Задача - Облік витрат у Данії

Зміст 1

Як новий підхід до обліку виробничих витрат можна трактувати систему стандарт-кост. Під системою стандарт-кост розуміють завчасно визначені або наперед складені кошториси затрат на виробництво одного або кількох виробів одного виду протягом певного теперішнього та майбутнього періодів. Кошториси затрат на виробництво використовують для оперативного порівняння затрат із фактичною собівартістю.

Система стандарт-кост передбачає:

    - розробку норм стандартів; - складання стандартної калькуляції; - облік фактичних витрат із визначенням відхилень від стандартів.

Підприємець встановлює для себе стандартну собівартість з метою визначення наступної ціни та з'ясування, як вона змінюватиметься, щоби забезпечити рентабельність виробництва.

Поняття "стандарт-кост" означає стандартні вартості: стандарт - кількість необхідних виробничих затрат (матеріальних і трудових) для випуску одиниці продукції або завчасно обчислені витрати на виробництво продукції, надання послуг; кост - це грошовий вираз виробничих затрат, що припадають на одиницю продукції.

Система стандарт-кост застосовується переважно для забезпечення контролю за прямими витратами виробництва, тобто трудовими, матеріальними та накладними витратами.

Стандарти поділяються на базові, поточні, ідеальні, досяжні та полегшені.

Базові стандарти встановлюються керівником на початку року і діють протягом кількох років. На підставі цих стандартів фірма визначає зміни ринкових цін на матеріали та робочу силу.

Поточні стандарти встановлює керівник підприємства; вони діють протягом певного, менш тривалого періоду часу (переважно до одного року).

Ідеальні стандарти діють при максимальному рівні продуктивності праці й ідеальних виробничих умовах. Ці стандарти недосяжні, але вони є своєрідним еталоном, до якого необхідно прагнути.

Досяжні стандарти - це такі стандарти, які реально можуть виконувати працівники фірми. Полегшені стандарти застосовуються до некваліфікованих робітників із великими затратами праці та низькою тарифною ставкою.

За системою стандарт-кост для виконання замовлення фірма готує карточку стандартної собівартості кожного виробу, що показує кількість витрачених матеріалів, робочої сили та накладних витрат. Ця карточка має бути підготовлена до початку виробництва. Стандартна вартість матеріалів складається з двох елементів: кількості матеріалів і ціни. Стандартна кількість матеріалів переважно розробляється інженерами, які мають враховувати технологію виробів та їх якість. У картку стандартної собівартості включаються також матеріальні затрати, пов'язані з технологією обробки продукції. Стандартні допуски, що встановлюють інженери, формуються на базі багатого досвіду попередніх років.

Відхилення від норм витрат сировини й основних матеріалів аналізують за причинами виникнення:

    - зміни цін; - невідповідності якості спожитих матеріалів установленим нормам; - зміни стандартного коефіцієнта, тобто спільного змішування двох або більше різних видів сировини та матеріалів.

До переваг системи стандарт-кост порівняно з іншими методами обліку затрат на виробництво можна віднести:

    1. Можливість завчасно визначати суму очікуваних затрат на виробництво та реалізацію виробу, розраховувати собівартість одиниці виробу для визначення цін, складати звіт про доходи. 2. Система стандарт-кост не регламентована законом і не має єдиної методики розрахунку стандартів і ведення облікових реєстрів. 3. Постійне отримання керівництвом фірм свіжої інформації про розміри відхилення від нормативів і причини, що їх породили; це дає змогу оперативно впливати на виробничий процес. 4. Простоту в техніці ведення обліку виробничих затрат і калькулювання собівартості продукції, оскільки картки стандартної собівартості друкуються завчасно із зазначенням нормативної кількості виробничих затрат.

До недоліків системи стандарт-кост спеціалісти відносять наступне:

    1. Практично важко встановити ступінь напруженості норм стандартів. 2. Норми стандартів переглядаються рідше, ніж змінюються виробничі умови. затрата облік данія виробничий 3. Виключається можливість повторного обчислення виробничих затрат за операціями та замовленнями. 4. Полегшуються канцелярські роботи, але не кожну господарську операцію документують і вартість її не визначають. 5. Стандарт-кост можна використовувати для оцінки виконання встановленого завдання тільки тоді, коли стандарти реальні, досяжні та добре керовані. 6. Не на всі виробничі витрати можна встановити стандарти.

Похожие статьи




Задача - Облік витрат у Данії

Предыдущая | Следующая