно до малої соціальної групи пов'язується головним чином з первинною групою. Первинна група -- це сукупність людей, у якій установилися відносини довіри, дружби, любові, співробітництва. Це родина (не кожна, на жаль), сукупність родичів, компанія друзів, колектив співробітників і ін. Сам факт наявності таких відносин уже є показником наявності групового блага, а знання про умови існування блага є істиною. Вторинна група -- сукупність людей, що мають тепер за даних обставин подібні (не змішувати з загальними) інтереси. Співіснування індивідів, що дотримуються якихось загальних правил поведінки заради досягнення подібних цілей, також є благом групи. Люди, що потрапили в неприємну ситуацію, сьогодні координують свої дії і дотримуються правил "гри", а завтра вони можуть не привітатися один з одним. Знання про те, за яких умов люди можуть вийти з "гри", також є істина.
Істини, пов'язані з благом великих соціальних груп, установлюються трохи складніше. Тут усе залежить від підстави, на якій сформувалася дана група. Якщо мова йде про класи, наприклад, про клас великої буржуазії, істиною буде знання про те, яким чином цьому класові зберегти пануюче положення в економіці і політику даної держави. Благо експлуатованих -- солідарність у боротьбі з визискувачами, а істина -- знання про оптимальні методи боротьби. Благо нації -- збереження своєї культури, істина ж -- знання про те, яким чином не бути поглиненою культурою більш життєздатної нації. Благо релігійної групи полягає в чистоті віри, істиною же буде знання про збереження чистоти віри в боротьбі з "неістинно" віруючими й атеїстами. Загальним істотним моментом для малих і великих соціальних груп є той факт, що групове благо так само як і особисте нерідко суперечать або загальному благу, або благу інших груп. Однак ця обставина не позбавляє сенсу поняття групового блага, тому що "своя" етика є в кожної великої соціальної групи. Навряд чи хто стане заперечувати наявність етики багатих і бідних, етики нації, релігійною, вікової, статевої або професійної групи.
Істину особистого блага установити простіше, оскільки цей вид блага найбільш розроблений у літературі. Вона є знання про те, яким чином організувати своє життя, щоб бути максимально задоволеним ним, як планувати своє життя, щоб одержати максимум щастя і мінімум страждань. Це надзавдання припускає пізнання своєї спадковості і реальних соціальних можливостей тепер у даному місці. Щастя не пов'язане прямо ні з багатством, ні з освітою, ні престижем, ні з владою. Воно в принципі доступне кожному, але далеко не кожний знає, як його досягти. Істина особистого блага -- це знання про уміння жити. Уміти жити -- це вміти зробити себе і своїх близьких щасливими протягом можливого більш тривалого часу за рахунок своїх здібностей, а не чужих інтересів. Умінню жити повинні вчити в родині й у школі. Але родина занадто поглинена побутовими турботами, а школа стурбована тим, щоб усі діти знали біном Ньютона і фізіологію жаби, закон Ома і реакцію "срібного дзеркала". Знання життя, як передбачається, прийде саме собою. Воно і приходить у розлученнях чоловіка і жінки, помилках у виборі професій, покалічених долях і бездомних дітях, не говорячи вже про речі гірші. Дуже дорого коштує зневага до цього знання. Помилки людей неможливо виправити, оскільки неможливо повернути кожний прожитий день...
Похожие статьи
-
Етика гуманізму - Етика - філософське вчення про моральність і мораль
У XIV столітті в Італії, а в XV-XVI століттях в інших країнах Західної Європи, почалася епоха Відродження -- суспільно-політичний і культурний рух,...
-
Протиріччя моральності й моралі - Етика - філософське вчення про моральність і мораль
Розчаровані люди говорять про неефективність моралі й моральності. При цьому вони забувають про те, чи було б узагалі можливим громадське життя без цих...
-
Моральність і свобода - Етика - філософське вчення про моральність і мораль
Свобода -- один із самих популярних ідеалів людства. Нею клянуться, за неї борються, заради свободи жертвують чим-небудь, часом навіть життям,...
