Причини та передумови визвольної війни. - Причини, характер, періодизація української національної революції

У середині XVII ст. в українських землях народний гнів вибухнув з такою силою, що не тільки кардинально змінив хід національної історії, а й суттєво вплинув на геополітичний розвиток усієї Європи. Ця подія була глибо-ко закономірним явищем. Спрацював комплекс чинників, які зробили широкомасштабний народний виступ необхід-ним і можливим. Перша група чинників спонукала, під-штовхувала до вияву активності, а друга робила цю актив-ність можливою, створювала грунт для її розгортання.

Які ж причини робили необхідним початок національ-но-визвольної боротьби в 1648 p.?

У цей час(надзвичайно ускладнилася соціально-еконо-мічна ситуація в українських землях, що входили до скла-ду Речі Посполитої.; Після закінчення1 виснажливої для За-хідної Європи 30-літньої війни саме Польща стає одним з головних експортерів хліба!) Основний польський порт Гданськ від 1583 до 1648 р. у 2,5 раза збільшив відванта-ження зерна. Орієнтація на внутрішній та зовнішній рин-ки, а не на задоволення власних потреб суттєво вплинула на структуру поміщицьких господарств. Вони активно пе-ретворюються на фільварки. В основі цієї трансформації лежали два взаємопов'язані процеси -- зміцнення фео-дальної земельної власності та посилення кріпацтва.

Польські та полонізовані українські феодали, намага-ючись максимально збільшити свої прибутки, йшли шля-хом посилення експлуатації селян. Саме тому помітно зростає панщина, особливо в районах, сполучених із зов-нішнім ринком. Наприклад, у Східній Галичині та на Во-лині вона становила 5--6 днів на тиждень. Водночас не-впинно зростали натуральні та грошові податки. За оцін-кою очевидця Г. Боплана, багатьом селянам в Україні в цей час жилося "гірше, ніж галерним невільникам". Справді, влада пана була безмежною -- він за своїм бажан-ням міг будь-кого з селян продати, обміняти, навіть убити.

Помітно погіршуючи соціальне становище народних мас, фільварково-панщинна система водночас гальмувала розвиток простої капіталістичної кооперації та початко-вих форм мануфактурного виробництва, зародки яких бу-ли тоді в багатьох галузях промисловості, не сприяла вона й формуванню єдиного ринку УкраїниГ)

Потерпали українські селяни і від здавання феодалами своїх маєтків у оренду. Лише 1616 р. більша частина укра-їнських земель, що належали Польщі, орендувалася єв-рейськими підприємцями, які, маючи на меті в короткий строк повернути з прибутком вкладені гроші, нещадно експлуатували селян і виснажували землі.

У складній ситуації опинилося і міщанство, особливо в тих містах, які перебували в приватній власності феодалів. Міщанство виконувало повинності та сплачувало податки -- чинш (по 20--30 грошів з "диму"), церковну десятину та ін. Хоча на початку XVII ст. більшість міст України мала Магдебурзьке право, це самоврядування постійно обмежу-валося. Війтів, як правило, призначав польський уряд, а не обирали міщани. Користуючись правом безмитного ви-везення своїх товарів і монополією на виробництво та пере-робку різних видів продукції, феодальна знать досить успішно конкурувала з жителями міст у торговельно-про-мисловій сфері. До того ж у політичному та економічному житті міст провідну роль відігравали поляки та інші іно-земці, а українські міщани витіснялися, що зумовлювало загрозу "випадання" українців із загальнолюдських циві-лізаційних процесів, перетворення їх у перспективі на від-сталу "селянську націю".

Незадоволене своїм становищем було і заможне реєс-трове козацтво, яке являло собою проміжний стан між шляхтою і селянством. Як і шляхта, реєстрові козаки звільнялися від кріпацтва та панщини, тобто користува-лися індивідуальною свободою. Водночас вищі козацькі верстви завжди Бажали Володіти закріпаченими селянами і мати інші рівні права зі шляхтою. На середину XVII ст. авторитет, вплив, активність та слава козацтва зростали, а права дедалі більше обмежувалися. Намагаючись взяти козацтво під контроль, польський уряд після придушення селянсько-козацьких повстань у січні 1638 р. прийняв "ординацію Війська Запорозького реєстрового", яка суттє-во обмежила самоврядування реєстровців. Скасовувалася виборність старшини, ліквідовувався козацький суд, на чолі війська замість гетьмана було поставлено польського комісара, а посади полковників обіймала шляхта. Крім то-го, козацький реєстр скорочувався до 6 тис. осіб, а всі ви-ключені з реєстру автоматично ставали кріпаками.

Ситуація в українських землях у середині XVII ст. уск-ладнювалась і критичним становищем у політичній сфері. Відсутність власної держави, перервана державотворча традиція, масове ополячення української еліти були чіт-кими симптомами катастрофи, що насувалася. Прогресу-юча асиміляція українського народу поступово доходила до тієї межі, за якою він мусив зійти з історичної сцени як самостійний суб'єкт. Намагаючись прискорити хід цього процесу, польська сторона посилила національно-релігій-не гноблення. Спираючись на католицизм, польські магна-ти здійснювали політику національного та культурного поневолення українського народу. Одним з основних інс-трументів окатоличення в їхніх руках стала уніатська цер-ква, яку активно підтримувала Римська курія. Папа Ур-бан (1623--1644) у своїх листах до керівництва Речі Пос-политої неодноразово закликав сприяти поширенню унії та фізично знищувати її противників. Один за одним в ук-раїнських землях виростали костьоли, кляштори (монас-тирі), колегіуми та школи єзуїтів, а водночас дедалі біль-шого поширення набував процес передання католикам, за-хоплення або руйнації православних культових споруд, утисків православних за їхню віру, переслідування вжи-вання української мови та поширення українських книг.

Отже, відсутність власної держави, прогресуюча втра-та національної еліти, церковний розкол, наростаюче за-кріпачення селянства не тільки помітно гальмували в се-редині XVII ст. суспільний розвиток українського народу, а й робили цілком реальною загрозу втрати його націо-нальної самобутності, асиміляції та зникнення. Зазначені чинники були спонукальними, вони зумовлювали необхід-ність масового народного виступу саме в цей час. Крім фак-торів, що підштовхують до дії, обов'язково мають існувати ті, які роблять цю дію можливою.

Похожие статьи




Причини та передумови визвольної війни. - Причини, характер, періодизація української національної революції

Предыдущая | Следующая