Водні ресурси і їхнє використання. - Водні ресурси

Основою водних ресурсів Росії є річковий стік, що становить у середньому по водности року 4262 км3, з яких близько 90% доводиться на басейни Північного Льодовитого й Тихого океанів. На басейни Каспійського й Азовського морів, де проживає понад 80% населення Росії й зосереджений її основний промисловий і сільськогосподарський потенціал, доводиться менш 8% загального об'єму річкового стоку.

У цей час забезпеченість водою розраховуючи на одну людину в добу в різних країнах миру різна. У ряді країн з розвитий економікою назріла погроза недоліку води. Дефіцит прісної води на землі росте в геометричній прогресії. Однак існують перспективні джерела прісної води - айсберги, породжені льодовиками Антарктиди й Гренландії.

Без води не може жити людина. Вода - один з найважливіших факторів, що визначають розміщення продуктивних сил, а дуже часто й засіб виробництва. Збільшення витрати води промисловістю зв'язано не тільки з її швидким розвитком, але й зі збільшенням витрати води на одиницю продукції. Наприклад, на виробництво 1 т бавовняної тканини фабрики витрачають 250 м3 води. Багато води потрібно хімічної промисловості. Так, на виробництво 1 т аміаку затрачається близько 1000 м3 води.

Сучасні великі теплоелектростанції споживають величезна кількість води. Тільки одна станція потужністю 300 тис. кВт витрачає до 120 м3/з, або більше 300 млн. м3 у рік. Валове споживання води для цих станцій у перспективі зросте приблизно в 9-10 разів. Авакян А. Б., Широков В. М.: Рациональное использование водных ресурсов: Учебник для геогр., биол. и строит. спец. вузов -- Екатеринбург, изд-во "Виктор", 1994. -- 320 с.

Одним з найбільш значних водоспоживачів є сільське господарство. У системі водного господарства це самий великий водоспоживач. На вирощування 1 т пшениці потрібно за вегетаційний період 1500 м3 води, 1 т рису - більше 7000 м3. Висока продуктивність зрошуваних земель стимулювала різке збільшення із площі в усьому світі - вона зараз дорівнює 200 млн. га. Становлячи близько 1/6 всієї площі посівів, зрошувані землі дають приблизно половину сільськогосподарської продукції.

Особливе місце у використанні водних ресурсів займає водоспоживання для потреб населення. На господарсько-питні цілі в нашій країні доводиться близько 10% водоспоживання. При цьому обов'язковими є безперебійність водопостачання, а також строге дотримання науково обгрунтованих санітарно-гігієнічних нормативів.

Використання води для господарських цілей - одне з ланок круговороту води в природі. Але антропогенна ланка круговороту відрізняється від природного тем, що в процесі випару частина використаної людиною води вертається в атмосферу опрісненої. Інша частина (тридцятилітній, наприклад, при водопостачанні міст і більшості промислових підприємств 90%) скидається у водойми у вигляді стічних вод, забруднених відходами виробництва.

По даним Державного водний кадастру, сумарний забір води із природних водних об'єктів в 1995 р. склав 96,9 км3. У тому числі для потреб народного господарства було використано понад 70 км3, у тому числі на:

Промислове водопостачання - 46 км3;

Зрошення - 13,1 км3;

Сільськогосподарське водопостачання - 3,9 км3;

Інші потреби - 7,5 км3.

Потреби промисловості на 23% задовольнялися за рахунок забору води із природних водних об'єктів і на 77% - системою оборотного й повторно-послідовного водопостачання.

Велике значення має задоволення потреб населення в питній воді в місцях його проживання через централізовані або нецентралізовані системи питного водопостачання.

У РФ централізовані системи водопостачання функціонують в 1052 містах (99% загального числа міст) і 1785 селищах міського типу (81%). Однак у багатьох містах відчувається недолік потужностей водопроводу. У цілому по Росії дефіцит потужностей водопроводу перевищує 10 млн. м3/сут, або 10% установленої потужності.