-
Аристотель (384-322 р. до н. е.) народився в місті Стагір -- грецькій колонії на північно-західному узбережжі Егейського моря. Батько Аристотеля служив...
-
"Собача" філософія. Кініки - Етика - філософське вчення про моральність і мораль
Кінізм породжений внутрішніми процесами древньої Греції і зовнішньополітичних відносин, що ускладнювалися. Найбільш глибинною його передумовою була криза...
-
Моральність і справедливість - Етика - філософське вчення про моральність і мораль
Одним з найбільш проблемних і емоційно напружених понять етики і повсякденної свідомості є поняття справедливості і пов'язане з ним поняття соціальної...
-
У мисленні людини немає понять, що здаються настільки очевидними як добро і зло. Кожна людина на особистому досвіді пізнавала добро і зло, однак від...
-
Моральність і право - Етика - філософське вчення про моральність і мораль
Моральність і право пов'язані генетично. Моральність -- найдавніший регулятор поведінки людей, право -- найбільш твердий регулятор. Моральність, як уже...
-
"Моральний закон у мені". І. Кант (18 ст.) - Етика - філософське вчення про моральність і мораль
Іммануїл Кант (1724-1804) народився в Кенігсберзі (м. Калінінград у Росії) у родині лимаря. З одинадцяти дітей у живих залишилося п'ятеро. Кант мав...
-
XVI століття по праву вважається початком капіталістичної ери в розвитку людства. Наприкінці XV століття була відкрита Америка, відкіля в Європу полилися...
-
Етичні ідеї Геракліта (520-460 р. до н. е.) Геракліт народився в м. Ефесі на узбережжя Малої Азії. Він аристократ за походженням і світоглядом....
-
Етика мужності. Стоїцизм - Етика - філософське вчення про моральність і мораль
У ті ж сторіччя, коли існувало вчення Епікура і його послідовників, у древній Греції зародилося вчення, що стало одним з ідейних джерел християнства і,...
-
Учителі мудрості - Етика - філософське вчення про моральність і мораль
У V столітті до нової ери в багатьох полісах Греції на зміну політичній владі стародавньої аристократії і тиранії прийшла влада рабовласницької...
-
Етика і духовність - Етика - філософське вчення про моральність і мораль
Духовність індивіда і суспільства -- одна з вічних тем філософії, інтерес до якої в залежності від подій, що відбуваються в країні, то зростав, то...
-
У новий час європейські мислителі обговорювали не тільки співвідношення егоїзму з розумом, а і поняття користі і його місця в етиці. З давніх часів...
-
Егоїзм розумний - Етика - філософське вчення про моральність і мораль
Новий час дав світові ще одну оригінальну етичну концепцію -- розумний егоїзм. Хоча її корені сягають ще до Аристотеля, повною мірою вона розкрилася в...
-
Народився в Афінах у родині каменетеса Софроніска і повитухи Фенарети. Одержав початкову освіту. У віці вісімнадцяти років був визнаний гідним звання...
-
Предмет етики - Етика - філософське вчення про моральність і мораль
Аспект (сторона) дослідження визначає предмет науки. Він формулюється конкретно як сукупність подібних за походженням і змістом проблем, що становлять...
-
"Універсалістська" етика - Етика - філософське вчення про моральність і мораль
Сучасні концепції такого роду виражають схвильованість із приводу можливої загибелі людської цивілізації і пропонують проекти консолідації людей у...
-
Етика утилітаризму - Етика - філософське вчення про моральність і мораль
У 60-70-і роки підвищується інтерес до утилітаризму. Термін "утилітаризм" позначає теорію, що базується на принципі корисності, увів її Дж. Ст. Мілль....
-
Моральність і рівність - Етика - філософське вчення про моральність і мораль
Рівність -- відносно новий елемент моральності. Він більшою мірою, ніж справедливість і свобода, пов'язаний з певними соціальними групами, а не з...
-
Бідність -- не порок. Народне прислів'я намагалося затвердити незалежність моральності від власності. Однак в основі багатьох аморальних учинків лежить...
