Вплив наслідків військового конфлікту в Югославії на стан міжнародної екологічної безпеки - Екологічні наслідки військових дій

Ніколи ще до цього в історії воєнних конфліктів не застосовувалися такі масовані бомбардування промислових і хімічних об'єктів, як це спостерігалося в Югославії.

Атмосферне повітря

Цілком очевидно, що наслідки воєнних дій у Югославії не обмежуються її державними кордонами. Як повідомили грецькі фахівці, НАТОвські бомби забруднили атмосферу семи країн. Зафіксовано підвищення рівня токсичних речовин в атмосфері Греції, Албанії, Македонії, Італії, Австрії, Угорщини. Хмари, що переносять забруднювачі, було зафіксовано над Бухарестом і навіть у Фінляндії.

Екологи відзначають, що хмари бензопірину і сажі вже спостерігалися над значною частиною Болгарії, Румунії, Сербії, в кількох районах Західної України, Білорусі, Польщі та Прибалтики, а в північній Греції та Македонії забруднення повітря діоксином перевищувало допустимі рівні у 15-20 разів. Концентрації діоксинів і фуранів, ПБФ у північній частині Греції протягом 6-10 квітня 1999 р. становили 10-25 пг/м3 (найвищою вона була 8 квітня), і 18-20 квітня - 12-20 пг/м3, що пов'язано з операцією "Союзницька сила".

Споживання їжі з діоксином призводить до генетичних відхилень мозку, інших спадкових захворювань.

У повіті Тіміш (Румунія), що на заході країни, вміст двоокису сірки, азотної й аміачної кислот у повітрі перевищував допустимі норми у 10 разів.

У повітряному басейні Болгарії не зареєстровано істотних відхилень від норм. Болгарія має спільний кордон з Югославією, але не з Косово, отже, проблема біженців не виникала. І лише географічне розташування країни (нижня течія Дунаю), роза вітрів, що превалює (Болгарія знаходиться на навітряній стороні), можуть призвести до несприятливих екологічних наслідків.

У повітрі Македонії виявлено підвищення радіоактивності у 8 разів (у порівнянні зі звичайними концентраціями). Але ці величини визнано в межах допустимого максимуму за стандартами Європейського Союзу.

На відміну від ядерних вибухів, які одразу завдають масові ураження та збитки, використання зброї зі збідненим ураном призводить до довгострокового негативного впливу на людину і навколишнє середовище. Але офіційний представник міжнародних миротворчих сил КФОР, відповідаючи на запитання про використання союзниками збідненого урану, сказав: "Ми не маємо права публікувати інформацію щодо того, коли і де було застосовано бомби зі збідненим ураном".

Все це означає, що життя людини й інших живих істот на величезному просторі Південної Європи тривалий час знаходитиметься під загрозою (період піврозпаду збідненого урану - 4,5 млрд років). Оскільки північно-західні вітри найбільше властиві для регіону Югославії, то забруднення збідненим ураном можуть зазнати Угорщина, Німеччина, Хорватія, Боснія, Албанія, Македонія і Греція. Після початку бомбардувань Югославії літаками НАТО радіація в повітряному просторі Македонії збільшилася у вісім разів. Зокрема, за повідомленнями Державного інституту захисту здоров'я країни, вміст урану в повітрі над Скоп'є досяг майже 2 мілібекерелей на кубометр. Македонські вчені передали проби і дані досліджень вмісту урану в повітрі колегам з Національного центру по радіобіології й радіаційному захисту Болгарії. Софійські фахівці також підтвердили підвищений вміст урану в цих пробах, хоча сьогодні загальний гамма-фон у їхній країні перебуває в допустимих межах.

Водні ресурси

Забруднення річок у Югославії негативно вплинуло на стан екологічних систем сусідніх країн, що знаходяться в низов'ях їхньої течії. Найбільш небезпечні екологічні наслідки можуть бути зафіксовані в Румунії, Болгарії та Україні - країнах, що розташовані нижче за течією Дунаю.

