Основний зміст роботи - Облік та внутрішній аудит основних засобів в енергопостачальних компаніях України

У Вступі дисертаційної роботи обгрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, визначено об'єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, наведено відомості про їх апробацію та публікацію.

У Першому розділі "Теоретичні аспекти побудови системи обліку та внутрішнього аудиту основних засобів в енергопостачальних компаніях України" розглянуто регуляторно-організаційні аспекти обліку основних засобів в енергопостачальних компаніях, їх значення, склад, структуру. Доведено необхідність деталізації класифікаційних ознак та оптимізації класифікаційних груп основних засобів, враховуючи особливості електроенергетичної галузі.

В умовах економічної кризи підвищується роль та значення бухгалтерського обліку та внутрішнього аудиту як суттєвих важелів управління господарською діяльністю. Для виробництва, передачі, постачання, використання електричної енергії чи виконання інших функцій енергетичні підприємства володіють основними засобами. Проведений аналіз частки основних засобів у загальній вартості активів енергопостачальних компаній України показує, що основні засоби в деяких енергопостачальних компаніях України складають 92,8 %, що свідчить про їх домінуючу частку в активах цих підприємств. Основні засоби - це основа матеріально-технічної бази енергопостачальних компаній та електроенергетичної галузі в цілому.

Аналіз законодавчих актів показує, що чинні основоположні законодавчі документи, які регулюють фінансовий та податковий облік основних засобів, не містять методологічної єдності і єдності термінів. Дослідження науковців з цього питання має два напрями: одні науковці пропонують шляхи уточнення та удосконалення терміну "основні засоби", інші - пропонують відмовитися від терміну "основні фонди". У результаті дослідження економічної сутності та еволюції понять "основні засоби" та "основні фонди" встановлено, що вирішальне значення має не сама назва терміну, а його економічна сутність. Тому недоцільно відмовлятися від терміну "основні фонди". Підтвердженням цього є міжнародний досвід, де відсутній єдиний підхід до облікових категорій.

У системі нормативного регулювання бухгалтерського обліку на підприємстві суттєве місце займає облікова політика, оскільки вибір принципів, методів та процедур має забезпечити максимальний ефект від ведення бухгалтерського обліку. Нами виділені оптимальні для енергопостачальних компаній України варіанти облікової політики в частині основних засобів (табл. 1).

Таблиця 1 Варіанти облікової політики щодо основних засобів для енергопостачальних компаній України

Елемент облікової політики

Найбільш ефективний варіант

Метод нарахування амортизації основних засобів

Прямолінійний

Встановлення вартісної межі віднесення до малоцінних необоротних матеріальних активів

Вартісна межа у розмірі 1000 грн.

Поріг суттєвості для переоцінки основних засобів

Здійснення переоцінки основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу на 10 %

Періодичність зарахування сум дооцінки основних засобів до нерозподіленого прибутку

Щоквартально

У роботі визначено місце, склад та структуру основних засобів енергопостачальних компаній у виробничому процесі електроенергетичної галузі. Сукупність електростанцій, електричних і теплових мереж, які об'єднані спільним режимом виробництва, передачі і розподілу електричної і теплової енергії при централізованому управлінні цим режимом, утворюють Об'єднану енергетичну систему України. Місцеві (локальні) електричні мережі - це приєднані електричні мережі, призначені для передачі електричної енергії від магістральної електричної мережі до споживача. Локальні (місцеві) електричні мережі є об'єктом обліку основних засобів в енергопостачальних компаніях України (рис.1).

Діюча класифікація основних засобів згідно П(С)БО 7 "Основні засоби" є усередненою для всіх підприємств і тому не може задовольнити вимоги до обліку основних засобів енергопостачальних компаній України. В структурі основних засобів група "Будинки, споруди та передавальні пристрої" досягає 96,7 %, "Машини та обладнання" - до 34,2 %. Група "Будинки, споруди та передавальні пристрої" в енергопостачальних компаніях занадто укрупнена та потребує деталізації. Доцільно виділити в окрему підгрупу передавальні пристрої, що дозволить більш оптимально представити основні засоби енергопостачальних компаній та покращити прийняття управлінських рішень.

Одним з актуальних питань організації бухгалтерського обліку на підприємстві є побудова аналітичного обліку, який дозволяє накопичувати необхідну для управлінського персоналу детальну інформацію. Враховуючи класифікацію електричних мереж, автором розроблено систему аналітичних рахунків до субрахунків 103 "Будинки та споруди" та 104 "Машини та обладнання" (табл. 2).

