Основні вимоги щодо процедури сертифікації лісів - Суть та проблеми екологічної сертифікації лісів

Світовий досвід сертифікації лісів свідчить про те, що цей інструмент лісової політики може бути ефективним лише тоді, коли: проводиться незалежний аудит лісового менеджменту; чітко окреслені межі об'єктів, що підлягають сертифікації; управління окремими об'єктами сертифікації здійснюється лише одним органом; чітко визначені принципи, критерії і показники щодо економічних, екологічних та соціальних аспектів лісового менеджменту; оцінка лісового менеджменту здійснюється як на основі офіційних документів, так і шляхом перебування сертифікаторів у лісі: дотримуються сталі погляди щодо процедури сертифікації лісів; функціонує регулярний моніторинг за дотриманням вимог щодо сталого лісового господарства; процедура екологічної сертифікації лісів є добровільною, незалежною, об'єктивною і недискримінаційною щодо лісовласників; процедура сертифікації лісів грунтується на міжнародно визнаних екологічних стандартах і не допускає шахрайства.

Сертифікація лісів може бути індивідуальною (здійснюється в межах території одного об'єкту сертифікації), груповою (здійснюється в межах території декількох об'єктів сертифікації) та регіональною (здійснюється в межах окремого регіону). Групові та регіональні процедури сертифікації лісів пов'язані з меншими витратами на гектар лісової площі. Вони дозволяють оцінити сталість лісокористування дрібних лісовласників, що не завжди можливо зробити за допомогою індивідуальної сертифікації лісів.

Більшість лісових політиків розглядає екологічну сертифікацію як ринковий інструмент, і, відповідно, виступає за добровільне її застосування. Сталими є також погляди щодо того, що сертифікація лісів повинна проводитися третьою стороною, яка може дати незалежну кваліфіковану оцінку стану лісового менеджменту і його впливу на стан лісів.

Похожие статьи




Основні вимоги щодо процедури сертифікації лісів - Суть та проблеми екологічної сертифікації лісів

Предыдущая | Следующая