Румунські екологи вважають, що екологія Дунаю перебуває в критичному стані через натовські бомбардування Югославії. На ділянці Дунаю від Молдови Веке до Залізних Воріт-1 вміст важких металів і фенолу у воді зріс удвічі, цинку - у 55 разів. У водах Дунаю нафта фіксувалася в допустимих концентраціях, фенол часто перевищував допустимі концентрації, важкі метали (мідь, хром, кадмій) вдвічі перевищили максимально допустимі концентрації.

Забруднення вод, що впадають у Чорне, Егейське та Адріатичне моря, може призвести до їхнього загального забруднення. Улови італійських рибалок із початку бомбардувань Югославії зменшилися на 70%. Завдана їм шкода така велика, що уряд Італії був змушений терміново виділити компенсацію рибній галузі країни у розмірі 40 млн дол. США.

Внаслідок того, що в Македонії знайшли притулок понад 250 тис. біженців з Косово, основною загрозою для водних ресурсів країни стали стічні води з їхніх таборів. За час біженської кризи кількість стічних вод з таборів досягла 663900 м3. Більшість таборів для біженців розміщено у захисній зоні карстового гідроресурсу Рашче. Рашче є джерельною частиною Жеденського підземного басейну, що оцінюється приблизно у 3270 х 106 м3 води. Це джерело питної води має неоціненне значення для міста Скоп'є та навколишніх населених пунктів, що загострювало і без того напружену ситуацію.

Величезна кількість біженців, що оселилися в Албанії, мала значні проблеми з водою. Недостатнє очищення стічних вод, а іноді і його повна відсутність у таборах біженців виявилися ще однією загрозою здоров'ю населення й екології.

Грунти та земельні ресурси

Екологічні наслідки бомбардувань НАТО по території Югославії завдали всьому Балканському регіону й прилеглим країнам непоправних економічних збитків на найближчі 15-20 років. Вважається, що вже найближчим часом постане необхідність ретельного контролю сільськогосподарських продуктів, вироблених не тільки в Югославії, але й у сусідніх країнах.

У результаті забруднення атмосфери і "кислотних дощів" тільки в Румунії (повіт Тіміш) завдано збитків зерновим і овочевим культурам, фруктовим садам на площі понад 30 тис. га.

На початку червня 1999 р. над територією Угорщини на Національний парк Хортобад несправний НАТОвський літак-заправник злив 43 т пального.

Для Македонії основною ідентифікованою загрозою є порушення грунтів таборами біженців. Внаслідок Косовської кризи Республіка Македонія на своїй території розмістила понад 250 тис. біженців з Косово, хоча за своїми можливостями спроможна була влаштувати лише 20 тис. Македонія під час кризи у Косово перевищила свої можливості майже у 12,5 раза. Біженці у країні становили понад 12,5% від населення держави, яке дорівнює близько 2 млн чоловік. Для прийому біженців у Македонії було споруджено табори: Блаце, Стенковец, Радуша, Бояне, Непроштено, Сенокос і Чегране, загальною площею 98,1 га. Існування таборів для біженців мали опосередкований вплив на довкілля країни.

Оскільки Албанія має дуже мало сільськогосподарських угідь, одним із основних чинників негативного впливу Косовського конфлікту було будівництво таборів біженців на орних землях. У результаті сотні гектарів грунту виведені зі сфери господарської діяльності. Значний приплив біженців завдав відчутних збитків територіям, що охороняються, у західній частині Албанії вздовж Адріатичного узбережжя. Контроль трансграничного забруднення практично не здійснювався, оскільки відсутні сучасні засоби виміру. Табори біженців завдали шкоди родючим грунтам, національним паркам, заповідним територіям.