Таблиця 2 Аналітичні рахунки до субрахунків 103 "Будинки та споруди" та 104 "Машини та обладнання"

Назва субрахунку другого порядку

Назва запропонованого аналітичного рахунку

103 "Будинки та споруди"

"Виробничі будівлі"

"Невиробничі будівлі"

"Виробничі споруди"

"Невиробничі споруди"

"Повітряні лінії електропередач напругою 0,4 кВ"

"Повітряні лінії електропередач напругою 10 кВ"

"Повітряні лінії електропередач напругою 35 кВ"

"Повітряні лінії електропередач напругою 110 кВ"

"Кабельні лінії електропередач напругою 10 кВ"

"Кабельні лінії електропередач напругою 0,4 кВ"

104 "Машини та обладнання"

"Підстанції напругою 110/35/10 кВ"

"Підстанції напругою 35/10 кВ"

"Розподільчі пристрої"

"Засоби релейного захисту і автоматики"

"Засоби диспетчерського і технологічного управління"

Використання зазначених аналітичних рахунків в практичній діяльності енергопостачальних компаній дозволить підвищити інформативність бухгалтерського обліку.

У Другому розділі "Методика обліку основних засобів в енергопостачальних компаніях України" викладено результати проведеного дослідження існуючої практики обліку основних засобів.

У бухгалтерському обліку енергопостачальних компаній не генерується інформація про окремі ділянки ліній електропередачі, а саме, їх кількість, довжину, найменування, дані про первісну, залишкову вартість, суму нарахованого зносу по кожній ділянці, строк корисного використання, натомість є інформація про повітряну лінію в цілому. Це є негативним моментом, оскільки така інформація потрібна внутрішнім користувачам для прийняття управлінських рішень.

Окремі ділянки ліній електропередачі мають ознаки окремого інвентарного об'єкта основних засобів. Але, незважаючи на це, вважаємо недоцільним виділяти в окремий інвентарний об'єкт кожну ділянку ліній електропередачі. Такий крок призведе до нагромадження в бухгалтерському обліку зайвої інформації, яку буде складно впорядкувати. Рекомендується інформацію по лініях електропередачі накопичувати в запропонованому додатку до інвентарної картки обліку основних засобів.

Здійснення капітальних інвестицій в основні засоби має суттєве значення для економіки країни, тому в структурі тарифів з передачі та постачання електроенергії передбачаються кошти на здійснення інвестицій - інвестиційна програма, яка передбачає придбання необоротних активів, матеріальних цінностей, необхідних послуг з метою розвитку енергопостачальних компаній, реконструкції, модернізації електричних мереж. Планом рахунків бухгалтерського обліку не передбачено відображення в пасивах джерел фінансування придбання основних засобів. Автором розроблено методику для обліку джерел фінансування інвестиційної програми із застосуванням запропонованого субрахунку 481 "Цільове фінансування інвестиційної програми на умовах рефінансування" до рахунку 48 "Цільове фінансування і цільові надходження" (рис.2).

Застосування запропонованої методики дозволить одержати інформацію про хід виконання інвестиційної програми та використання коштів.

Енергопостачальні компанії одержують безоплатно об'єкти електричних мереж як спеціалізовані експлуатуючі підприємства відповідно до рішень місцевих органів влади. Передача таких об'єктів у власність енергопостачальної компанії оформляється за допомогою акта приймання-передачі, але форма такого акту не встановлена. Використання акту приймання-передачі довільної форми ускладнює взяття на облік електричних мереж в енергопостачальних компаніях оскільки на підприємствах, що передають і приймають основні засоби, як правило відрізняються підходи до формування інвентарного об'єкта. Здобувачем пропонується форма акту приймання-передачі електричних мереж. В запропонованому первинному документі об'єкти електричних мереж відображатимуться на засадах формування об'єкта основних засобів в бухгалтерському обліку енергопостачальної компанії із застосуванням компонентного підходу.

Ліквідаційна вартість та строк корисного використання основних засобів грунтуються на попередніх оцінках керівництва підприємства, тому їх необхідно періодично переглядати. Така необхідність виникає під час проведення щорічної інвентаризації, яка проводиться для підтвердження достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. В роботі запропоновано форму додатку, в якому необхідно відображати результати перегляду ліквідаційної вартості та строків корисного використання.

Особливості формування інвентарного об'єкта електричних мереж свідчать про те, що при нарахуванні амортизації цих об'єктів доцільно застосовувати компонентний підхід, тобто амортизувати окремо кожну частину об'єкта основних засобів. Чинним законодавством не передбачено регістра аналітичного обліку для цієї мети. Здобувачем розроблено Відомість нарахування амортизації електричних мереж.

