Загальна частина роботи, Характеристика Харківської області, Фізико - географічні характеристики області - Аналіз радіаційного забруднення засобами геоінформаційної системи

Характеристика Харківської області
Фізико - географічні характеристики області

Харківський регіон є одним з найбільш великих та значних наукових та промислових центрів України (рис.1.1)

Харківська область (Харківщина) утворена 27 лютого 1932 року.

Територія Харківщини вважається центром східно-українських земель.

Харківщина розташована на північному сході України. На півночі й північному сході вона межує із Білгородською областю Росії, на сході - з Луганською, на південно-сході - з Донецькою, на південно-заході - із Дніпропетровською, на заході й північно-заході - з Полтавською й Сумською областями України. Територія - 31.4 тисячі кв. км (5,2% від території України). Довжина : з півночі на південь - 210 км, зі сходу на захід - 220 км.

Клімат області помірно континентальний. Літо жарке і сухе з частими зливами, сильними Південно-Східними і Східними вітрами, які спричинюють посухи; зима м'яка, малосніжна, часто бувають відлиги і ожеледі. Пересічна температура січня від -4,5° на Південному-Заході. до -6,5° на Північному-Сході, липня відповідно + 22,5° та +21,5°. Тривалість безморозного періоду від 187 днів на Півночі до 228 днів на Півдні. Сума активних температур від 2900° на Півночі до 3200° на Півдні.

Період з температурою понад +10° становить 178 днів. Опадів 450-490 мм на Півночі і 400 -430 мм на Півдні, переважна більшість їх випадає в теплий період року. Постійний сніговий покрив (10 -15 см) утворюється щороку (за винятком крайньої пд. частини правобережжя), встановлюється у грудні, сходить на початку березня.

Серед несприятливих кліматичних явищ - відлиги, морози з вітрами, суховії і пилові бурі. Харківська область лежить у межах посушливої, дуже теплої агрокліматичної зони.

Рельєф області являє собою хвилясту рівнину з легким нахилом у південно-західному (до басейну Дніпра) і в південно-східному (до басейну Дону) напрямках. У північно-східну частину області заходить Середньоруська височина, у південну - відроги Донецького кряжа.

75% водних ресурсів області доводиться на басейн Дону. Головна водна артерія - Сіверський Донець - є правим припливом Дону. Серед інших рік найбільшими є Оскол, Уды, Берека. Загальна довжина 867 водотоків становить 6.4 тисячі км, причому 156 рік мають довжину більше 10 км. Є в області озера, саме велике з яких - Лиман. Створено близько 50 водоймищ, самі великі з них - Краснооскольське, Печеніжське, Краснопавлівске. На території області проходить траса каналу Дніпро-Донбас.

Харківська область лежить у межах Причорноморської (Понтичноі) степової геоботанічної провінції. Природна рослинність різнотравно-типчаково-ковилова, на крайньому Південному Заході - типчаково-ковилова (ковила, типчак, вівсяниця, тонконіг вузьколистий, стоколос прямий, пирій повзучий, горицвіт весняний, полуниці зелені, шавлія поникла лучна, вероніка весняна, конюшина альпійська і гірська, вика вузьколиста, люцерна тощо) залишилася лише на схилах балок, у перелісках і на деяких ділянках вододілів, де грунти мало придатні під ріллю.

На вододілах, схилах балок, ярів і річкових долин ростуть чагарники (мигдаль степовий, дереза, шипшина, терен, глід та ін.).

Грунти: типові середньогумусні чорноземи, звичайні

Мало і середньогумусні, сірі лісові, дерново-підзолисті. Більша частина області лежить у лісостеповій зоні, південь -- у степовій. Лісами зайнято 11,5% території.

Фауна області представлена степовими і деякими лісовими тваринами (69 видів ссавців, 59 риб, 10 земноводних, 12 видів і підвидів плазунів, 246 видів птахів). З хижаків тут водяться вовк, лисиця, тхір, перев'язка, куниця лісова та борсук; з комахоїдних - бурозубка звичайна, їжак звичайний. Найчисленніші гризуни: ховрах крапчастий, ховрах сірий, кріт, сліпак, заєць-русак. Серед птахів - лунь степовий, лунь болотний, кібчик, яструб та ін. (хижі), дрофа, журавель, жайворонок, перепел, куріпка сіра, грак, ворона сіра, ластівка, горобець, шпак; в плавнях Дніпра, озерах, заростях річок і ставків - дикі качки, кулики, курочки водяні, чаплі. В полезахисних смугах водяться горлиці (дикі голуби). З плазунів є гадюка степова, полоз жовтобрюхий, вуж, ящірки, жаба зелена та ін. В річках і озерах - значна кількість риб: лящ, сом, щука, судак тощо.

Населення -- 2729439 тис. чоловік. Міське населення становить 78 % від загальної кількості.

У національному складі області 70,7 % -- українці, 25,6 % -- росіяни, 0,5 % -- білоруси, 0,4 % -- євреї, 0,4 % -- вірмени, 0,2 % -- азербайджанці, 0,2 % -- грузини.

Сільське господарство спеціалізується на рослинництві зерново-бурякового й тваринництві м'ясо-молочного напрямків. Головні культури: озима пшениця, цукрові буряки, соняшник. Для району характерний м'ясо-сальний і сальний напрям свинарства. На південному сході поширене вівчарство. Розвинуті бджільництво, шовківництво.

В області розвинуті всі види транспорту. Найбільші залізничні вузли: Харків, Лозова, Куп'янськ, Мерефа, Люботин. Головні лінії: Київ -- Харків, Харків -- Дніпропетровськ -- Херсон, Красноград -- Лозова -- Слав'янськ. Територією області проходять газопровід "Союз", а також траси від Шебелинки до Харкова, Києва, Полтави, Одеси, Кременчука.

карта харківської області

Рисунок 1.1 - Карта Харківської області

Похожие статьи




Загальна частина роботи, Характеристика Харківської області, Фізико - географічні характеристики області - Аналіз радіаційного забруднення засобами геоінформаційної системи

Предыдущая | Следующая