Транскордонне забруднення

На відміну від аерозольної міграції токсинів, існує ще так звана інверсійна міграція. При масштабних і тривалих пожежах стовп гарячого повітря проникає в стратосферу. Затиснута між двома холодними шарами повітря парогазова суміш може тривалий час переміщуватися і заздалегідь передбачити, в якому місці земної кулі відбудеться її осідання на грунт, практично неможливо.

Ще один серйозний наслідок війни в Югославії - це зменшення вмісту озону в атмосфері на 8-10% порівняно з 1998 р. Кількісний аналіз даних супутника Earth Probe/TOMS показав, що з початку квітня 1999 р. над районом Косово з'явилося утворення, що умовно називають озоновою "міні-дірою". За супутниковими даними, у цьому районі у 1998 р. ніяких ознак такого утворення не було. Озонова діра, за спостереженнями спеціалістів, переміщується, в основному, на схід, але її переміщення в інших напрямках також допускається. Тому розглянуте екологічно небезпечне явище може загрожувати всім країнам Північної півкулі.

Наведені дані свідчать про те, що екологічною "жертвою" дій блоку НАТО стала не тільки Югославія, але і ряд суміжно-прилеглих країн. Географічне розташування цих країн визначило ступінь їхнього водного, повітряного і грунтового забруднення. Небезпечну, більшою чи меншою мірою, екологічну ситуацію, що створилася, можна пом'якшити лише при негайному проведенні санації та похованні зібраних токсикантів. Інакше наслідки війни матимуть тривалий згубний вплив як на людей, так і на навколишнє середовище.

На жаль, існуюча нині інформація, необхідна для проведення детального аналізу загроз та оцінок ризиків, на які наражається населення, що мешкає на забруднених територіях внаслідок бомбардувань Югославії, є неповною, суперечливою і, можливо, однобічною.

Проте, проведений аналіз щодо ведення військових дій та результатів їхнього впливу на екологію Югославії та сусідніх з нею держав дозволив зробити деякі висновки.

Нанесення бомбових ударів по екологічно небезпечних об'єктах Югославії державами НАТО супроводжувалося порушенням положень Концепції про вплив на навколишнє середовище 1977 р., а також цілої низки інших міжнародних конвенцій і міжнародних декларацій, які обмежують завдання збитків довкіллю внаслідок військових дій (Всесвітня хартія природи 1982 р., Стокгольмська декларація щодо охорони навколишнього середовища 1972 р., Конвенція про Всесвітній спадок 1972 р., Додатковий протокол І до Женевської конвенції 1949 р., що стосується захисту жертв міжнародних військових конфліктів).

Застосування будь-якого типу зброї (навіть тієї, що не має чітко вираженої "екологічної" спрямованості) може призвести до руйнації екології регіону, де відбувається конфлікт.

Цілеспрямоване бомбардування екологічно небезпечних об'єктів, у наслідок яких були знищені промислові зони Белграда, Нові-Сада, Крагуєваца, Ніша, Панчево, Чачака, Кралєво, Валєво, Приштіни, Вранє, Крушумлії, Косовсько-Митровіци, Крушеваца, Кули, Гнилане, Сремсько-Митровіци та інших міст, і зростаючі при цьому масштаби ураження довкілля призводить до того, що локальні воєнні дії переходять у фазу масштабної екологічної війни.

Екологічні катастрофи воєнного характеру мають негативні наслідки не тільки для країни, на яку напали, а також для країн, що не беруть участі у конфлікті, і нарешті, для самого агресора.

Очевидно, що нині гостро постала необхідність розробки окремого положення в Концепції екологічної безпеки України, яка є складовою національної безпеки. В ній необхідно визначити способи та форми взаємовідносин держав при розв'язанні конфліктних ситуацій, зокрема у випадку застосування зброї.

При цьому захист природного середовища існування, як військового об'єкта, має стати важливим завданням для Збройних сил України.

Похожие статьи




Вплив наслідків військового конфлікту в Югославії на стан міжнародної екологічної безпеки - Екологічні наслідки військових дій

Предыдущая | Следующая