Крадіжки частин об'єктів електричних мереж є явищем, що потребує відповідного відображення у бухгалтерському обліку. Але в Плані рахунків не міститься рахунку для обліку таких господарських операцій. У роботі запропоновано облік витрат на відновлення викрадених основних засобів, які збільшують економічні вигоди здійснювати на рахунку 157 "Відновлення викрадених необоротних активів, які збільшують економічні вигоди"; витрати на відновлення викрадених основних засобів, які не збільшують економічні вигоди обліковувати на окремому субрахунку "Відновлення викрадених необоротних активів, які не збільшують економічні вигоди" до рахунку 23 "Виробництво". Це дозволить управлінському персоналу енергопостачальних компаній в необхідний момент отримати інформацію про витрати на проведені відновлювальні роботи викрадених електричних мереж та посилити контрольну функцію за такими витратами.

У третьому розділі "Внутрішній аудит основних засобів як оціночна діяльність менеджменту енергопостачальних компаній" розглянуті організаційно-методичні та практичні аспекти внутрішнього аудиту основних засобів енергопостачальних компаній, визначені особливості проведення, документального оформлення та застосування внутрішнього аудиту в сучасних умовах.

Низька ефективність системи внутрішнього контролю енергопостачальних компаній є наслідком застосування тільки контрольно-ревізійних заходів, які не відповідають сучасним вимогам. Необхідність внутрішнього аудиту основних засобів пояснюється також і тим, що втілені в основні засоби енергопостачальної компанії економічні вигоди виступають її економічним потенціалом. Звідси випливає, що внутрішній аудит основних засобів як вид контролю досліджує ефективність використання економічного потенціалу енергопостачальної компанії. Для удосконалення системи внутрішнього контролю на цих підприємствах доцільно застосовувати внутрішній аудит.

Незалежність, об'єктивність роботи внутрішніх аудиторів та їх статус в управлінській системі визначає ефективність внутрішнього аудиту як елемента системи менеджменту. Враховуючи концепції внутрішнього аудиту та структуру підпорядкованості енергопостачальних компаній України здобувачем розроблено модель організації внутрішнього аудиту основних засобів державного сектору, яка передбачає проведення внутрішнього аудиту, результати якого будуть отримувати як власники, так і управлінський персонал:

    1. Здійснення внутрішнього аудиту в інтересах власників підрозділами внутрішнього аудиту НАК "ЕКУ". 2. Здійснення внутрішнього аудиту в інтересах керівництва підрозділами внутрішнього аудиту енергопостачальних компаній. 3. Контроль, координація та взаємодія внутрішнього аудиту в інтересах власників над внутрішнім аудитом в інтересах управлінського персоналу (рис.3).

Для забезпечення якості роботи вирішальне значення має статус відділу внутрішнього аудиту. Внутрішній аудит як бізнес-процес енергопостачальної компанії не може бути підпорядкований одному з підрозділів підприємства, оскільки не зможе здійснити належну оцінку системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю. Тому, в структурі енергопостачальної компанії доцільно створити окрему дирекцію з внутрішнього аудиту, яка буде підпорядковуватися заступнику генерального директора з внутрішнього аудиту.

Штат та структура відділу внутрішнього аудиту фінансової звітності повинні відповідати галузевим особливостям діяльності енергопостачальних компаній та структурі їх активів. Тому до складу відділу внутрішнього аудиту фінансової звітності серед аудиторів має входити посадова особа, яка відповідатиме за внутрішній аудит основних засобів.

Успішність діяльності відділу внутрішнього аудиту залежить від особистих якостей його посадових осіб. Внутрішні аудитори повинні дотримуватися фундаментальних принципів Кодексу етики професійних бухгалтерів, якими є чесність, об'єктивність, професійна компетентність та належна ретельність, конфіденційність, професійна поведінка.

Працівники відділу внутрішнього аудиту повинні досконало володіти як зовнішніми регуляторними документами, а саме, законодавством України, наказами та розпорядженнями Мінпаливенерго, так і внутрішніми - статут енергопостачальної компанії, облікова політика, накази та розпорядження енергопостачальної компанії. Внутрішні аудитори повинні удосконалювати свої знання та навички в процесі постійного підвищення кваліфікації.

Фактором, який впливає на якість внутрішнього аудиту є його методичне забезпечення. Стандарти практичного застосування внутрішнього аудиту основних засобів мають охоплювати усі стадії його здійснення, а саме, планування та визначення аудиторського підходу, тестування засобів контролю, перевірка господарських операцій по суті, завершення внутрішнього аудиту. Етап планування включає процес розробки загальної стратегії виконання завдання, яка має відповідати цілям підприємства, плану аудиту та встановлювати його обсяг, час та напрям здійснення внутрішнього аудиту (рис. 4).

Автором розроблено робочі документи, які дозволяють здійснити документальне оформлення процесу внутрішнього аудиту з метою складання аудиторського висновку для удосконалення системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю. Результати внутрішнього аудиту дають можливість сформувати думку про організацію бухгалтерського обліку основних засобів в енергопостачальній компанії.

Похожие статьи




Основний зміст роботи - Облік та внутрішній аудит основних засобів в енергопостачальних компаніях України

Предыдущая | Следующая