-
ЕТИКА ХIХ - ПОЧАТОК ХХ ст., Етика ХІХ століття - Етика - філософське вчення про моральність і мораль
Кінець ХІХ -- початок ХХ століть - період переходу від етики класичної до посткласичної. Якщо перша може бути охарактеризована як переважно споглядальна,...
-
"Сад" Епікура - Етика - філософське вчення про моральність і мораль
Атмосфера розпачу і песимізму. Старіюча Еллада, що знекровила себе багаторічними війнами та роздирається протиріччями між багатими і бідними, що зубожіла...
-
ПРОБЛЕМИ МОРАЛЬНОСТІ, Моральність і мудрість - Етика - філософське вчення про моральність і мораль
Моральність і мудрість Мудрість в етиці -- визнана чеснота, але її значення більше, ніж чеснота. Хоча етика не є вченням про мудрість, усі її поняття...
-
Як і Геракліт, Демокрит з багатої аристократичної родини. Народився в м. Абдери на морському узбережжі північного сходу Греції. На відміну від Геракліта,...
-
Етичні ідеї середніх століть. Віра і знання Середніми століттями прийнято називати смугу історії від падіння Рима на початку V століття н. е. до епохи...
-
Бенедикт (Барух) Спіноза (1632-1677) народився в Амстердамі. Виховувався в єврейській родині, освіту одержав у релігійному єврейському училищі. Коли...
-
Етика насолоди. Гедонізм - Етика - філософське вчення про моральність і мораль
У Сократа було багато учнів. Деякі з них створили свої школи. Одним з таких учнів був Аристипп (435--355 р. до н. е.) з Кірени (місто в Північній...
-
Георг Вільгельм Фрідріх Гегель (1770-1831) народився в м. Штутгарті (Німеччина). Його батько був високим державним чиновником. У 1788 році вступає у...
-
Засади етики - Етика - філософське вчення про моральність і мораль
Споконвічні самоочевидні, ті, що не підлягаючі перевірці на істинність, поняття у філософії називаються засадами (підставами). Оскільки етика --...
-
Етика ХХ століття - Етика - філософське вчення про моральність і мораль
Етичні шукання в екзистенційній філософії. Виникла в 20-і роки. Ця "філософія існування" (від лат. ехistentia -- існування) особливу популярність набула...
-
Формалістична етика - Етика - філософське вчення про моральність і мораль
Інша етика пов'язана з установкою на ідеали наукового дослідження моралі. Точніше буде позначати етику такого типу як Формалістичну, Оскільки у всіх її...
-
Релігійно-етичні концепції - Етика - філософське вчення про моральність і мораль
Екзистенційні мотиви не залишили байдужою і релігійну етику, досить чітко проявившись у такій течії протестантизму як Неоортодоксія (або "теологія...
-
Зміст етичного знання Теоретичне осмислення явищ моральності і моралі почалося в VII столітті до нашої ери. Однак виникнення етики традиційно...
-
Етика Аристотеля. - Сутність основних категорій етики
Навчаючись у Платона, Аристотель так і не визнав себе його учнем, що засвідчує загальновідомий вислів "Платон мені друг, але істина дорожча". Саме його...
-
Етичні вчення та погляди періоду античності
Античність увійшла в історію етичної науки як початок її становлення. Тут уперше була зроблена спроба вирішення моральних проблем, а також обгрунтування...
-
Породженими об'єктивними соціально-економічними умовами і тісно пов'язаний з ними громадський побут кожного етносу - не застигле явище, а динамічна...
-
Антична етика. Етичні погляди Платона - Творчість Гесіода
Перші спроби філософського узагальнення моральних процесів, є прямим продовженням етичних міркувань у рамках героїчного і дидактичного епосів (Гомер і...
-
Антична етика. Етичні погляди Платона - Антична етика. Моральні норми
Перші спроби філософського узагальнення моральних процесів, є прямим продовженням етичних міркувань у рамках героїчного і дидактичного епосів (Гомер і...
Благо й істина в етиці - Етика - філософське вчення про моральність і мораль