Джерелами централізованого водопостачання служать поверхневі води, частка яких у загальному об'ємі водозабору становить 68%, і підземні води - 32%.

Практично всі поверхневі джерела водопостачання в останні роки піддаються впливу шкідливих антропогенних забруднень, особливо такі ріки, як Волга, Дон, Північна Двіна, Уфа, Тобол, Томь і інші ріки Сибіру й Далекого Сходу. 70% поверхневих вод і 30% підземних втратили питне значення й перейшли в категорії забруднення - "умовно чиста" і "брудна". Практично 70% населення РФ уживають воду, що не відповідає Дст "Вода питна".

За останні 10 років об'єми фінансування водогосподарчої діяльності в Росії скорочені в 11 разів. У результаті цього погіршилися умови водопостачання населення.

Наростають процеси деградації поверхневих водних об'єктів за рахунок скидань у них забруднених стічних вод підприємствами й об'єктами житлово-комунального господарства, нафтохімічної, нафтової, газової, вугільної, м'ясної, лісової, деревообробної й целюлозно-паперової промисловості, а також чорної й кольорової металургії, збору колекторно-дренажних вод зі зрошуваних земель, забруднених ядохімікатами й пестицидами.

Триває виснаження водних ресурсів рік під впливом господарської діяльності. Практично вичерпані можливості безповоротного водовідбору в басейнах рік Кубань, Дон, Терек, Урал, Исеть, Миасс і ряду інших.

Неблагополучним є стан малих рік, особливо в зонах великих промислових центрів. Значний збиток малим рікам наноситься в сільській місцевості через порушення особливого режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах і прибережних захисних смугах, приводить до забруднення рік, а також змиву грунту в результаті водної ерозії.

Зростає забруднення підземних вод, використовуваних для водопостачання. У РФ виявлено близько 1200 вогнищ забруднення підземних вод, з яких 86% розташовані в європейській частині. Погіршення якості води відзначено в 76 містах і селищах, на 175 водозаборах. Багато підземних джерел, що особливо забезпечують великі міста Центрального, Центрально-Ченоземного, Північно-Кавказького й іншого районів, сильно виснажені, про що свідчить зниження санітарного рівня води, місцями сягаючих десятків метрів.

Сумарна витрата забруднених вод на водозаборах становить 5-6% від загальної кількості підземних вод, використовуваних для господарсько-питного водопостачання.

На території Росії виявлено близько 500 ділянок, де підземні води забруднені сульфатами, хлоридами, сполуками азоту, міді, цинку, свинцю, кадмію, ртуті, рівні змісту яких у десятки разів перевищують ПДК.

Через підвищене забруднення вододжерел традиційно застосовувані технології обробки води в більшості випадків недостатньо ефективні. На ефективність водопідготовки негативно впливає дефіцит реагентів і низький рівень оснащеності водопровідних станцій, автоматикою й приладами контролю. Положення збільшується тим, що 40% внутрішніх поверхонь трубопроводів уражені корозією, покриті іржею, отже, при транспортуванні якість води додатково погіршується.

Державний контроль і нагляд в області питного водопостачання проводиться органами й установами державної санітарно-епідеміологічної служби у взаємодії з органами державного екологічного контролю й державних органів керування використання й охорони водного фонду. Облік кількості споживаної води із централізованих систем питного водопостачання здійснюється органами житлово-комунального господарства.

Програми розвитку питного водопостачання входять невід'ємною частиною в плани соціально-економічного розвитку територій. Проектування, будівництво й реконструкція централізованих і нецентралізованих систем питного водопостачання здійснюється з розрахунковими показниками генеральних планів розвитку територій, будівельними нормами й правилами, державними стандартами, санітарними правилами й нормами. При цьому в обов'язковому порядку враховуються вимоги забезпечення надійності зазначених систем при впливі на них дестабілізуючих факторів природного (зсуви, підтоплення, виснаження водоносного обрію й ін.) і техногенного походження.

Похожие статьи




Водні ресурси і їхнє використання. - Водні ресурси

Предыдущая | Следующая